Особистості: Подружжя Криніних гідне наслідування

Втім, кар’єра у більшості завершувалась, і про них забували, згадуючи лише при перегляді старих газет та журналів. Одними з небагатьох, хто постійно залишається у центрі уваги обласної легкої атлетики, є подружжя Криніних. Анатолій Андрійович та Ганна Степанівна майже усе життя присвятили легкій атлетиці , ні на мить не забуваючи про королеву спорту. Знаючи своїх співрозмовників три роки, переконався, що обидва є яскравим проявом доброти та ввічливості, турботи та уваги, в першу чергу до молодого покоління. І, незважаючи на свої літа (Анатолію Андрійовичу 59 років, Ганні Степанівній 62), вони залишаються прикладом бадьорості та енергійності. А найголовніше, подружжя ще прагне багато зробити для розвитку легкої атлетики в Хмельницькій області. Анатолій Андрійович згадує своє дитинство з великою ностальгією. Він народився на 9 травня 1945 року на Донбасі. Батьки - залізничники, в сім’ї дев’ятеро дітей. Голод після війни залишив в живих лише п’ять. Усі навчались в інтернаті, додому приходили лише у вихідні. В 6-му класі Кринін розпочав займатись спортом. В 8-му хтось у класі захворів, і Кринін вперше пробіг естафету 4 по 100 метрів. З цих пір спорт для Анатолія Андрійовича став частинкою душі. Після 8-ого класу Єнакієвський механічний завод прийняв його на посаду слюсаря. Роботу поєднував з навчанням у вечірній школі, а думки про великий спорт додавали сил. Кринін був одним з багатьох на Донбасі, хто будував собі життя сам. І, як стверджує майбутній тренер з легкої атлетики, саме ці незабутні часи дали найбільший поштовх у його кар’єрі. Один з найвідоміших тренерів Радянського Союзу, в минулому завідуючий кафедрою Київського інституту фізвиховання Іван Леоненко, сказав: "Крізь мої руки пройшли тисячі спортсменів, і лише невелика їх кількість стала чемпіонами. Але найбільшу насолоду я отримував від роботи з хлопцями з робочого класу. Вони рвались на стадіон, і я постійно думав, яке навантаження буде найбільш цікавим, щоб вони могли відновитись після робочого дня і швидко прогресували. Чемпіони з них не вийшли, але їх невтомній праці можна позаздрити", - і перерахував багатьох, одним з найперших назвавши Анатолія Андрійовича. Ганна Степанівна є корінною хмельничанкою і все своє життя прожила на Поділлі. Перші кроки в легкій атлетиці вона зробила у 16 років. В 1958 році в першій школі, де навчалась Криніна, тренер Леонід Бігус запросив на заняття з легкої атлетики декілька класів. На стадіон "Динамо" з нашого класу пішло чотири чоловіка. А коли тренер запропонував зробити пробіжку, то сказав: " Аня, ты будешь бегать и покорять спортивные вершины". Чоловік був моєю головною опорою. Після закінчення школи Анатолій Андрійович мріяв потрапити до авіаційного училища. Втім важке дитинство залишило свій відбиток, і комісія його забракувала. Була можливість поступити в Донецькі та Харківські вузи. Однак, відмовившись від вагомих дивідендів, він вирішив навчатись в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті. Звідти одразу пішов в армію. Віддавши обов’язок країні, повернувся в інститут, де і познайомився з старшокурсницею Ганною Кавецькою. 29 грудня 1968 року вони одружились. В 1970 році народився син. Назвали Сергієм. І одразу вирішили , що будуть виховувати його в дусі спорту. За словами Ганни Степанівни, цей етап життя для сім’ї був одним з найкращих: "Після народження дитини мені захотілось повернутись у великий спорт і вагомий внесок для цього зробив мій чоловік. Коли сину було 10 місяців, я з спокійною душею поїхала в Донецьк на збори, для підготовки до нового сезону. Я була впевнена, що з дитиною буде все гаразд, адже чоловік був моєю головною опорою в житті". В цей час вона встановлює обласні рекорди на дистанціях 400, 800 та 1500 метрів. В 2000 році вихованка Анатолія Криніна Ірина Козяр перевершила рекорд його супруги на дистанції 400 метрів. Досягнення Криніної на восьмисотметрівці є дійсним і донині. Анатолій Андрійович в 1970 році у Хмельницькому очолює обласну школу "Спартак", одночасно займаючись з юнаками, юніорами та дорослими. У ті часи Кринін почував себе впевнено на тренерській ниві. Фінансування у 70-80-ті роки було величезним. Їздити по 5-6 разів в рік на навчально-тренувальні збори до Криму не складало великих проблем. Спортсмени могли брати участь в змаганнях будь-якого рівня та масштабу. В той час потрапити в збірну України з легкої атлетики було вкрай важко, особливо у видах на витривалість. І як стверджує Анатолій Андрійович, тоді в команді Радянського Союзу з легкої атлетики третина спортсменів була уродженцями України. У момент яскравого пронесення вогню Ганну Криніну супроводжувала найкраща делегація спортсменів. 1980-й рік. У Москві відбувались Олімпійські ігри. Перед початком змагань багатьма містами та містечками України видатні люди та спортсмени несли священний вогонь. Як говорить Ганна Степанівна: "Підготовка до офіційної церемонії запалювання факелу на стадіоні "Поділля" розпочалась за рік. В той день на центральній арені Хмельницького близько 7000 учасників фольклорних та танцювальних колективів брали участь у святкуванні. Усе місто жило передчуттям яскравого дійства. Не було жодного мешканця Хмельниччини, який би байдуже ставився до цієї події. Коли Олімпійський вогонь проходив територією нашої області, я загорілась бажанням стати головним факелоносцем. Претендентів було дуже багато. Були розмови віддати шану людині з високими науковими або трудовими показниками. Зупинились на тому, що запалювати олімпійський вогонь на стадіоні "Поділля" має спортсменка, яка має певні титули". У момент яскравого пронесення вогню Ганну Криніну супроводжувала найкраща делегація спортсменів. В березні 1983 року за ініціативи подружжя Криніних в Хмельницькому був створений клуб "Любителів бігу". Робота установи була заснована на ентузіазмі, лише безкоштовно. Наші люди і без того важкі на підйом, і єдине, чим їх можна зацікавити- це людські відносини. Двері клубу були відчинені для всіх бажаючих. Кожен рік- новорічні пробіги. Зараз клуб залишився історією. Подружжя Криніних рахує його продовженням власної сім’ї. Творити добро і любити дітей. Вже за часів Незалежної України Ганна Криніна підкорила чимало вершин у ветеранському спорті. Зокрема вона є рекордсменкою України на дистанціях 800 та 1500 метрів не лише у віковій категорії 60 років і старше, але й серед п’ятидесятирічних. Нагадаємо, що зараз Ганні Степанівні 62 роки. В найближчих планах спортсменки-ветерана перевершення рекорду на дистанції 3000 метрів, який належить спортсменці з Добасу. В даний момент Анатолій Андрійович продовжує тренерську роботу, а Ганна Степанівна працює викладачем фізвиховання в Хмельницькому гуманітарно-педагогічному інституті. І, незважаючи на роки, обидва тримають фантастичний ритм. А коли наша зустріч завершувалась, я дозволив собі запитати: "А яке ваше життєве кредо?". Відповідь була короткою і лаконічною: "Творити добро і любити дітей".