Язичники в Житомирі — повернення до наших коренів чи реставрація невідновлюваного?

Хто такі українські язичники?

Українські язичники (рідновіри) — це звичайні люди, які живуть поруч. Вони замислюються над історією своєї землі, свого роду, цінують найвищі якості, притаманні народу, які втілені в такі поняття як Боги. Наприклад, Лада уособлює в собі всі найкращі риси жіночності: від вправної господині до коханої дружини. Язичники ті, хто сповідує споконвічну батьківську віру.

Духовний і інтелектуальний пошук спрямовував на відродження старовинних обрядів і звичаїв. Для язичників немає нічого надприродного, того, що було б поза Природою. Відомі залишки древніх святилищ наших предків. Останнє на г.Богит біля р. Збруч, яке діяло до XIII століття і де було знайдено знаменитий образ Свінтовита. Цей образ зараз зберігається в Краківському музеї, а його мініатюрна копія знаходилась у Києві і була цього літа зруйнована вандалами.

Закони

Закони як такі — відсутні. «У нашої громади є тільки правила поведінки на загальних народних гуляннях. Вища форма контролю – власна совість і рівень виховання. Тут краще говорити про засади моралі», — запевняє Ладаслава.

Язичницькі свята та обряди

Язичництво – світовідчуття, коли вітер колише волосся, а дощик дрібно тупотить у лице – ось і обряд славлення Стрибога і Дани. Свята, які сягають своїми коріннями сивої давнини, можна поділити на загальні та індивідуальні. Загальні – свята сонячного циклу, коли Сонце народжується. Для кожної точки язичники мають своє свято (Коляда, Великдень, Купала). Елементи прадавніх свят збереглись у православних християн: Різдво з кутею і 12 стравами,  великодня бабка, писанки на Великдень. Індивідуальні свята не збереглися. Єдине, що залишилося — це перша посвята та ім’янаречення немовляти.

У рідновірському середовищі прийнято мати ім’я при посвяті, яке можна отримати при проходженні обряду ім’янаречення. Це робить голова  громади, волхв чи коло - орган самоврядування. Є і виключення. Рідновіри для своїх дітей почали проводити обряди вікових посвят. Наприклад, хлопця саджають на коня і дають дерев`яну зброю.

Язичники по-своєму вшановують померлих. Існують так звані нявські дні. Готують коливо з обов’язкових елементів їжі мертвих і Богів (пшенична ціла каша, мед, мак, родзинки).

Стародавній календар свят наших предків майже не змінився з часом. Язичники відзначають Різдво Божича Коляди на зимове сонцестояння, ушановують початок року. Водосвяття, Стрітення, Колодій, Сорочини, Великдень (весняне рівнодення), Радуниця, Зелені свята, Купало (літнє сонцестояння), Перун, Спас, Здвиження, Радогощчи Свінтовит (осіннє рівнодення), Покрова, Доля, Калита.

Для проведення обрядів житомирські язичники збираються на місцях прадавніх святилищ (наприклад, скелі з неолітичним зображенням Тура в Житомирі), різноманітних місцях сили (дубовий гай, галявина біля річки, пагорби, кургани та ін.)

Віра та поклоніння язичників

«Язичництво —  це форма світогляду. Боги не втілені у вигляд людиноподібної істоти, в яку потрібно вірити. Ми не кланяємось і не поклоняємось. Ми – онуки Дажбожі. Ми славимо своїх предків і їх заповіти справами нашими. Ми, зливаючись із простором, знаємо що є лише частинкою цього безмежного і красивого світу», — розповідає  Ладаслава.

Дажбог – Сонце небесне. По Сварзі (небу) люди в давнину розділили його на чотири іпостасі. Син його — Сварог – є вогонь земний, що зігріває наші домівки, горить на верхівках священних пагорбів.

Одяг та особисте життя

Рідновіри прагнуть наблизитись до ідеалу перших язичників: одягають як мінімум вишиванку на свята і гуляють так, як колись було заведено. Вони прагнуть відродити стародавні звичаї, обряди, ремесла та промисли.

Жінка має бути жіночна, а чоловік – чоловічний. На свята завжди приходити в обрядовому строї. Жінкам бажано в спідницях.

Є таке поняття, як духовна половинка, коли люди живуть душа в душу. Коли ж відсутнє в родині порозуміння, то вважається, що то є духовне випробовування для пари і як воно вирішиться — залежить лише від них. Розлучення, звичайно, не вітаються, але категорично не забороняються. Вагітність та народження дитини вважається подарунком. Куріння та вживання алкоголю не вітаються. Абсолютно на всіх заходах алкоголь суворо заборонений.

Рідновіри Житомира прагнуть наближатися до ідеалу щирого українця, слов’янина.

Перспективи язичництва

Язичництво в Україні було, є і буде, бо це світогляд народу, його світосприйняття.  Хороше воно чи погане, сучасне, чи ні - воно наше, українське і тим ми завжди будемо відрізнятися від інших народів.

Єдине віросповідання

Люди різні – і світогляд, релігія у них різна. Хто може взяти відповідальність і не закривати очі, обирають більш складний шлях рідновір`я, хто ні – обирають щось простіше для розуміння. Релігій багато. Наслідуючи одну, ти все одно будеш чужим для тисячі інших. Світогляд є частиною свідомого буття людини.

Представник громади рідновірів м. Житомира Ладаслава

Інтерес до культури і історії рідної землі з`явився у мене, коли читала казки про «Пана Коцького» та «Яйце-райце».  Свідомо пошук традиції почався у 2000р. Мене виховали у повазі до свого народу та з відчуттям гармонійності оточуючої природи. З суто наукової точки зору мені цікаві інші віросповідання.

У моїй родині не всі однієї віри, тому поважаю світогляд інших. Я думаю, що відродити язичництво в його первозданному вигляді ми вже не зможемо. Час не повертається назад.

Язичництво — це мій світогляд, духовний розвиток.

Рідновіри постійно проводять відкриті народні гуляння на «Масляну», «Купала» і «День Андрія - свято Калити». Проводимо майстер-класи, екскурсії Житомирщиною, друкуємось в пресі, виступаємо на радіо і телебаченні, маємо власний сайт та сторінку в соціальних мережах. Також активно співпрацюємо з іншими рідновірськими громадами Житомира, України, СНД. Кожен у нашій організації займається тією справою, яка відповідає внутрішньому покликанню.

Тетяна Бєлобородова