Як житомирян залишили без бомбосховищ

Як житомирян залишили без бомбосховищ

За 9 місяців від початку війни потреба в укриттях залишається надзвичайно актуальною. Роками їх доводили до руйнації, знищували та привласнювали

За три десятки років у Житомирі не спромоглися спорудити бодай одне повноцінне бомбосховище. Попри існуючі вимоги для навчальних закладів, його не включили в проект нещодавно зведеного сучасного корпусу Житомирської гімназії №3.

Вкрай занедбаними залишилися підвали, котрі перебували на балансі комунальних ВЖРЕПів та мали бути повністю облаштовані за вимогами як тимчасові укриття. Затоплені, завалені сміттям і непотребом, зі зношеною каналізацією - в такому стані вони нерідко потрапляли в управління ОСББ. Міська влада на відновлення та приведення у робочий стан існуючих укриттів окремо кошти не закладала і мешканцям власними силами доводилося впорядковувати радянську спадщину.

Нестача придатних до укриття приміщень в житлових будинках мали б вирішити капітальні сховища на території підприємств та організацій по всьому місту. Зведені з розрахунку на тисячі працюючих, тепер, коли колективи скоротили до мізеру, вони якраз стали в нагоді. Однак дані об’єкти цивільної оборони, які мали б залишатися у розпорядженні держави, безкарно привласнювалися та систематично знищувалися.

Відео дня

 

Приватизація державних сховищ

- Перші тижні війни тут багато людей приходили. Облаштували місця, полагодили світло. А тепер бачите - все зачинено, - невтішно говорить пані Ольга.

Територія колишньої панчішної фабрики зараз більш нагадує наслідки бомбардувань. Після викупу “Епіцентром” підприємства, старі корпуси заходилися зносити, щоб звести на їх місці новий торгівельний центр. Планам завадила війна, залишивши не знищеним на території фабрики чи не єдине доступне в 100-тисячному мікрорайоні капітальне бомбосховище.

25 лютого на сайті міськради повідомили, що бомбосховище може прийняти 400 осіб. Проте вже влітку на воротах без жодних попереджень повісили замок і потрапити всередину людям неможливо.

Тепер для десятків тисяч мешканців численних багатоповерхівки, більшість з яких не пристосовані для укриття, ховатися від наступних авіаударів фактично нікуди.

В районі вокзалу, де “Епіцентр” нещодавно звів гіпермаркет, бомбосховище взагалі зникло. Сховище перебувало на балансі нафтобази, майно якої за результатами аукціону перейшло торговій мережі "Нова лінія". Після повного демонтажу будівель заходилися вивозити забруднений нафтопродуктами верхній шар ґрунту. Гіпермаркет звели на повністю вирівняній земельній ділянці, де нічого навіть не нагадувало про наявність захисних споруд. Через 5 місяців після відкриття гіпермаркету, зникнувший об’єкт цивільної оборони офіційно списали.

Зважаючи на надану Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) інформацію в Житомирській області подібне виключення триває роками. Окрім згаданого на території «Епіцентру», непридатним та виключено з електронного реєстру визнано бомбосховища по вулиці Вільський шлях, (Максютова) 14 – завод рослинний масел та площі Перемоги, 10 - ПрАТ «Електровимірювач».

Довідково: Законом України "Про приватизацію державного майна" самого початку чітко було встановлено, що сховища не підлягають приватизації як об'єкти державної власності, необхідні для виконання нею своїх функцій. Додатково Верховна рада визначила, що протирадіаційні споруди неможливо передати в приватну власність. На електронному обліку ГУ ДСНС в Житомирській області перебуває загалом 1089 споруд цивільного захисту, з яких 985 радіаційного призначення та 124 сховищ. З 90 розташованих в Житомирі сховищ лише 17 є повністю придатними для використання.

Попри встановлену заборону, зведені коштом бюджету сховища зникали як під час акціонування колишніх державних підприємств, так і задовго по завершенню приватизації. Першим доступним судовим рішенням знаходимо як ВАТ "Коростишівський кар'єр" через суд спромігся отримати у власність колишнє приміщення протирадіаційного укриття. Оскільки в довідці вказано, що до статутного фонду підприємства не включений лише дитячий садок, а укриття не могло підлягати приватизації Господарський суд Житомирської області прийняв відмову.

Рішення суду відмовлено у відчуженні підприємству державного укриття

Однак в апеляції з’ясувалося, що у ВАТ "Коростишівський кар'єр" є нова довідка, а укриття встигли списати як непридатне до користування. Той факт, що на момент приватизації зведене в 1989 році нове укриття було в чудовому стані, головуючу заступницю апеляційного суду Антоніну Гулову не збентежив. Для суду було достатньо рішення обласної комісії з техногенної безпеки і державне захисна споруда опинилися безкоштовно в приватній власності.

