Кубло заборонених проросійських партій Житомирщини
Навіть після воєнної агресії путінський режим намагається опиратися на лояльні до себе партії. Представники низки відповідних політичних сил нерідко переходять на бік ворога. Центральна влада України почала їх забороняти, вбачаючи у діяльності проросійських сил небезпеку для цілісності країни
20 хвилин дослідили які заборонені партії представлені в Житомирській обласній та міській радах, та хто з представників проросійських сил намагався здобути владу в регіоні.
Заборонені партії
В Україні остаточно заборонили діяльність 12 проросійських партій. В жовтні Касаційний адміністративний суд відхилив апеляційну скаргу "Соціалістичної партії України", остаточно заборонивши її діяльність в країні. Підставою для винесення рішень став указ президента та рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі РНБО). В їх основі – докази деструктивної діяльності партії. Йдеться передусім про демонстративну підтримку та популяризацію агресивної антиукраїнської політики росії на рівні керівництва та "рядових" членів партійного об'єднання.
До списку раніше заборонених проросійських політичних партій включено: "Опозиційний блок", "Соціалісти", партія "Справедливості та розвитку", "Наші", "Держава", "Блок Володимира Сальдо", "Ліва опозиція", "Партія Шарія", "Союз лівих сил", "Опозиційна платформа – За життя" та "Прогресивна соціалістична партія України".
В ході слідчо-оперативних дій Службою безпеки України доведено безпосередня участь представників цих політичних сил у встановленні окупаційного режиму на захоплених РФ територіях України, організації та проведенні псевдореферендумів в окупованих населених пунктах. Значна частина з них активно діяла на теренах Житомирщини, намагаючись сформувати відповідну підтримку та мережу адептів “русского мира”.
Злет та падіння Опоблоку
Однією з перших 19 березня 2022 року рішенням РНБО заборонили будь-яку діяльність партії «Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ). На Житомирщині цей проросійський проект, очолюваний ставлениками путіна, заволодів досить значним політичним впливом. За результатами місцевих виборів 2020 році представники ОПЗЖ отримали мандати в багатьох місцевих радах. Зайнявши 4 місце за кількістю відданих голосів, партії вдалося сформувати цілу фракцію в Житомирській обласній раді з семи депутатів. Серед них син колишнього народного депутата та заступника міністра освіти України часів Януковича Олега Черпіцького - Костянтин Черпіцький. Та після появи привітання від депутата з Днем перемоги на фоні солдатів СС з фракції його виключили.
Знаковою постаттю є помічниця народного депутата від ОПЗЖ Наталія Рибак. В 2010 році, пройшовши від Партії регіонів, вона стає головою Черняхівської районної ради. Чоловік очолював КРУ області. В 2015 році Наталія Іванівна проходить до Житомирської обласної ради і в листопаді того ж року її обирають заступницею голови ради та за деякий час її звільняють.
Анатолій Мелашекно очолював франції ОПЗЖ в Житомирській обласній раді до її розпуску в березні цього року. До складу ради він обирається вже вчетверте підряд: в 2006-ому та 2010-ому роках - від Партії регіонів, згодом - від забороненої проросійської партії. Перед початком вторгнення депутат їздив в Білорусь, намагаючись побудувати бізнес на продажу електроенергії. Більш детально про ділові зв'язки депутатів обласної ради з країнами-окупантами в нашому попередньому розслідуванні “Бізнес депутатів Житомирської облради з окупантами".
В Житомирській міській раді представники проросійської партії відігравали набагато значнішу роль. До початку воєнного вторгнення і налічувалося шість представників ОПЗЖ. Головою франкції була очільниця міської організації ОПЗЖ Наталія Леонченко, екс заступник міського голови, директор ТОВ «Будінвест-КВК» Василь Кучик; екс директор КП Інспекція з благоустрою Юрій Самборський; екс начальник управління житлового господарства міста та директор ПП «КВЖРЕП № 8» Світлана Півоварова; начальник КП «АТП 0628» Сергій Колесник та лікар обласного онкологічного диспансеру Сергій Гринчук.
