Житомирські дітлахи вразили журі на міжнародному фестивалі у Польщі та вибороли перше місце

На сьогодні модельне агентство «Gloria models» досить відоме як у Житомирі, так і по всій Україні. Маленькі моделі за короткий проміжок часу встигають не тільки навчитись впевнено почувати себе на сцені, а й об'їздити всю Україну,  побувати за її межами та отримати призи за кращі покази. 

З приводу перемоги у Кракові ми розмовляємо з директоркою модельного агентства «Gloria models» Катериною Шуть. Це саме їй належить левова частина успіху агентства, адже щодня з ранку до пізнього вечора Катерина займається з дітьми та дорослими.

Катерина Шуть: Нам цього року пощастило відвідати Польщу, а саме місто Краків. Організаторка даного фестивалю Наталія Надзельська сама запросила нас ще два місяці тому відвідати даний захід, тому ми дуже ретельно готувалися і взяли в ньому участь. Фестиваль мав назву «Sky Stars Fest in autum Krakow». В ньому брали участь діти зі всіх куточків України та самої Польщі. Було взагалі 89 номерів: хореографія, вокал, моделінг, циркове мистецтво. Вразила кількість акробатичних номерів. І нам вдалося отримати найвищі нагороди.

Цього разу ми вирішили взяти простотою, ніжністю, щирістю. Ми зробили вихід акапельно під спів Карини Сотченко. А сам номер був театралізованим моделінгом: я грала роль мами, у мене було вісім діток, які всі були одягнуті в однакових сукнях. Ми розіграли дану композицію, як мама віддає своїм дітям все і залишає їх продовжувати життя, свій рід на своїй землі. Це було дійсно щиро, від початку нашого виходу зал затих, і повністю чотири хвилини ми працювали в абсолютній тиші. Було чутно тільки наші звуки та спів вокалістки. Коли завершився номер, деякі встали та хлопали нам стоячи. Лунали аплодисменти, і одноголосно журі присудило нам перше місце. 

Руслан Мороз: Хто був режисером цього номера? 

Катерина Шуть: У нас працює викладач Таміла Кучер, яка за нашою спільною ідеєю створила цей номер. Я давно виношувала цю ідею, тому що давно в мене вдома лежали ці сукні на дівчат різного віку. Це сукні моєї бабусі та моєї прабабусі. Всі сім майже однакових суконь, і мені давно хотілося зробити номер під цікаву мелодію саме в цих сукнях. Коли вирішилося, що ми поїдемо до Польщі, я вже стовідсотково знала, що ми будемо тільки в цих сукнях і будемо ставити номер під цю пісню. Зустрівшись з Тамілою, я внесла свої побажання, вона внесла свої пропозиції, таким чином, у нас вийшов спільний душевний номер. 

Руслан Мороз: Хто виконував вокальну партію?

Катерина Шуть: Нас взагалі їхало вісім учасників, я була їх керівником. Крім нашого моделінгу, в нас було ще дві вокалістки – Карина Сотченко та Анастасія Корчевська. Вони ще окремо брали участь з іншими конкурсними номерами. Також був один танцювальний номер від Олександра Проценка та Анастасії Прозор. Вони зайняли друге місце по хореографії. Анастасія Корчевська по вокалу взяла також перше місце. І найвищу нагороду, найвищу кількість балів отримала саме Карина Сотченко. Вона з нами постійно подорожує. Вона сама з міста Києва, але залюбки завжди приїжджає до Житомира. І саме вона виконувала пісню «Мамо» Бориса Олійника. Наш номер також називався «Мамо». 

Руслан Мороз: Ви неодноразово вже брали участь у всеукраїнських та міжнародних заходах, конкурсах, звідки постійно привозите призові місця, нагороди. 

Катерина Шуть: Дійсно, це був не перший наш конкурс за кордоном. Я також знаю, що це був не останній наш міжнародний конкурс. За рахунком це, мабуть, восьмий наш закордонний конкурс. Але цього разу нас вразило все. Від привітання «добрий день» від організаторів до самого слова «до побачення!». Абсолютно все до деталі було продумано: екскурсії для дітей, розважальні заходи. Була ідеально складена програма для всіх учасників. Ми прогулялися по вечірньому Кракову, відвідали музей, центральний собор. На другий день вже брали участь у самому фестивалі. Були дуже сильні, цікаві номери. Було дуже нелегко вистояти в даній конкуренції, тому що кожна дитина заслуговує на перемогу. Я побачила дуже велику працю і батьків, і викладачів, і самих дітей. Але я також знала, що ми дуже старалися, вечорами репетирували номер і вкладали в нього свою душу. Там головне було зіграти емоцію. І мені, як керівнику, прийшлося вжитися в роль мами, прийшлося заплакати, прийшлося дійсно сумувати за своїми дітками, так, як у нас в номері це було задумано. Треба було бути актрисою, щоб глядач зміг відчути і прийняти через себе всі емоції. Номер запам’ятався і глядачам, і суддям. На мою думку, про нього ще будуть говорити в подальшому у Житомирі, тому що я дуже хочу його показати нашому місту, нашим глядачам.

Руслан Мороз: А що вас вразило з того, що було представлено іншими учасниками фестивалю?

Катерина Шуть: Я хочу сказати, що наша Карина Сотченко взагалі отримала гран-прі фестивалю. І не було жодного глядача в залі, не було жодної людини, яка б не запам’ятала і не говорила про те, як вона виступає. Їй тринадцять років, але вона взяла найвищу нагороду. Кожен із суддів поставив їй по десять балів. Це максимальна кількість балів. Вона настільки легко, настільки гармонійно відчуває себе на сцені, що їй може позаздрити кожен. Як керівник я також була задоволена її програмою. Цікаві акробатичні номери були у дитячої студії з Черкас. Маленькі діти по шість-сім років роблять таку велику кількість трюків у повітрі, що перехоплює дихання. Я дивилася та думала, наскільки в нас талановита молодь, скільки там праці, скільки там сил, а головне – бажання дитини працювати і показувати такій рівень. Також дуже вразила танцювальна школа з Броварів, де дівчата виконували декілька танців. Але це був не просто танець, від включав дуже багато акробатичних елементів. Для мене ці номери також були шедевром. 

Руслан Мороз: Ще раз повертаємось до того, що ви неодноразово привозили до міста перші місці, гран-прі з різноманітних конкурсів. Чи отримували ви допомогу від міста і області?

Катерина Шуть: Ми не маємо допомоги. Взагалі! Абсолютно все фінансування було за власний кошт. Це фінансування агентства, це фінансування батьків. Я неодноразово про це говорила, що ми також потребуємо допомоги. Ми – одна з таких дитячих організацій, модельних агентств, яка чесно отримує призові місця. Я вважаю, ми заслуговуємо на те, щоб діти отримали якусь відзнаку від міста, від області за те, що ми створюємо імідж нашого міста. Заслуговуємо ті ж самі дипломи, грамоти, подяки, заохочення. Це не дуже вартісне для міста, ці дипломи, але вони дуже важливі для дитини. Коли діти бачать, що вони потрібні, їх праця варта уваги, її помічають та цінують. Наскільки кожній дитині було б приємно, кожній родині важливо принести в сім’ю цю ж грамоту чи диплом, що дитина така талановита. Ми не просто їздимо захищати своє ім’я. Ми не просто їздимо представляти свою родину. Ми їздимо захищати честь міста. І віддаючи всю свою енергію, всі сили, ми привозимо ці нагороди. 

Наше місто має гордитися нами, що ми – одні з тих, хто так наполегливо працює.

Руслан Мороз