Одностатева ящірка, видра річкова та зелений дятел: хто живе поряд із нами

Чи знаєте Ви, що наше місто нагадує «клондайк» фауни зі сторінок Червоної книги? Хто саме живе на околицях міста та чим тішить пригород?

Масова урбанізація та індустріалізація – процеси, які людина здійснила, мабуть, найуспішніше. Проте якою б старанною не була людина розумна, тварини все ж таки призвичаюються до сучасних міст. Різниця між природними джунглями та бетонними потроху зникає, і все більше створінь на чотирьох, шести або восьми лапах, з крилами чи зябрами, можуть називати міське середовище своїм новим домом.

Для деяких тварин міське середовище – це щось на кшталт буфетів «плати і їж, скільки хочеш». Тут можна споживати інших тварин, органічні відходи, та ще й люди годують. Тому часто тварини у місті їдять значно більше, ніж у дикій природі. Хтось «залітає» з цікавості або сплутавши зелені зони. Хай там як, а донедавна суто лісові жителі тепер часто ходять поруч з нами. Чи можна розцінювати такий факт як черговий тривожний сигнал?

Як розповідає кандидат біологічних наук, доцент кафедри зоології природничого факультету ЖДУ ім. Івана Франка Руслана Мельниченко, у Житомирі впродовж кількох років зафіксовано чимало тварин, що занесені до Червоної книги України.

– Під час польових практик, крім поширених фонових видів тварин, ми зустрічали й червонокнижних. Осередками їх існування є Гідропарк, с. Зарічани, Слобода Селецька, Силікатний кар’єр, паркові зони, дитячі садочки з великим відсотком озеленення території. За час роботи зафіксували безліч неочікуваних тварин. Ну, по-перше, на Силікатному кар’єрі є видра річкова – червонокнижний вид, який я особисто бачила. У цьому ж районі, у селищі Слобода Селецька зафіксовано два види рідкісних птахів: сиворакша та лунь очеретяний. Є тут на річці Тетерів дуже гарна яскрава пташечка рибалочка.

Серед птахів неочікуваною знахідкою два роки тому став зелений дятел в дитячому садочку «Казка» на Польовій. Пані Руслана розповідає, що в Червоній книзі навіть не вказано Житомирську область як місце його перебування:

– Ми, на жаль, не знаємо, чи був він тут прольотом, чи гніздиться, проте побачила я його восени.

У місто спустились усі воронові (сорока, сіра ворона, галка, сойка, крук), різні види синичок (велика, лазорівка, гаїчка, вусата), лісові голуби припутень та синяк, яких ми бачили і в Гідропарку, і в районі Слободи Селецької, вони набагато більші за звичайних голубів.

– Поблизу міста у нас є кілька колоній сірих чапель – величних птахів, яких часто можна побачити на річці Тетерів, залітав до нас чорний лелека, якого бачили у місті в районі Гідропарку. Зустрічаються лебеді (кликун, шипун), червонокнижна пташка гоголь та інші гусеподібні. З хижих птахів у районі Коростишева зафіксований птах скопа, часто бачили також шуліку чорного біля колоній чапель. Особисто я бачила орла-змієїда та яструба великого (Корбутівка, Дениші), – розповідає Руслана Мельниченко.

Переважно, звичайно, до Червоної книги потрапляють степові види, (бо степи розорані, земля перейшла в сільськогосподарське користування); види, що належать до болотних (у зв’язку з меліорацією, висушуванням боліт), також дуже вразливими є хижаки.

– У Поліському заповіднику, що на півночі Житомирської області, мешкають птах тетерук та глухар (глушець), рябчик, чорний журавель, але це заповідна зона, зрозуміло, що в місті цього немає. В околицях Житомира досить багато навколоводних пташок: пастушків, водяних курочок, куликів. Вони перебувають на Силікатному і Богунському кар’єрах, на річці Гуйва, яка набагато чистіша за Тетерів, там, до речі, і раки зустрічаються (ці тварини своєрідний індикатор чистоти води).

У місто, зазвичай, підкреслює науковець, залітають дрібні птахи, родини горобцеподібні:

– Звичайними міськими жителями стали синички, горобці, зяблики, дрозди, ластівки, горихвістки, вівсянки. Колеги стверджували, що неодноразово бачили червонокнижного сорокопуда сірого, він дуже цікавий способом харчування – нанизує на гострі гілочки крупних комах, ящірок, заготовлюючи собі «сухий корм». У нас є золотомушка або корольок – найменша пташка України, занесена до Червоної книги. Стверджують, що вона є лише в Карпатах, але колеги-зоологи двічі бачили її у нашому місті кілька років тому в районі парку.

У міста заходять синантропні види, такі як білочки. У Червоній книзі дуже багато видів летючих мишей, проте варто зауважити, що їх боятися не треба. Вони охоронні види. У нас є нічниця довговуха, триколірна, ставкова, вечірниця руда та інші.

Цікавим є питання щодо норки, пані Руслана розповідає:

– Норка європейська – вид природний, занесений до Червоної книги України. У нас на звірофермах вирощують норку американську, через це важко сказати, чи зафіксовані у природі випадки стосуються біглих видів зі звіроферм, чи все-таки природних.

Серед хижаків в околицях міста зустрічається тхір лісовий, куниця лісова та кам’яна. У Поліському заповіднику є рись. Нашими попередниками зафіксований був горностай.

Однак найнеочікуванішою знахідкою, притаманною Житомирській області, є скельна ящірка.

Одностатева тварина

На території Житомирщини, поблизу села Дениші, існують штучно акліматизовані види ящірок, яких завезли з Кавказу, Вірменії. Унікальність скельних ящірок у тому, що до цієї групи рептилій належать як двостатеві, так і партеногенетичні види – представлені тільки самками, які здатні розмножуватись відкладанням яєць без запліднення. Основною перевагою таких видів є те, що кожна особина дає нащадків. Це дозволяє їм розмножуватись та поширюватися значно швидше, ніж двостатевим видам.

Цей вид ящірки на Житомирщину було штучно заселено у 60-ті роки ХХ століття. Обрано саме село Дениші, оскільки там природні умови – виступи гірських порід, нагадували вихідний ареал тварин. Уже понад 50 років живуть ці вірменські ящірки в каньйоні річки Тетерів. Освоїли навіть підвісний міст, дамбу, заходять на територію санаторію. Згідно з  останніми дослідженнями, щільність поселення вірменських скельних ящірок на Житомирщині набагато вища, ніж в поселеннях на Кавказі. Оскільки в популяції відсутні самці – немає запеклих бійок, самки мирно співіснують, кожна на своїй ділянці. Науковці і студенти природничого факультету ЖДУ й досі спостерігають та вивчають цей вид, відкриваючи все нові факти у суто «жіночому царстві».

Зрештою, про братів наших менших можна говорити довго і, зауважимо, не нудно. Ще вчора суто лісові або степові звірі сьогодні живуть поруч. Урбанізація та зведення мегаполісів – звісно, процес, який не змінити, але ще є можливість залишити трохи місця і для тих, хто попросити про це не зможе.

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.