Житомирські міські легенди та перекази про містичне

Житомирські міські легенди та перекази про містичне
Будинок по вулиці Перемоги, ХІХ століття

Житомир має власну антологію міфів та казок, але більшу частину цієї спадщини ми майже не знаємо. 

Продовжуємо розповіді про незвичайні події у Житомирі, які сталися протягом багатьох століть, але про які мало хто пам’ятає. Цього разу ми розповідаємо про незрозумілі і загадкові події, які відбулися на території Житомирської області. 

Історія лікаря-священника-травника з Коростеня

Це особлива історія, яка розкриває наших містян з цікавого боку. Теж про цілителя, але вже справжнього і з дипломом лікаря. Приблизно у шістдесятих роках у Коростенському районі служив священник. Тоді церков було мало, парафії теж не дуже великі. А герой нашої розповіді до того ж мав диплом лікаря і офіційно як лікар приймав хворих. Лікував нетрадиційними, як зараз кажуть, засобами. Крім посиленої молитви, доктор добре розбирався у травах і народній медицині. Сам готував відвари із зібраних трав, які дивним чином допомагали стражденним. Слава про священника-чудотворця поширювалася не тільки Житомирщиною.

Вулиця Перемоги, ХІХ століття

Одного разу до медсанчастини Житомирського УВС звернувся фронтовик-міліціонер із важким захворюванням печінки. Камені у жовчному міхурі завдавали неймовірних страждань хворому, але його неможливо було прооперувати. Медкомісія збиралася комісувати колишнього фронтовика, навіть групу інвалідності вже оформлювали. Лікарка, яка лікувала хворого, також була переконана у невиліковності хвороби, проте все ж порадила звернутися до травника з Коростенського району. Але лікував він хворих тільки за офіційним направленням лікаря. Для цього потрібно було пред’явити документ, підписаний начальником медсанчастини обласного УВС.

Часи тоді були суворі і антирелігійні. Начальник медичної служби, дізнавшись, що хворого збираються направити на лікування не просто до лікаря, а до лікаря-священника-травника, навідріз відмовився підписувати документи. Та ще й нагримав на підлеглих, що вони розводять релігійну пропаганду і займаються шарлатанством з якимись там травами. Минуло кілька днів. У Житомир приїхав з перевіркою начальник медслужби із союзного міністерства внутрішніх справ. Використавши цей шанс, лікарка прямо під час спільного обходу попросила у свого начальника дозволу звернутися до перевіряючого генерала. Такий формалізм не був прийнятий серед медпрацівників, тому здивований генерал запитав, у чому справа. Лікарка пояснила ситуацію, що начальник медсанчастини відмовляється підписати направлення до лікаря-священника, який може стати останньою надією на зцілення для важкохворого співробітника міліції. Генерал із розумінням поставився до прохання і, з іронією подивившись на начальника обласної медсанчастини, сказав: «Тобі що, важко підпис поставити?» Тому вже не було куди діватися, документи були підписані, належним чином оформлені, і через пару днів страждалець був вже у цілителя. На прийом до нього була черга. Однак підійшовши до хворого міліціонера, травник сказав: «А ви зайдіть першим!» Уважно ознайомившись із документами, зауважив, що написано все дуже професійно і він розуміє, що робити. Оглянувши хворого, призначив лікування. Щодня хворий приходив до лікаря і отримував мензурку із настоянкою з трав. Треба сказати, що надія лікаря санчастини повністю виправдалася. Приблизно через пів року співробітник МВС не тільки одужав, але й зміг повернутися до служби, що було дивним при його діагнозі.

Тож завдяки наполегливості та сміливості рядового лікаря і вмінню та досвіду лікаря-священника вдалося не просто полегшити страждання хворого, але й повністю повернути його до повноцінного життя.

Історія із забутим годинником 

Є чимало історій, які говорять про чесність житомирян, здатність перейматися долею іншої людини. Ця історія сталася приблизно у той же час, що і попередня. На місці сучасного багатоповерхового будинку з великим електронним годинником «Рудь» на з'єднанні сучасних майдану Соборного та площі Перемоги у Житомирі раніше стояла невелика двоповерхова будівля. І за збігом обставин на другому її поверсі була годинникова майстерня.

