Останнім часом поняття сім’ї (яке було непохитним тисячоліттями) ставиться під сумнів, перевертаються з ніг на голову її основи.
Те, що завжди було основою здорової нації, суспільства та обов’язковою умовою їх подальшого існування, переосмислюється, тим самим запускаючи механізм її самознищення.
Нові виклики
Міцна родина є осередком стабільності та впевненості. З давніх-давен саме сім’я забезпечувала турботу між її членами, захищеність, можливість взаємовідносин, справжньої любові. Але зараз ми спостерігаємо процес розпаду.
Україна – на третьому місці за кількістю розлучень в Європі. Пік розлучень відбувається в перші роки подружнього життя. Головним фактором стали поспішність і легковажність, з якими йдуть до ЗАГСу.
Різні народи переживали і війни, і епідемії, і стихійні лиха. Але суспільство, яке втратило відтворення та свою міцну сімейну основу, вироджується та зникає. Наприклад, у перші 500 років існування Римської республіки не було жодного розлучення. Але згодом рівень розлучень та невірності став катастрофічним. І коли це все та гомосексуалізм вразили всю імперію, її падіння не примусило довго чекати.
В Україні працює понад 750 закладів інституційного догляду та виховання дітей. І лише 8% цих дітей мають статус сиріт. Рівень відмов від власних дітей говорить про загальний рівень людяності та моральності суспільства. І, як наслідок – кількість людей похилого віку в будинках престарілих при їх живих дітях. Тобто багато хто позбавляється дітей, щоб більше пожити для себе, і в той же час багато хто на старість теж залишається покинутим…
Щороку 600 представниць слабкої статі гинуть в Україні від домашнього насильства. А 1,1 млн українок в рік стикаються з фізичною та сексуальною агресією в сім’ї. При цьому понад 3 млн дітей щороку спостерігають за насильством у сім’ї.
Тільки троє з десяти українських чоловіків, обвинувачених у домашньому насильстві (що тягне на кримінальний злочин), отримують тюремні терміни. Бо майже 40% працівників системи правосуддя вважають домашнє насильство приватною справою. А 60% впевнені, що жертви самі винні.
Люди, які виросли в обстановці регулярних сімейних конфліктів, втричі частіше стають жертвами або агресорами, ніж ті, хто не стикався з подібним у дитинстві. Дослідження говорять, що $1, вкладений у профілактику, економить $15-20 подальших витрат, викликаних агресією. То ж чи не варто докласти зусиль до профілактики цих явищ, та чи не окупляться вони – як фінансово, так і в долях мільйонів українців?
Представники сексменшин не здатні до відтворювання. Зараз в Україні на 100 померлих – 58 народжених, і це вже катастрофа, але йдуть процеси, здатні за лічені покоління знищити взагалі суспільство. Закрита ЛГБТ-спільнота вимирає протягом 70 років.
Вибір представників сексменшин – це не лише власний вибір, бо ж він відбивається на всьому суспільстві, руйнуючи його коріння. До того ж представники ЛГБТ не зупиняються на власному житті, а намагаються активно пропагувати цей спосіб життя. Поняття свободи повинні визначати ані злодії, ані збоченці, але високоморальні люди, здатні впливати і на інших заради будування щастя та розвитку оточуючих.
Легше перерахувати проблеми та недоліки, але складніше щось зробити задля їх подолання. Та давайте все ж спробуємо.
При ЗАГСах бажано ввести курси підготовки до сімейного життя. Тоді буде менше легковажного ставлення до шлюбу та більше зусиль щодо відповідальності в шлюбі, взаємоповаги, прощення один одному. А починати треба вже зі шкільного виховання, надаючи знання про основи міцної сім’ї. Також є гарний досвід функціонування сімейних клубів, на які збираються сімейні пари та у вільній атмосфері діляться досвідом, дають поради, разом вчаться вирішувати конфлікти та переймають досвід успішних подружніх пар.
