Незамінних людей нема – не замінити незамінних… Пам'яті видатного житомирянина - тренера Анатолія Крюкова

Він був людиною, відданою фізкультурі і спорту, яка присвятила своє життя вихованню спортсменів як масових розрядів, так і майстрів спорту міжнародного класу, що захищають честь нашого спорту на змаганнях європейського, світового і олімпійського рівня. Будучи чемпіоном і рекордсменом України з плавання, він розумів, що не зможе підготовити спортсменів-триатлоністів високого рівня, якщо сам на собі не випробує триатлон від старту до фінішу. Виступаючи в категорії ветеранів, він досяг високого рівня майстерності, ставши п’ятим на європейській першості. Залишаючись старшим тренером області з триатлону, він був членом української федерації, членом обласного олімпійського комітету, створив і керував обласною федерацією триатлону, був головним суддею багатьох чемпіонатів і першостей України, організовував належну роботу суддівської колегії, до останнього року життя успішно виступав у складі ветеранської збірної області з плавання і в Україні, і за кордоном, встановлюючи рекорди з плавання. Спортсмени тягнулись до нього, кожне слово Анатолія Васильовича сприймалося як тренерська вказівка, незалежно від того, хто був їхній особистий тренер. За три роки співробітництва нами було зроблено багато для успішного проведення етапа кубка Європи у Житомирі – була відремонтована і реконструйована бігова доріжка у гідропарку, створено дві спецділянки для покращення техніки їзди житомирських велосипедистів і триатлоністів, залишалося вирішити питання щодо понтонів і розміщення спортсменів.

Було розроблено і виготовлено найкраще в Україні спорядження для транзитної зони – велосипедні стойки.

У нього охоче тренувалися наші олімпійці Даниїл Сапунов і Юлія Єлістратова, майстри спорту міжнародного класу Максим Крят і Інна Циганок, найкращі обласні триатлоністи Анастасія Черненко і Єгор Мартиненко.

У трагічний для нього рік він планував виступити на змаганнях у Ялті, провести необхідну підготовку олімпійців, що вирушали до Лондона, навіть планував встигнути піднятися на Говерлу. Не встиг…

Він був морально подавлений несправедливою відставкою від керівництва ним же створеної федерації тріатлону. Часті нервові зриви, викликані протидією заздрісників, викликали серцевий напад, а потім і смерть. На жаль, окрім численних учнів і друзів, поряд з ним були і зловмисники, такі собі «підприємці» від спорту. Підпис документації, яку він подавав, саботувався, він нервував, вимушений був відсилати особисті кошти спортсменам за кордон для продовження оплати проживання, харчування і тренування.

Проявляючи неабиякі бійцівські якості на змаганнях, він залишався беззахисним, на жаль, проти чиновницького волюнтаризму, тупості, жадібності, хитрощів і підлості. Мої намагання зберегти пам’ять про талановитого тренера і зараз викликають їхнє невдоволення і лють.

Точніше всього зможу охарактеризувати це протистояння рядками з вірша Юрія Візбора:

«Лишь те, кому не выдал Бог таланта,

Стремились утвердить присутствие свое,

Пытаясь обкусить ступни гиганта».

Але тих, хто поважав Крюкова, набагато більше. Проведені мною шість меморіальних спонсорських змагань з техніки велоїзди на його пам’ять є підтвердженням правоти його дій.

Юлія Єлістратова як данину пам’яті поклала йому на пам’ятник одну із своїх медалей європейської першості.

Нехай добра пам’ять про Анатолія Васильовича Крюкова і надалі зберігається серед спортсменів і всіх, хто поважав і цінував його.

Колишній веломеханік ЖОШВСМ

В. Матковський

Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах

• Telegram 
• Facebook 
• Instagram