До 100-річчя від дня заснування легкої атлетики у місті Житомирі

До 100-річчя від дня заснування легкої атлетики у місті Житомирі

Серед спортивних ювілеїв Житомирщини у 2021 році непоміченою стала ювілейна дата – 100 років від дня заснування легкої атлетики у місті Житомирі.

Ми уже почали розповідь про розвиток та становлення "королеви спорту" у Житомирі. Сьогодні продовжуємо згадувати історію легкої атлетики.

Вагомий особистий внесок у розвиток спортивної ходьби зробив заслужений тренер України Цезар Григорович Ременюк. Можна тільки щиро позаздрити його працелюбності і як спортсмена, і як тренера. Палко закоханий у спортивну ходьбу, відомий спортсмен, чемпіон України 1966 року на дистанції 50 кілометрів, у 1969 році мав п’ятий результат у Радянському Союзі в ходьбі на 20 кілометрів, Цезар Григорович виховав чемпіона і володаря Кубка СРСР Віталія Гродовчука, чемпіона ІV спартакіади України 1967 року Володимира Горелика, переможця Кубка України Сергія Швеця, чемпіонів України Сергія Шлому, Анатолія Малівського, братів Віктора і Андрія Чернових, які успішно продовжують справу свого наставника.

Зіркова плеяда Олександра Носенка

Із приїздом до Житомира Олександра Павловича Носенка з 1963 року розпочався новий виток розвитку бігу на середні дистанції у Житомирі. Працюючи тренером у спорттоваристві «Авангард», він одночасно виступає і перемагає на багатьох змаганнях, установлює нові рекорди обласної ради спорттовариства і Житомирщини в бігу на 400, 800 і 1500 метрів. До слова, його дружина Людмила також стає рекордсменкою області та спорттовариства «Колос» у штовханні ядра.

У 1967 році доля розпорядилася так, що я почав тренуватися у групі Олександра Павловича. Через рік мене включили до складу збірної команди Житомирщини, а у 1969 році – збірної України. На своїх досягненнях не буду зосереджувати увагу, скажу тільки, що у 1969 році мені вдалося увійти у десятку кращих бігунів СРСР серед юніорів, перевершити рекорд свого тренера у бігу на 1500 метрів. Олександр Павлович був дуже задоволений моїм результатом і гордився тим, що саме його учень став новим рекордсменом. У 1968 році він переходить працювати у спорттовариство «Спартак». Спартаківську ДЮСШ невдовзі очолив В’ячеслав Сачишин (був рекордсменом області у бігу на 3000 метрів із перешкодами). За досить короткий проміжок часу школа стає однією із кращих спартаківських шкіл колишнього Радянського Союзу. На той час разом із Олександром Носенком тренерами у школі працювали Петро Кухарчук, Анатолій Вексельман, Василь Очкуренко, Вілій Зафран. Серед учнів Олександра Павловича – чемпіон всесоюзних і республіканських першостей спорттовариства «Спартак» Петро Дубінін. У 1970 році він входив у десятку кращих бігунів СРСР на 800 і 1500 метрів. У 1972 року він першим із житомирян посів почесне четверте місце на першості СРСР в бігу на 1500 метрів. Високих результатів добивалися Віктор Вербицький, Василь Іщук, Анатолій Шевчук. У складі збірної команди України виступали Валентин Кучинський та Микола Соцький, подружжя Жудіних. Рекорд області з десятиборства Валерія Руских із 1974 року тримається до сьогодні і, мабуть, буде триматися ще довго. Майже пів століття пропрацював Олександр Павлович на тренерській ниві, віддаючи свої знання, творчу енергію і наснагу улюбленій справі. Він був не тільки знаним тренером, а й для багатьох із нас мудрим батьківським наставником. За що ми йому дякуємо і низько вклоняємося. 19 листопада 2021 року минув рік, як Олександр Павлович пішов із життя у неземну вічність. І наш святий обов’язок – зберегти світлу пам’ять про цю людину. 