Якщо врахувати, що чоловік Наталії Леонченко Ігор очолив КП «Парк», а члени партії Лариса Харчук та Юрій Юзвинський є керівниками відповідно КЗ "Центральна бібіліотечна система" та КП Інспекція з благоустрою, ОПЗЖ отримало серед інших партій найбільше посад. Оскільки призначення керівників КП є виключно повноваження міського голови, очільник Житомира Сергій Сухомлин вважав за необхідне подібне “партнерство” з представниками проросійської партії. Особливо після здобуття Наталією Леоненко другого місця на виборах до Верховної ради та доволі значних її шансів у боротьбі за крісло мера.
Вперше Наталія Леонченко стала депутатом Житомирської міської ради в 2010 році від Партії регіонів. З листопада 2010 року Леонченко стала секретарем Житомирської міськради, очоленої ставлеником Партії регіонів Володимиром Дебоєм. Після відставки Наталію Леонченко призначили у 2013 році заступницею мера міста. На виборах 2015 та 2020 роках вона стає депутатом Житомирської міськради від проросійської партії Опозиційний блок та ОПЗЖ. При цьому в грудні 2021 року голову міської організації партії ОПЗЖ нагородили відзнакою "За заслуги перед містом Житомиром" II ступеня. Формально ініціатором цього слід вважати іншу членкиню ОПЗЖ Ларису Харчук, яка як керівниця КЗ «Центральна бібліотечна система» та ГО "Спілка жінок Житомирщини", звернулася з відповідним листом. Тому кожна зі сторін, фактично декларуючи протилежні політичні позиції, досягала бажаного - посади, доступ до бюджетних коштів та нагороди в обмін на сумлінне та лояльне голосування.
Та неочікувано процес розпаду фракції ОПЗЖ розпочався в листопаді 2021 року з виключення Сергія Гринчука як фігуранта справи про продаж безкоштовних ліків пацієнтам онкодиспансеру. Наступним був Юрій Самборський, котрий написав заяву на складання депутатських повноважень, 9 березня після відеозвернення та розмови з мером.
- Два депутати ще кілька тижнів тому принесли заяви про вихід з фракції і про вихід з партії ОПЗЖ, це Світлана Півоварова і Сергій Колесник. Ці два депутати працюють з першого дня війни, як і Юрій Юзвинський, який стане депутатом міської ради замість Самборського, - заявив мер Житомира Сергій Сухомлин.
Після цього представниками партії в раді залишалися двоє депутатів - Василь Кучик та Наталія Леонченко. Остаточно фракція перестала існувати в травні 2022 року. В цей же період чоловік очільниці ОПЗЖ, сторінка Фейсбук котрого була повна провокаційними публікаціями, звільнився з посади директора КП “Парк”.
Проросійська партія чорнобильців
Восьмий апеляційний суд Львова 13 червня 2022 року заборонив проросійську партію “Справедливості та розвитку”. До 2018 року партія носила стару назву “Всеукраїнська чорнобильська народна партія “За добробут та соціальний захист” (надалі ВЧНП).
- Під час засідання сторона обвинувачення наголошувала на тому, що партію слід заборонити через дії її співзасновника та попереднього очільника Миколи Ісаєва, — зазначає провідний аналітик Руху ЧЕСНО Ігор Фещенко.
Ісаєв зокрема є автором петиції, у якій просить президента “негайно закрити іноземні військові бази і бактеріологічні лабораторії на території України”, та петиції з озвученими в червні 2021 року путіним тезами про єднання з російським народом.
З моменту заснування і по 2007 рік партія неодноразово брала участь у парламентських виборах, але у всіх випадках у блоці з іншими партіями. Останнім керівником партії призначено Олексія Шевченка. Особа таким іменем була помічником нардепа від “Опозиційного блоку” Василя Німченка, який в свою чергу був заступником голови у політичному проекті кума путіна Віктора Медведчука - Всеукраїнського громадського руху «Український вибір — право народу».
