Ірина Ярмоленко: «Я прийшла в політику, щоб змінювати, а не законсервовувати ситуацію»

Цього разу ми вели розмову з депутатом Житомирської міської ради, заступником голови депутатської фракції «Радикальна Партія Олега Ляшка», членом постійної комісії з соціально-гуманітарних питань Іриною Ярмоленко, котра поділилася своїми враженнями про роботу міської ради.

«20»: Коли і чому ви вирішили балотуватись у депутати міської ради?

– Я працювала журналістом у газеті «20 хвилин» і була головою громадської організації. Відбулися буремні події – Майдан, Революція Гідності. В якийсь момент я відчула, що коли приходжу на інтерв’ю – у мене виникає своє критичне бачення деяких ситуацій. Якраз у цей час оголосили, що відбудуться вибори, і я прийняла рішення спробувати. Тим більше, що на окрузі, де я живу і від якого балотувалася, було багато недопрацювань і недоліків, які хотіла виправити.

«20»: Чи не шкодуєте про прийняте рішення?

– Я займалася суспільно-політичною проблематикою ще з університету, тому ні, шкодувати не доводилося. І хоча я не вдоволена рівнем політичної дискусії як в Україні загалом, так і в Житомирі зокрема (оскільки це виглядає дещо містечково і тут переважають приватні інтереси), усе ж я не шкодую. Вода камінь точить, і якщо такі думки є у мене – значить, вони є й у інших, нас просто має стати критична більшість, і таким чином ми зможемо змінювати рівень політичної дискусії.

«20»: До складу якої комісії ви входите? Які важливі рішення з вашої подачі були підготовлені?

– Я входжу до складу комісії з соціально-гуманітарних питань, тому що це мені близько і я загалом цікавлюся освітніми процесами. Зараз готую проект рішення щодо покращення рівня освіти в житомирських школах, щоб батькам не доводилося витрачати кошти на репетиторів при вступі дітей до вищих навчальних закладів.

Під час засідань наша комісія працює злагоджено і ретельно опрацьовує кожен проект рішення. Я вважаю, що робота депутата – не спрямовувати кошти конкретно на свій округ, а писати проекти рішень. Ми прийшли розвивати місто, а не власні фірми (коштом ради робити лише ремонт шкіл, де працюють, друкувати книги, які публікують, замовляти канцелярію для ради у конкретних депутатів тощо).

Зокрема я подала великий проект рішення, який стосувався не лише соціально-гуманітарного, а усіх напрямків міста – ЖКГ, освіти, інфраструктури, медицини тощо, аби всі програми готувалися з урахуванням місії й стратегії міста, щоб програми показували, який буде результат від використання бюджетних коштів.

Я є противником хаотичного «тринькання» грошей громади. Я проти, що чиновники не вказують конкретних цілей і результатів від тих чи інших проектів, на які вони просять гроші.

«20»: Ви балотувалися від політичної партії «Радикальна Партія Олега Ляшка». Чому саме ця політична сила?

– «Радикальна Партія» оцінила мої сильні й слабкі сторони й включила до себе в список. Я ж, своєю чергою, не уявляла, як йти від провладної партії, бо маю інше бачення щодо розвитку країни й міста.

«20»: Чи є у вас власна приймальня? Коли і з яких питань до вас можуть прийти люди? З якими питаннями найчастіше звертаються?

– Ми приймаємо щовівторка за адресою: вулиця Київська, 3, в офісі громадської організації «Центр суспільних комунікацій». На жаль, найчастіше люди приходять саме за фінансовою допомогою. На мою думку, підхід, що депутат – це кишеня, де лежать гроші – не зовсім правильний, але люди проходять, їм потрібно допомагати, тому ми шукаємо різні варіанти.

«20»: Чим ви можете їм реально допомогти?

– Перш за все, якщо громада звертається з питаннями щодо, наприклад, несправедливості до них ЖЕКу, чи свавілля поліції – я маю можливість зробити депутатське звернення до прокуратури, правоохоронних органів. Головне, щоб людина прагнула разом з нами вирішувати проблему.

«20»: Яке рішення міської ради ви вважаєте найскандальнішим або таким, яке шкодить городянам і Житомиру?

– Я вважаю, що усі рішення, які супроводжуються тим, що в проекті немає результатів того, що планують досягти – це найганебніші й найнеправильніші рішення міської ради. Це не наші гроші, тому ми маємо відчувати «скромність» у витрачанні даних ресурсів.

Коли ж начальники управлінь чи департаментів дозволяють собі просто розписувати, як вони витрачатимуть гроші, але не говорять, до якого кінцевого результату ми прийдемо і що отримають житомиряни – для мене це просто нонсенс. Ми працюємо за програмно-цільовим методом, усі програми пишуться «під ціль», але якщо ці програми не мають показників ефективності – це незаконні програми.

Рішення, які були прийняті на сесії 9 березня – для мене найганебніші. Я зрозуміла, що депутати, можливо, мають свій приватний інтерес і розраховують отримати в подальшому підряд чи преференції на свій округ, й вступили у змову, вирішивши голосувати саме таким чином. Мені прикро, що все відбувається саме так, але для того я й прийшла в політику, щоб змінювати, а не законсервовувати ситуацію.

«20»: Що ви зробили як місцевий депутат для Житомира?

– Вважаю, що найбільше досягнення – підготований спільно з колегами й виконавчими органами влади проект рішення, який «сколихнув» стіни кожного начальника, котрий раніше витрачав кошти й не пояснював, для чого.

Також для мене є важливим те, що я взяла на себе зобов’язання перед тими людьми, які мене обрали. Я занотувала для себе кожне питання громадян і працюю над їх вирішенням.

«20»: Чи вважаєте, що у місцевих депутатів є достатньо повноважень, аби впроваджувати реальні зміни у місті?

– «Один депутат в полі не воїн». У даному випадку – якщо ти працюєш у фракції, у депутатській групі – ти можеш готувати проекти рішень і втілювати їх. Але все ж один депутат не може бути «панацеєю» і знати вирішення усіх проблем. Тому з одного боку – у нього майже немає повноважень, особливо якщо він в опозиції і має критичне ставлення до діючої влади.

Наразі я не відношу себе до депутатів, які можуть вирішити абсолютно всі питання на окрузі, але я працюю над цим і не здам своєї позиції, котра побудована на тому, що я працюю не лише для тих, хто живе на моєму окрузі, а й для усього міста.

20»: Як ви вважаєте, які першочергові кроки потрібно зробити для покращення Житомира?

– Рішення, яке я пропоную – щоб всі програми розвитку мали КРІ (Key Performance Indicators,), тобто ключові показники ефективності, мали конкретний, чітко виписаний результаті. Тоді не буде «відкатів», бо контролюватиметься кожна копійка, не буде непрофесіоналізму, адже можна буде відстежити конкретний результат роботи чиновників.