Описане ситуація довкола переходу в приватну власність державних укриттів далеко не поодинока. В результаті з 90 сховищ, які перебували на обліку ДСНС, більше третини а саме 39 опинилися в приватній власності. З втратою права власності держави на приміщення, загальний доступ до них обмежувався і ніхто крім нових власників не міг ними скористатися.

 

Втрачені укриття та бомбосховища

В одному тільки тресті “Житомирінвест” (колишній ВАТ «Житомирводбуд») встигли спродати три державні укриття . У 2005 році підприємство почало активно розпродавати приміщення включно з колишніми захисними спорудами. Відділення ФДМУ подало позов до суду про повернення у державну власність проданих приміщень. На балансі ВАТ «Житомирводбуд» перебувало 2 об'єкта цивільної оборони, які не увійшли до статутного капіталу товариства за адресою: вул Ватутіна, 55-а. Перший вилучався по ДП «Автобаза» ВАТ «Житомирводбуд» в адміністративному приміщенні з вбудованою їдальнею, другий - по апарату управління, розташованому в адміністративному приміщенні з прохідною.

За новим технічним паспортом площі протирадіаційного укриття зменшилася. До того ж змінилася адреса нерухомості, яка вже не співпадала із вказаною в паспорті протирадіаційного укриття. Суддя Богунського суду Ігор Перекупка не знайшов достатніх доказів щоб визначив фізичні характеристики об`єкта нерухомості, який необхідно витребувати у відповідача. До того ж, як вказано в ухвалі, на момент продажу нотаріусу не надали документи в підтвердження статусу об'єктів цивільного захисту.

ФДМУ окрім паспорта протирадіаційного укриття, на думку судді, мав надати ще й іншу документацію та доказ взяття на облік захисної споруди (хоча усе перелічене не входить в його обов'язки). В позові про повернення суд відмовив. В апеляції держава також програла.

У 2003 році “Житомирінвест” продав ПМП “Стубла” тимчасове укриття разом з виробничою базою по вул. Заводська 13. Майно не увійшло до статутного фонду під час приватизації та було вилучені з переліку, який передається у власність товариства. При цьому в 2005 році інвентаризаційна комісія, в яку входили директор та головний бухгалтер “Житомирінвест”, підтвердили державного укриття наявність на балансі, приховавши його продаж. План-схема приміщення не складалися, “що унеможливлює дослідження судом, що саме було куплено ПП "Стубла" 24.07.2003 та чи увійшов (або не увійшов) до предмету продажу об'єкт цивільної оборони”. Однак, з’ясувавши всі обставини справи та наявні документи сторін, суддя Лариса Маріщенко прийшла до висновку про незаконність відчуження укриття та повернення його у власність ФДМУ. 

В апеляції рішення скасували так як спірне майно передано від “Житомирінвест” новому власнику за договором купівлі-продажу “не можна стверджувати, що є доведеним фактом вибуття об'єкта права власності від особи, якій воно передано власником, поза волею цієї особи”. Іншими словами: оскільки продаж відбувся за згодою продавця повернути державне майно неможливо! Таку ж саму позицію зайняв Верховний суд, стверджуючи, що неможливо після зміни адреси та проведеної реконструкції точно з'ясувати де знаходиться майно, яке слід повернути державі.

Не менш цікавою видається історія довкола придбаного “Київстар” сховища, розташованому по вул. Шелушкова, 96. В процесі приватизації його не включили до статутного капіталу "Укрспецхмільбуд", залишився на балансі підприємства як об'єкт державної власності. В 2001 році "Укрспецхмільбуд" реєструє за собою адмінбудинок та гараж за даною адресою на підставі наказу ФДМУ. Виявляється в переліку переданого нерухомого майна документах не вказувалося окремо про передачу не у власність, а на баланс об’єкта цивільного захисту. При цьому в паспорті сховища ЖТ №20163 по вул. Шелушкова 96 зазначено, що воно вбудоване в підвальній частині будівлі.

Тільки більш ніж через 11 років, в серпні 2012 року ФДМУ оформлює свідоцтво про право власності на приміщення державної захисної споруди площею 135,8 кв.м. Опісля цього отримує - позов до суду! Виявляється ще у 2008 році будівлю разом з об’єктом цивільної оборони придбав Юрій Водерацький. За кілька місяців він її перепродає ПрАТ "Київстар", яке й подало проти ФДМУ.