Однак на місцевому рівні найбільшим успіхом для партії було отримання за президентства Януковича 50 мандатів на Житомирщині включно з входженням до обласної ради. У 2010 році за партійним списком до неї потрапили Наталія Данилюк, Олександр Нехворовський, Андрій Розпутенко, Василь Стах та двоє нинішніх депутатів обласної ради. Йдеться про Олександра Савченка та Віктора Развадовського.
Обоє обіймали високі посади в правоохоронних органах країни. Саме Савченко як заступник міністра внутрішніх справ представляв у 2007 році на посаду очільника УМВС в Харківській області Віктора Развадовського. Згодом, після обрання до парламенту, останній взяв Савченка своїм помічником на платній основі.
Обрані у 2015 році до Житомирської районної ради депутати продовжували представляти фракцію партії, визнаної згодом судом проросійською. До її складу входили на той час голова Житомирської райдержадміністрації Антон Михайлов, директор комунального підприємства “Облархпроект” Віктор Загладько, Василь Козел та помічник нардепа Василь Стах. Себе вони назвали – «командою Развадовського».
Наразі більшість “команди” балотувалися у 2020 році від партії “За майбутнє” Ігоря Палиці. Сформовану фракцію в обласній раді очолює Віктор Развадовський, а заступником та головою гуманітарної комісії є Олександр Савченко. В квітні 2021 року голова Житомирської облради призначив Савченка керівником КНП «Обласний медичний центр спортивної медицини». Але за місяць Савченка звільнили з цієї посади «за угодою сторін» і призначили керувати КП «Еко-Сервіс». Редакція “20 хвилин” провела розслідування та виявила незаконну передачу йому земельної ділянки 2 гектари для ведення особистого селянського господарства в Коростишівському районі. Попри прийняття остаточних рішень судів і скасування на час виходу матеріалу депутат обласної ради землю так і не повернув.
Разом з ним таку ж ділянку поряд надали дружині колишнього міністра оборони Михайла Єжеля. В серпні 2022 року Єжелю повідомили про підозру у держзраді за сприяння окупації АР Крим. Мова йде про погодження підписання так званих "Харківських угод", які сприяли російській федерації в окупації АР Крим. За інформацією ДБР, адмірал Єжель, який свого часу був Головнокомандувачем ВМС України, погодив весь пакет документів необхідних для імплементації Угоди між Україною та Росією, навіть не відвідавши засідання уряду 21 квітня 2010 року, під час якого вони обговорювались.
Житомирський керівник партії «Держава»
На роль керівника партії «Держава» невипадково був обраний Дмитро Василець, який заробив собі “відповідний бекграунд”. Ще у 2015 році СБУ запідозрило його у сприянні діяльності телеканалу «Новороссия ТВ» та створенні проєкту «Правильное ТВ», що транслював російські пропагандистські сюжети. Разом із бердичівлянином Євгеном Тімоніним до 2015 року Василець працював на проросійський «17 канал» та увійшов до складу громадської ради при Мінінформполітики України. Агітатор-пропагандист Дмитро Василець позиціонував себе як перший заступник голови громадської ради Мінінформполітики та голова ВГО «Громадсько-правовий захист малого та середнього бізнесу».
28 вересня 2017 р. Андрушівським районним судом Житомирської області Василець Дмитро Андрійович, 1986 р.н., був засуджений за ч. 1 ст. 2583 КК України – створення терористичної групи чи терористичної організації (справа № 296/3990/16-к, провадження № 1-кп/272/49/17) до 9 років позбавлення волі. Вирок було оскаржено на підставі порушення правил підсудності, обвинувальний акт повернуто прокурору. Справа досі розглядається Васильківським міськрайонним судом Київської області та Василець перебуває не в ув’язненні, а на волі.