Кращі з кращих

Не можу залишити поза увагою особистість як відомого бігуна на середні дистанції, так і тренера ДЮСШ «Авангард»  Володимира Семченкова. З Володею я познайомився під час змагань у 1966 році. Мене тоді підкорила краса його бігу, тактичне мислення на біговій доріжці. Це був найперспективніший бігун на середні дистанції. Шкода, звичайно, що він на зумів до кінця розкрити свій талант. Але він проявив його на тренерському терені. Вихованка Володимира Ірина Ількевич двічі ставала срібною призеркою першості СРСР, Олександр Нестеров – бронзовим призером Кубка СРСР та рекордсменом області з марафонського бігу. Майже два роки тренувалася під керівництвом Володимира Семченкова учасниця двох олімпіад Інна Євсєєва. Саме він заклав базовий фундамент для подальших успіхів спортсменки.

У тій же школі ДСО «Авангард» із 1974 року працював тренером Олександр Зімароєв, мій одногрупник по навчанню у Київському інституті фізичної культури. Про здобутки його учнів, а їх було досить багато, не буду писати. Звання «Заслужений тренер України», яке отримав Олександр у 1999 році, красномовно підтверджує статус кращого тренера.

Хотів би добрим словом згадати кращих, на мій погляд, тренерів, які доклали багато зусиль для розвитку легкої атлетики у радянський період. Це житомиряни Сергій Варенцов, В’ячеслав Корзун, Мотя Кнітер, Петро Жабенко, Ганна Босенко, Микола Речич, Володимир Ступак, Микола Денисов, Василь Руденко, бердичівляни Василь Жабенко, Яків Гердель, Федір Мельников, малинчани Йосип Кульчицький, Д. Скуратівський, Г. Ракович, коростенці Сергій Іванов, Олександр Слуцький, Петро Бех. Сьогодні їхню справу з успіхом продовжують більше сорока тренерів. Не буду нікого виділяти, всіх згадаю у своїй новій  книзі, яку пишу.

На велику шану і слова подяки заслуговують і легкоатлети-ветерани, які не досягли значних олімпійських висот, але гідно захищали честь Житомирщини, були рекордсменами області. Це передусім – Натан Бакаляр, Катерина Осадчук, Ніна Гулак, Володимир Ярошевський, Йосип Голумбієвський, Едуард Бессарабов, Олександр Базленко, Ніна Бежевець, Антоніна Шувалова, Петро Чивердюк, заслужений працівник фізичної культури і спорту України Михайло Самборський, Микола Денисов, Петро Кухарчук, Павло Лавренчук, Георгій Корчинський, Микола Більмович, Леонід Трухан, Іван Баранов, Олег Валдаєв, Микола Риженко, Олена Колесник (перша чемпіонка і рекордсменка України в бігу на 400 м з перешкодами), Надія Стретович, Любов Юрчак та інші. Маю сміливість сказати, що рекорди Михайла Самборського (метання списа), Миколи Денисова (стрибки з жердиною), Георгія Корчинського (метання диска), Миколи Більмовича (штовхання ядра) у найближчі два–три десятки років не будуть перевершені.

За роки існування легкої атлетики на Житомирщині підготовлено 17 учасників олімпійських ігор, 16 майстрів міжнародного класу. На двох олімпіадах виступали Інна Євсєєва, Михайло Книш та Ірина Пуха. Чемпіоном Паралімпійських ігор 2012 року у Лондоні став Юрій Царук, бронзову медаль Паралімпійських ігор 2008 року у Пекіні та срібну медаль чемпіонату світу здобула Світлана Горбенко. Юрій Кримаренко, вихованець Сергія Шеремета, – володар золотої медалі чемпіонату світу. Не раз наші легкоатлети своїми здобутками прославляли і продовжують прославляти Житомирщину на міжнародних змаганнях, чемпіонатах Європи, спартакіадах, чемпіонатах України. Тож бажаю успіхів і надалі завойовувати найвищі нагороди до сходження на спортивний олімп.

Коментарі

keyboard_arrow_up