У підсумку держава програла законному набувачу майна і суд постановив скасувати свідоцтво про володіння сховищем по вул. Шелушкова 96. Додаткове рішення на користь ПрАТ "Київстар" у 2020 році прийняв ще й Господарський суд Житомирської області.

Втратила держава сховище і в самому центрі міста по вул. Михайлівській. Йдеться про підвальне приміщення ПрАТ “Укртелеком” в трьохповерховій будівлі по по вул. Київській, 22. В 2004 році підприємство замовило інвентаризаційну справу, в якій про сховище нічого не вказано, та оформило право власності на всю споруду. В той же час за цією ж адресою в 2011 році виготовлена інвентаризаційна справа на сховище №ЖТ-20160 на основі паспорта сховища від 1985 року. У листах директор Житомирської філії “Укртелеком” підтверджував про наявність в будівлі даного сховища. Однак в перелік майна, яке не підлягає передачі у власність, регіональним відділенням ФДМУ не включили сховище. Апеляція залишила рішення Господарського суду Житомирської області в силі. В результаті недбалості посадових осіб держава вчергове залишилася без ще одного бомбосховища.

 

Списане перед війною

Незважаючи на нестачу повноцінних бомбосховищ, чиновники продовжують їх списувати навіть напередодні війни. За два дні до початку вторгнення, 22 лютого 2022 року засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій територіальної громади вчергове приймає кричуще рішення. В той час, коли на усіх рівнях зобов’язали провести підготовку укриттів для населення, члени міської комісії протоколом №6 визнають непридатним в центрі міста капітальне бомбосховище. Йдеться про списання бомбосховища на території колишнього хлібзаводу №2 по вул. Лесі Українки 33.

Копія акту списання сховища на Лесі Українки, 33

Свідоцтво на право власності за державою на сховище №20134 площею 167 кв м. видано виконкомом Житомирської міськради в грудні 2011 року. Однак в кінці 2020 року разом з іншими будівлями на території підприємства захисну споруду почали зносити “в результаті чого зруйновано наземну частину вентиляційної шахти, відсутня частини інженерних мереж та обладнання”. На ділянці запланували звести комплекс багатоповерхових житлових будинків на 374 квартири та відповідно до проекту збереження державного майна (споруди цивiльного захисту населення) не передбачається. Комісія вирішила, що достатньо вказаного забудовником підземного паркінгу, розрахованого максимум на 150 осіб.

Будівлі хлібозаводу разом з державним укриттям почали зносити ще в кінці 2020 року

Позивачами в суді мали б виступати відділення Фонду держмайна (ФДМУ) по Рівненській та Житомирській областях разом з Житомирською облдержадміністрацією. Як вбачається з матеріалів справи, прокурор ще в лютому 2021 року звернувся з відповідними повідомленнями до вказаних державних органів. У відповіді Житомирська ОДА повідомила, що на запит правоохоронців буде проведено перевірку фактів та вчинено відповідні дії. Однак далі обіцяни ніхто не пішов і перевірку не провели. Зважаючи на арешт рахунків відділення Фонду держмайна та повну бездіяльність ОДА до суду звернулися прокурори.

“В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Житомирська міська рада в якості власника неправомірно розпорядилась земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна державної власності - захисна споруда цивільного захисту (сховище №20134), відчуживши її шляхом продажу приватному суб`єкту, з перевищенням власних повноважень і в порушення вимог земельного законодавства. Власником даної земельної ділянки є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, а органом, який має право розпоряджатись (передавати її на праві постійного користування Фонду державного майна), - Житомирська обласна державна адміністрація. Окрім того, прокурор відмітив, що спірна земельна ділянка продана відповідачу за необґрунтовано заниженою ціною, що призвело до ненадходження коштів до місцевого бюджету, - зазначається в тексті рішення.

Земельна ділянка по вул. Лесі Українки 33 також належить державі, оскільки за державою зареєстроване право власності на будівлю захисної споруди цивільного захисту (сховище №20134). Відповідно суд визнав незаконним рішення Житомирської міськради про продаж земельної ділянки площею 1,1486 гектари та недійсним договір її продажу ТОВ "МК Партнер Буд" зі скасуванням реєстрації права власності. Разом з тим продовжується розслідування кримінального провадження про заниження вартості продажу земельної ділянки. При нормативній оцінці в 11 млн 760 тис грн, під продаж її оцінили в 1 млн 158 тис грн.

