Анатолій Васильович Крюков… Це ім’я знайоме кожному прихильнику плавання, поліатлону, триатлону Житомирщини.
Крюков Анатолій Васильович
(10.05.1947 – 14.06.2011, м. Житомир)
Заслужений тренер України з триатлону, майстер спорту СРСР. Старший тренер відділення триатлону ОШВСМ, голова обласної федерації, голова суддівської колегії України, президент спортивного клубу «Поліатлет». Закінчив з відзнакою Київський державний інститут фізичної культури і спорту (1969). Працював тренером з плавання ДЮСШ ДСТ «Авангард» та «Україна» (1970-1995). Успішно виступали на всесоюзних змаганнях з плавання вихованці тренера Валентин Філінський, Михайло Яшний, Володимир Крюков, Сергій Гладишко. Ольга Величко та Володимир Крюков були призерами чемпіонату світу з поліатлону. У 1995 році тренування проводилися на базі спортивного клубу відкритого відділення триатлону, а наступного року – і в обласній школі вищої спортивної майстерності (ОШВСМ). Спортсмени брали участь у всіх комплексних змаганнях. У загальному заліку 2004 та 2007 років вони стали переможцями всеукраїнських змагань з триатлону. У 2006-2008 роках область займає перші місця в загальному підсумку роботи в Україні. П'ять спортсменів входили до складу національної збірної команди України. Тренер підготував 18 майстрів спорту з різних видів і 3 майстрів спорту міжнародного класу з триатлону.
Було розроблено і виготовлено найкраще в Україні спорядження для транзитної зони – велосипедні стойки.
У нього охоче тренувалися наші олімпійці Даниїл Сапунов і Юлія Єлістратова, майстри спорту міжнародного класу Максим Крят і Інна Циганок, найкращі обласні триатлоністи Анастасія Черненко і Єгор Мартиненко.
У трагічний для нього рік він планував виступити на змаганнях у Ялті, провести необхідну підготовку олімпійців, що вирушали до Лондона, навіть планував встигнути піднятися на Говерлу. Не встиг…
Він був морально подавлений несправедливою відставкою від керівництва ним же створеної федерації тріатлону. Часті нервові зриви, викликані протидією заздрісників, викликали серцевий напад, а потім і смерть. На жаль, окрім численних учнів і друзів, поряд з ним були і зловмисники, такі собі «підприємці» від спорту. Підпис документації, яку він подавав, саботувався, він нервував, вимушений був відсилати особисті кошти спортсменам за кордон для продовження оплати проживання, харчування і тренування.
Проявляючи неабиякі бійцівські якості на змаганнях, він залишався беззахисним, на жаль, проти чиновницького волюнтаризму, тупості, жадібності, хитрощів і підлості. Мої намагання зберегти пам’ять про талановитого тренера і зараз викликають їхнє невдоволення і лють.
Точніше всього зможу охарактеризувати це протистояння рядками з вірша Юрія Візбора:
«Лишь те, кому не выдал Бог таланта,
Стремились утвердить присутствие свое,
Пытаясь обкусить ступни гиганта».
Але тих, хто поважав Крюкова, набагато більше. Проведені мною шість меморіальних спонсорських змагань з техніки велоїзди на його пам’ять є підтвердженням правоти його дій.
Юлія Єлістратова як данину пам’яті поклала йому на пам’ятник одну із своїх медалей європейської першості.
Нехай добра пам’ять про Анатолія Васильовича Крюкова і надалі зберігається серед спортсменів і всіх, хто поважав і цінував його.
Колишній веломеханік ЖОШВСМ
В. Матковський
Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах
№ 19 від 2 липня 2025
Читати номер