Подолання таких масштабних викликів та загроз можливе тільки тоді, коли ми об’єднаємо зусилля. Науковці, медики, політики, релігійні діячі, громадські організації, освітяни та інші – всім нам потрібна сміливість та рішучість задля майбутнього України. Міцна сім’я та згубність збочень очевидні для всіх, тому неважко при бажанні показати антинауковість, медичну недоцільність збочень, протиріччя всім релігіям, протиприродність, агресивність та інше.
Як добрий приклад консолідації всіх вищеперерахованих сфер суспільства задля оздоровлення сімейних цінностей можна привести Всеукраїнський форум сім’ї, який відбувся в Києві 14 березня 2018 року. Після прийнятої на ньому резолюції почали проводитись обласні сімейні форуми, щоб на місцях впроваджувати дії щодо захисту та зміцнення інституту сім’ї. Житомирська область не залишилась осторонь, тому 14 листопада 2018 року в Житомирській обласній філармонії пройшов Житомирський обласний сімейний форум, де вищезазначені представники суспільства обговорили тему «Сім’я в Україні – виклики та завдання» задля прийняття та реалізації Національної сімейної стратегії.
Релігія є невід’ємною частиною суспільного життя. 97,5% всіх релігійних організацій в Україні – християнського спрямування, і це дійсно народна релігія.
Позиція Біблії відносно сім’ї та моральної чистоти непохитна та однозначна. Так, сім’я заснована та освячена Богом, руйнування її засад є гріхом та злочином. Невірність у шлюбі неприпустима, а будь-які позашлюбні стосунки та збочення є мерзотою. Відповідальність за виховання дітей покладається на батьків, а в Біблії є багато постанов щодо подружнього життя, взаємовідносин. І людина, яка відповідально ставиться до Бога, буде відповідальною і щодо особистої порядності.
Тому викладання християнської етики у навчальних закладах завжди буде сприяти як становленню міцних сімей, так і моральності в цілому. Але держава, яка нехтує морально-релігійним вихованням у школі, будуватиме в’язниці.
Якщо брати питання сексменшин, то однією крайністю буде їх переслідування, зневага, позбавлення прав на роботу, образи та інше. Але ще одною крайністю буде свобода пропагувати аморальність, згубну ідеологію, примусове знайомство та вивчення в навчальних закладах ідей ЛГБТ. В питаннях традиційних засад сім’ї толерантність веде до її знищення, тому неприпустима!
Також толерантність не повинна виходити за межі демократичності. Тобто не меншість, до того ж аморальна, повинна диктувати, як треба всім іншим жити! Толерантність не значить перестати називати речі своїми іменами. Так, ми сексуальне насильство називаємо насильством, і також сексуальні збочення треба називати збоченням!
Добрі зрушення в цьому напрямку зараз відбуваються в боротьбі з насильством у сім’ї, щодо несплати аліментів. Є гарний досвід інших країн, який буде корисний і нам. Так, батьки, якім власні діти стають «зайвими», можуть сплачувати на них аліменти, якщо ці діти опиняються в дитячих будинках. Також добре було б ввести подібну відповідальність за людей похилого віку, яких позбуваються їх діти, відправляючи їх у будинки престарілих.
Турбуватися про матерів-одиначок потрібно, але не створювати умови, за яких деякі пари відмовляються від шлюбу заради певних пільг. Тому підтримка і всілякі програми для подружніх пар повинні бути на належному рівні.
Поступкам беззаконню не буде кінця, якщо суспільство мовчатиме. Справжня свобода передбачає відповідальність та вміння твердо стояти на моральних принципах. Вона сприяє прогресу у всіх сферах, і без цього вона буде не свободою, а вседозволеністю. Тобто свободою треба вміти вірно користуватися, спрямовуючи її на добро – собі, оточуючим, всьому суспільству.
Отже, наш шлях до цивілізованого суспільства потребує аналізу, роботи над помилками, а в окремих питаннях і справжнього перезавантаження.
Андрій Лаврентюк
диякон,
доктор теології,
представник Інституту Генези, життя та Всесвіту
№ 13 від 3 квітня 2024
Читати номер