2 вересня 1945 року закінчилася Друга світова війна

Бойові дії велися на території Європи, Азії та Африки і у водах усіх океанів. Це єдиний конфлікт, в якому було застосовано ядерну зброю.

Коли все тільки починалося, то ніхто навіть не міг уявити, в яке пекло все перетвориться. За спогадами одного з американців – учасників Другої світової війни, увечері 7 грудня 1941 року в гавань Перл-Харбора увійшов авіаносець «Ентерпрайз», який повертався з маневрів у відкритому морі. На містку корабля стояв адмірал Вільям Хелсі. Авіаносець проходив повз потоплених, перевернутих, знівечених вогнем лінійних кораблів, на які вранці раптово обрушилися японські бомбардувальники. На аеродромах острова Оаху ще палали злітні смуги і ангари, де були знищені сотні американських літаків. Берег був встелений убитими і пораненими, яких несли звідусіль, і Хелсі розумів, що його авіаносець, як і інший – «Лексінгтон», врятувало тільки диво. Дивлячись на картини жахливих руйнувань, завданих японською авіацією, адмірал вимовив тільки одну фразу, ні до кого не звертаючись: «Коли війна закінчиться, японською мовою будуть говорити тільки в пеклі!». Тоді ця фраза здавалася порожньою загрозою, але набула зовсім іншого змісту у серпні 1945 року, коли у пекельному вогні атомних бомб згоріли сотні тисяч жителів Хіросіми і Нагасакі.

Але більше всього постраждала наша держава.

У 2015 році керівник Центру історичної політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. Кураса НАНУ Юрій Шаповал озвучив у коментарі BBC-Україна такі цифри:

– Загальні людські втрати України у війні, включаючи убитих, померлих, загиблих у концтаборах, евакуйованих, тих, хто пішов разом з німцями, складають до 14 мільйонів чоловік. З 1 січня 1941 року до 1 січня 1945 населення України зменшилося з 40,9 до 27 мільйонів чоловік.

Можливо, у зв'язку із розсекреченням нових документів у Росії, втрати України переглянуть у бік збільшення. Доведеним фактом є те, що серед військовослужбовців, призваних у радянську армію у 1941 році, вижили тільки 3%.

Як змінювалися цифри

Стверджувати, що 41 мільйон жертв – це остаточна цифра, не береться жоден історик. За 72 роки з кінця війни вона змінювалася мінімум тричі. Пов'язано це передусім з політикою і тільки потім зі складністю підрахунків.

Йосип Сталін у березні 1946 року заявив, що СРСР втратив 7 мільйонів чоловік, включаючи військових і цивільних – трохи більше, ніж Німеччина. Зробив він це зумисне, впевнені вчені, щоб приховати масштаб біди.

Микита Хрущов після перепису населення у 1959 році заявив, що за час війни загинули 20 мільйонів радянських громадян.

Леонід Брежнєв у 1965 році з нагоди 20-річчя Перемоги заявив, що жертв – більше 20 мільйонів.

Перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов в рік 45-річчя Перемоги (1990) заявив, що війна забрала майже 27 мільйонів життів радянських людей.

Через 27 років з'ясувалася ще більш жахлива правда. Одним з головних підсумків війни стала нова геополітична ситуація. В її результаті різко впало міжнародне значення країн Європи, і провідними світовими державами стали СРСР і США. Ця нова ситуація характеризувалася наростаючим протистоянням провідних держав капіталістичного світу (серед яких першість утвердилося за США) і Радянським Союзом, що поширило вплив на ряд країн Європи та Азії. Війна, в якій були використані найсучасніші види зброї, включаючи атомне, викликала підйом пацифістських настроїв і боротьби за мир. Перемога у війні зірвала небезпеку поширення фашизму, але викликала нове протистояння між недавніми союзниками, яке поставило незабаром світ на грань нової війни, тепер уже ядерної. Головний урок Другої світової війни не був засвоєний главами провідних світових держав.

Фашистська і нацистська ідеології були визнані злочинними на Нюрнберзькому процесі і заборонені. У багатьох західних країнах зросла підтримка комуністичних партій завдяки їх активній участі в антифашистській боротьбі в ході війни.

Європа виявилася розділеною на два табори: західний капіталістичний і східний соціалістичний. Відносини між двома блоками різко погіршилися. Вже через пару років після закінчення війни почалася холодна війна.

Зараз історики та дослідники намагаються створити електронні версії документів, які допомогли б зрозуміти масштаби трагедії. Так з’явилася «Книга Пам'яті України» – наукове історико-меморіальне видання, присвячене з'ясуванню масштабів демографічних втрат України у Другій світовій війні та увічненню пам'яті воїнів Червоної армії, вихідців з України, що були призвані до лав Червоної армії на території України та загинули на фронтах Другої світової війни зі зброєю в руках у складі підрозділів Червоної армії; пропали безвісти на фронтах Другої світової війни; померли від ран, отриманих у бою; померли в концентраційних таборах для військовополонених; були необґрунтовано репресовані та розстріляні органами СМЕРШ або загинули в радянських ВТТ і реабілітовані; загинули в радянських фільтраційних таборах. У «Книзі Пам'яті України» також увічнені імена партизанів, підпільників, що загинули в роки Другої світової війни. 

На жаль, тільки у Житомирській області, єдиній в Україні, через амбіції деяких депутатів обласної ради та бездіяльність чиновників департаменту культури, молоді та спорту Житомирської обласної адміністрації робота над цією книгою припинена, а картотеку, яку створювала протягом багатьох років наукова редакція, знищено. Пам’ять про минуле та історія сьогодні нікому не потрібні.

Історію спотворюють, адже Адольф Гітлер – людина, яка стала найзнаменитішим лиходієм у світовій історії ХХ століття, у 1938 році був відзначений премією «Людина року» за версією журналу Time. Цьому передував союз з Муссоліні, зростання військової потужності Третього Рейху, аншлюс Австрії, захоплення під приводом захисту Богемії і Моравії. Ряд цих дій настільки вразив громадськість, що всі в один голос заявили про владу і вплив Гітлера в Європі. А у 1939 році, за три місяці до початку Другої світової війни, ця людина була номінована на Нобелівську премію миру.

Руслан Мороз

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.