Очільник партії “Держава” продовжив вести відеоблог на ютубі, де підтримував Анатолія Шарія на мітингу, маніпулював подіями на Майдані, стверджуючи, що герої Небесної сотні загинули нібито від куль учасників Майдану, які «стріляли їм в спину», і що влада це приховує. У соціальних мережах і на власному YouTube-каналі «Дмитрий Василец» він розміщує дописи та відео з політичної тематики, спрямовані на дискредитацію Президента України та державної влади загалом і, нагнітаючи настрої паніки, зневіри та страху закликає громадян виходити на мітинги проти діючої влади.
З’їзд партії «Держава» відбувся 1 травня 2021 р. у м. Києві з оголошенням ідеології політсили. Одним з пунктів є «Об’єднання слов’янських народів як основи для інтернаціоналізму, миру на планеті та гармонійного співіснування» і слово-в-слово повторює засновника КОБ Костянтина Петрова та текст «Внутрішнього предиктора СРСР». Серед інших завдань зазначено скасування закону про декомунізацію та виключення з Конституції України курсу на членство в Європейському союзі й НАТО. Решта – переливання з пустого в порожнє, списане з «ДОТУ» («Достаточно общая теория управления»), «Мертвої води» та інших книг створеної у москві КОБ (від рос. – «Концепция общественной безопасности») неоязичницької політичної секти. В росії протягом 2000 – 2007 рр. вона активно діяла під ширмою політичної партії КПЕ (рос. «Концептуальная партия «Единение», інший варіант назви – «Курсом правды и единения»).
Того ж року партія “Держава” взяла за основу державний знак якості радянського союзу.
20 березня 2022 року Президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про припинення діяльності в тому числі й політичної партії "Держава". З 14 червня 2022 року восьмий апеляційний суд Львова ухвалив рішення про повну заборону партії та вилучення її майна на користь держави.
Рух ЧЕСНО до реєстру колаборантів включив поряд з головою партії Дмитром Василцем також учасників ПП «Держава»: херсонського колаборанта Кирила Стремоусова, який входив у раду розвитку партії, членкиню політради партії Вікторію Шилову та члена партії Олександра Семченка.
Осередки Шарія та проект Клименка
Заборонити партію “Шарія” намагалися ще в минулому році. СБУ вимагала заборонити партію в Окружному адміністративному суді міста Києва і дана справа досі розглядається. 16 червня Восьмий апеляційний суд міста Львова заборонив проросійську “Партію Шарія”. Водночас СБУ оголосила Анатолію Шарію підозру за статтями про державну зраду (ст. 111 КК України) та порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками (ст. 161 КК України). Екстрадиція лідера партії мала бути проведеною після затримання, але згодом суд Іспанії, вилучивши паспорт, відпустив Анатолія Шарія під підписку про невиїзд. Генпрокурор Ірина Венедіктова припускала, що екстрадиційний арешт і видача Шарія Україні може затягнутися на рік.
Партійні осередки в областях активно почали реєструвати за рік до місцевих виборів. На Житомирщині осередок створений в грудні 2019 року за домашньою адресою його очільника Сергія Нікуліна. Через 2 місяці він реєструє ще й громадську організацію “Свідомий Житомир”. Джерела фінансування житомирського офісу партії залишився невідомими. Журналісти Bihus.Info виявили, що неофіційні витрати Партії Шарія в рази перевищували витрати, про які політична сила офіційно звітувала перед НАЗК. При практично відсутніх коштах на партійних рахунках, через ГО “Свідомий Житомир” за 2020 рік проходить аж 3 млн 160 тис грн.
22 червня 2020 року поблизу офісу «Партії Шарія» сталася сутичка, під час якої ветеран полку «Азов» Роман Боровик побив керівника житомирського партійного осередку Сергія Нікуліна, застосувавшого газовий балончик.