 

Хто поверне безпеку

Однак успішні історії повернення сховищ на цьому завершуються. З приватизацією в місті великих підприємств назавжди втрачені спеціально облаштовані величезні бомбосховища. Яскравий приклад це сховище на території колишнього ПАТ “Промавтоматика”. В 2003 році власником центрального корпусу заводу по вул. Вітрука, 9 стає ТОВ “Ріелті-Сіті”. Через рік його реконструюють під оптово-роздрібний магазин продовольчих та непродовольчих товарів з місцями громадського харчування.


При цьому вбудоване сховище площею в 1032 кв. м не списали з обліку та за інформацією ДСНС захисна споруда продовжувала рахуватися за ТОВ “Ріелті-Сіті”.

Хоча в судовому рішенні вказано про незаконність оформлення за ПАТ “Промавтоматика” свідоцтва про право власності на споруду цивільного захисту, однак скасовувати його суд не забажав. А оскільки в переліку майна яке не підлягає приватизації, Фонд держмайна України не включив сховище, завод мав право продати його разом з усією будівлею комерційній структурі.

Держава не змогла відсудити сховище заводу Промавтоматики. Скріншот з судового реєстру 

Величезні бомбосховища знаходилися на території колишніх промислових гігантів - заводу “Вестатунівесалмаш” та Житомирського льонокомбінату. За отриманою від управління ДСНС в області інформацією вони досі обліковуються в електронній базі та за актами є не готовими. ПрАТ “Житомирський завод хімічного волокна” (ЖЗХВ), хоч давно банкрут, досі на 98,3% знаходиться в державній власності. В 2020 році Житомирська міська рада ухвалила рішення про анулювання виданого заводу свідоцтва про постійне користування земельною ділянкою та передала землю приватним структурам. За аналогією, прокурор мав би стати на захист інтересів держави та скасувати рішення про позбавлення підприємства землі. Особливо зважаючи на наявність на території ЖЗХВ цілих трьох бомбосховищ. Однак позовів прокуратура не подала. Більш того через рік, в 2021 році регіональне відділення ФДМУ вирішило передати всі сховища у власність міста.

Як зазначено в тексті рішення передати в комунальну власність об’єкти цивільного захисту вирішили для їх належного утримання та збереження.

Проте навести лад з отриманими від держави сховищами міськрада так і не спромоглася. В бюджеті Житомира в минулому році ні копійки на утримання бомбосховищ не заклали. Так й навіть на наявні в комунальній власності найпростіші укриття кошти роками не виділялися. Лише після початку воєнного стану згадали про необхідність привести в належний стан підвали та тимчасові укриття в школах та дитсадках. На їх ремонти навчальні заклади з травня по листопад отримали від 50 до 630 тис грн.

Однак з витратами на капітальні ремонти сховищ вони й близько не стоять. До прикладу на ремонт сховища де розміщена Житомирська облдержадміністрація виділили 5,7 млн грн. На капітальний ремонт сховища обласної дитячої лікарні запланували витратити понад 20,3 млн грн. Приведення у нормальний стан занедбаного сховища обласної лікарні обійдеться в 15,3 млн грн.

На ремонт та відновлення трьох сховищ збанкрутілого заводу хімволокна, розрахованих на тисячі осіб, потрібно десятки мільйонів гривень. Зважаючи як реконструюється аварійний корпус гімназії №23, таких коштів в міста немає. Тому навіщо було брати на себе відповідальність за їх збереження: певно, щоб розпоряджатися землею, де розташовувалися отримані від держави сховища.

На адресу ФДМУ, як розпорядника державної власності, редакція надіслала офіційний запит з проханням надати інформацію про вилучені та списані сховища. У відповіді за підписом заступниці повідомили про переадресацію листа на адресу Служби безпеки України.

Певно варто очікувати про проведення правоохоронцями розслідувань бездіяльності та численних рішень посадовців, які призвели до втрати державою величезної кількості об’єктів цивільного захисту. Однак чи завершаться вони реальним покаранням винних та поверненням таких необхідних для безпеки людей сховищ?!

Редакція готова опублікувати позицію Фонду держмайна та правоохоронних органів щодо викладених в публікації фактів втрати державних сховищ та притягнення до відповідальності винних осіб.

Тарас Боросовський

 

 

Коментарі (3)
  • Ольга Закусило

    На Михайлівський під парасольками тепер ,, можна " сховатись. Дбала Мерія про нас, нічого не скажеш...
  • Yuri Vashchuk

    всі неповноцінні і повноцінні під складами
  • Николай Николаенко

    Не знаю, як сьогодні, а в незапам'ятні часи, коли ще працював з-д "Промавтоматика", під будівлею цеха електронних пристроїв було прекрасне бомбосховище - велике, сухе, з усіма умовами приміщення. Цікаво, як воно використовується зараз?

keyboard_arrow_up