Володимир Тичина: «До всього треба ставитися легко, бути поблажливим та не категоричним»

Спілкуватися Володимир Андрійович запросив до себе у приватний «ВЖРЕП №4», де він є директором. Журналіст «20 хвилин» відмітила охайність, про яку депутат говорив мало не в кожному реченні. Перш ніж розпочати бесіду, Тичина провів екскурсію по території, яку охороняють двоє псів: один ледачий – геть навіть не підвівся, інший - злий і серйозний. На базі, окрім спецобладнання і безлічі утилізованих пластикових пляшок, нас не залишили байдужими кури та качки, озеро, альтанка, більярдна, фонтанчики та величезна колекція скляних пляшок різних форм та розмірів.

Я вже втретє обраний до місцевої ради. По округам не бігаю – маю рівень довіри на Крошні. Я тут живу, тут навчався. Вперше депутатом став у 25 років. Я займав активну громадську позицію - не влаштовували дороги та освітлення.

Багато чого вдалося зробити: сьогодні дороги на порядок кращі, заасфальтовані, багато вулиць посипані щебенем, освітлено сучасними ліхтарями. Чітко працює система вивозу сміття з приватного сектору.

Надзавдань не ставлю. На окрузі маю добитися, аби усі  вулиці, які можливо, були заасфальтовані, капітально відремонтовані та освітлені.

Частіше люди звертаються з побутових питань. Хоч депутати працюють на громадських засадах і не отримують в міськраді зарплатні, все ж певні суми виділяємо і на лікування і на інші прохання.

Депутат має вплив на все - так я думав. Але насправді, коли немає команди – вплив мінімальний.

Життя стало більш насиченим після того, як став депутатом. І люди по вулиці постійно вітаються (усміхається): «Драстє, драстє, драстє».

Першу і другу свої каденції я був безпартійний. Третій раз пішов від партії «Рідне місто». Але потім так склалося, що у 2011 році вступив у «Партію регіонів» (усміхається).

Не важливо у якій ти парті. Головне - аби місто було чистим, охайним. «Партія регіонів» дає більше можливостей впливати на місто. Не можна щось робити для Житомира й округу, будучи в опозиції. Я, як директор ЖЕКу, працюю не на партію – працюю на місто. Я йшов по мажоритарці, а не по списку і про це завжди пам’ятаю.

Я член комісії з питань житлово-комунального господарства вже втретє. Там важкувато представляти інтереси конкретно свого округу, більше все ж інтереси міста.

Є дружба між депутатами, між окремими людьми. Дружба між фракціями (думає) -  тяжко сказати. Мене мають оцінювати мої виборці, а не колеги-депутати.

Мені імпонують мери, як у Вінниці - Гройсман, мери Бердичева - Мазур і Коростеня - Москаленко, які вже кілька каденцій поспіль працюють на благо своїх міст.

Хотілося б, щоб мери не змінювались після кожних виборів. А то напрацювання є, а влада змінилася і все заново.

Треба відміняти усі ці комуністичні символи й атрибутику, але не займатися вандалізмом, як у історії з відтинанням голови Леніну в Бердичеві.

Дитинство запам’яталося випасом корів у селі. Щоліта був там в Ружинському районі і любив працювати на землі. Не ледачкував у дитинстві і зараз постійно працюю.

З 9 років мене виховувала старша сестра. Батьки з життя пішли рано. Вона мені постійно прищепила любов до праці. Говорила, що окрім самого себе про мене ніхто не подбає.

З відзнакою закінчив навчальні заклади - Козятинське залізне училище, Житомирський кооперативний технікум. Відмічали і мої досягнення у Львівській комерційній академії..

Варю борщі - це моє хобі . Дружина каже, що мої смачніші.

Досі люблю проводити час на природі. Телевізор не люблю.

Настільні книги Дейла Карнегі. Цікавить вплив та взаємодія між людьми.

До всього треба ставитися легко, бути поблажливим та не категоричним.