- Кримінальні провадження розпочаті за статтею 194 (Пошкодження майна) – мова про розбите вікно, і за статтею 125 (Умисне легке тілесне ушкодження), - розповіла речниця ГУНП Алла Ващенко.
Згодом порушується кримінальне провадження проти очільника житомирського офісу «Партії Шарія» за більш тяжкою статтею з максимальним терміном ув'язнення 7 років. Та це не стає перепоную в отриманні депутатського мандату і Сергій Нікулін потрапляє до складу Запорізької міської ради.
Навіть після початку війни Сергій Нікулін публікував на власній сторінці в Фейсбук посилання на ютуб-канал Шарія, де той висміював намагання влади заборонити партію.
Не менш відомим проросійським проектом "Успішна країна", фінансований втікачем Олександром Клименком за участі російської пропагандистки Маргарити Симонян. 18 жовтня 2022 року Верховний Суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги партії “Успішна країна” (нова назва — “Щаслива Україна”) та залишив чинним рішення суду про заборону партії.
Партію зареєстрували у 2010 році під Олександра Клименка - міністра доходів і зборів часів Віктора Януковича. Після Революції гідності Клименко втік до москви та з 2014 року переховується в росії. Фінансувалася партія, згідно поданих звітів, з тимчасово окупованої частини Донецької області.
Регіональний офіс в Житомирі почав функціонувати з 2016 року. Представляти координатора у Житомирській області приїхала голова виконкому партії «Успішна країна» Наталія Дмитриченко представила. Керівником партійного осередку стала Олена Орлова. Від збирання “масовок” та примітивних піар акцій керівниця включилася в пікет проти двох «церковних» законопроектів, якими спростили процедури внесення змін чи перереєстрації статутів релігійних громад. Основними критиками змін було керівництво УПЦ, РПЦ та представники «Опозиційного блоку» і як заявив один зі співавторів законопроекту народний депутат Дмитро Тимчук:
- Все, що ми хочемо від цієї Церкви (УМП МП) зазначеним законопроектом - це змусити її взяти на себе зобов’язання не здійснювати антиукраїнську діяльність в Україні.
На Фейсбук сторінці партії можна легко знайти численні публікації антиукраїнського характеру. Олена Орлова одночасно очолює Асоціацію з художньої гімнастики в Житомирській області. За політичними амбіціями дружини насправді може стояти її чоловік Ігор Орлов. Протягом п’яти років він був заступником аж трьох поспіль голів Житомирської облдержадміністрації. Спочатку відповідав за гуманітарну сферу, а потім опікувався економікою та фінансами.
Займав посаду за керівництва областю нинішнім нардепом від ОПЗЖ Юрієм Павленком, Юрієм Забелою та головним “регіоналом” області Сергієм Рижуком. До цього впродовж чотирьох років був секретарем Житомирської міської ради.
Ігор Орлов залюбки поширює публікацію проросійського осередку партії “Успішна країни”, очолюваного його дружиною, в яких події 2013-2014 року називають “РЕВОЛЮЦІЄЮ ОГИДНОСТІ”!
В блогах Олена Орлова називає децентралізацію фейковою, стверджуючи про потребу реформувати всіх сфер життєдіяльності з подачі проросійської політичної сили. Після військового вторгнення подружжя більше не публікує подібних закликів. Однак до відповідальності за довготривалу роботу в інтересах антиукраїнського політичного проекту притягувати її не поспішають. Так же ж як і багатьох інших зазначених вище маріонеток, більшість з яких відразу після провалу путінського плану перевзулися і публічно припинили проросійську риторику, сподіваючись залишитися при посадах та при владі.
Та чи вистачить суспільству сил назавжди позбутися п'ятої колони всередині України, створеної російською ФСБ та ГУР серед політиків, силовиків, суддівської спільноти, забезпечивши процвітання нації та щасливе життя на рідній землі?!
Тарас Боросовський
Матеріал підготовлено в рамках проєкту IWPR за підтримки МЗС Норвегії. Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію IWPR та МЗС Норвегії