Сучасний вигляд будинку з годинником у Житомирі

Раніше годинники були тільки механічними і дорогими. Професія годинникаря була шанованою і почесною, адже фахове і якісне обслуговування годинника забезпечувало його довгу роботу. В умовах повоєнного дефіциту хороший годинник взагалі був просто розкішшю. Особливо годинник у золотому корпусі, який коштував цілих статків.

Майстер, який ремонтував годинники на площі, славився своєю фаховістю і сумлінністю. Одного разу до нього прийшов клієнт, який залишив годинник на ремонт і пропав. За діючими правилами, якщо клієнт не забирав зданий на ремонт годинник протягом певного терміну, річ здавалася в дохід державі. Однак майстер не поспішав виконувати інструкції, вважаючи, що в житті бувають різні моменти: а може, людина просто захворіла і не змогла вчасно забрати з ремонту свій годинник? Приблизно так і вийшло в цьому випадку. Через сімейні проблеми і погіршення стану здоров'я господар годинника повністю забув про нього. Через три роки у нього зламався іншій годинник, який він приніс у ту ж саму майстерню і до того ж самого майстра. Досвідченому майстрові вистачило одного погляду, щоб згадати клієнта, а також коли і якої марки годинник він здавав в ремонт. Клієнт настільки втратив пам'ять від нервового потрясіння внаслідок хвороби, що навіть відмовлявся згадувати про попередній візит, думаючи, що це просто непорозуміння. Однак майстер взяв коробочку, в якій лежала купка квитанцій, погортав їх і знайшов квитанцію з прізвищем клієнта і його підписом. Коли замовник побачив її і свій годинник, то тільки тоді зміг згадати його. Житомирянин був зворушений і дуже здивований такою турботою і увагою годинникаря. Таким чином, годинник через великий проміжок часу знову повернувся до свого господаря завдяки людським якостям годинникового майстра.

Історія китайського житомирянина Вані

У середині ХХ століття під впливом науково-технічної революції і суспільного розвитку у Житомирі почали будуватися нові великі підприємства. Настала ера будівництва і розширення Житомира. Ось в один із таких бурхливих років у Житомир невідомо яким вітром занесло справжнього китайця. Це зараз ми їздимо у Китай в надії добре заробити на прожиток родині. А тоді Китай був значно ослаблений культурною революцією Мао Цзедуна. І так вже вийшло, що маленький тендітний китаєць, який ходив іноді у традиційно китайському одязі і якого всі у Житомирі звали Ванею через невимовно важке рідне ім’я, закохався в огрядну жіночку, яка була на дві голови його вище і втричі ширше. І це без згадки про колосальну різницю у фізичній силі. Звиклі кепкувати над Ванею мужики часто запитували його: як ти одружився на такій великій і красивій жінці? Ваня любив розповісти цю історію і відповідав просто: вона розставила свої сіточки, і я в них попався! Ось тільки слово сіточки він вимовляв з неймовірним східним акцентом – «циці». Так що в підсумку сенс сказаного кардинально змінювався. Всі дружно сміялися і поплескували по плечу житомирського китайця. У будь-якому разі настрій у компанії був цілий день відмінним!

Згадувати подібні історії з життя нашого краю дуже цікаво. Оповідачі вже самі не пам'ятають всі подробиці. А частина подробиць суттєво змінюється. Іноді ці історії сумні, іноді вони веселі, іноді героїчні. І з кожної з них плететься буденна тканина історії Житомира і нашого Поліського краю.

Руслан Мороз, Ігор Гарбуза 

Читайте також:

Житомирські міські легенди та перекази про містичне: частина шоста.

Житомирські міські легенди та перекази про містичне. Частина п’ята.

Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах

 

 

Коментарі (1)
  • Олексій Герщук

    Незнаю чи хтось це прочитає, але мені дуже цікаво що колись знаходилось у будинку по вул Київській 124
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Житомира за сьогодні
Ваші відгуки про послуги у Житомирі Ваші відгуки про послуги у Житомирі
keyboard_arrow_up