Що чергова, що позачергова – толку небагато!

Негативне ставлення до людей, що працюють у мерії і щодня повинні вирішувати десятки, а то й навіть сотні важливих муніципальних проблем, формується роками, але й одна подія спроможна додати до такого кошика поганих вражень про владу чергової порції песимізму. На жаль, позачергова сесія Житомирської міської ради, яка відбулася у п’ятницю, 7 лютого 2020-го року, стала яскравим доказом того, що міська влада Житомира перебуває у стані очевидної кризи. Від цього страждають люди, які приходять до сесійного залу, просять слова, кажуть і вимагають від влади конкретних дій та рішень, але.. На жаль, людей часто не чують. 

Люди вимагають, а депутати – зволікають! Або ж – і саботують?

Так було і минулої п’ятниці. Сумна традиція, коли сесія відкривається під супроводом пікетувальників із плакатами та лозунгами, збереглася і цього разу. Знову, як і влітку, як восени 2019-го року, у залі Житомирської міської ради скупчилися люди із проспекту Незалежності, де вже котрий місяць триває скандальне будівництво автозаправки, яку здійснює печально знаменита для житомирян фірма UPG. Цього разу вимоги людей, які протестують проти появи АЗС, дуже прості і зрозумілі: депутати міськради мають ухвалити рішення про заборону прийняття в експлуатацію вже майже побудованої АЗС. До того ж всередині січня 2020-го року відповідний проєкт рішення про заборону будівництва (і, звісно ж, прийняття в експлуатацію) на сайті міськради зареєстрував депутат Роман Гуртовенко. 7 лютого, вже під час проведення позачергової сесії, пан Гуртовенко ще раз нагадав своїм колегам-депутатам про те, чому запропонував проєкт рішення про заборону появи АЗС на проспекті Незалежності, 29. Зрозуміло, що депутат, як автор проєкту рішення, запропонував розглянути його під час проведення позачергової сесії, для чого відповідне питання потребувало включення до порядку денного. Суть пропозиції Романа Гуртовенка була зрозуміла кожному, хто знає деталі конфліктної ситуації, яка вже пів року бентежить житомирське міське життя. Тим паче, людей, які стійко захищають екологічну безпеку свого мікрорайону, варто підтримати, а депутати своїм сесійним рішенням можуть і повинні були це зробити. Одразу зауважимо – депутати міськради цього разу захистити городян із проспекту Незалежності не забажали. Так, пропозиції депутата Гуртовенка у сесійному залі публічно підтримали депутати Пучич і Цимбалюк, однак цього виявилося замало. У підсумку 18 депутатських голосів (із 32-х, присутніх під час сесії депутатів міськради) виявилося недостатньо навіть для того, щоб питання про заборону побудови АЗС було внесено до порядку денного позачергової сесії. Натомість пролунали аргументи депутата Наталії Леонченко про те, що міська рада не має приймати рішень, які потім не виконуються. Але ж логіки у такій аргументації також небагато. Виявляється, Житомирська міська рада вже приймала рішення щодо заборони будівництва скандальної АЗС за адресою: проспект Незалежності, 29. Але його не виконує власник ділянки, який придбав її раніше у законний спосіб. При цьому власник купленої на аукціоні ділянки чудово знав про те, що на ній можна будувати лише об’єкти торгівлі. АЗС також начебто торгує бензином, дизпаливом та природним газом для автомобілів, але АЗС – це, найпершим чином, об’єкт підвищеної небезпеки, і його поява у густонаселеному мікрорайоні вкрай небажана. І міська рада, ухваливши рішення про заборону будівництва, мала б вимагати його виконання. Навіть – у судовому порядку. Однак поведінка виконавчої влади стосовно системності у відстоюванні власного рішення має ряд суттєвих вад і викликає у громади міста ряд зауважень. Проте 7 лютого 2020-го року ухвалення ще одного рішення про заборону введення в експлуатацію фактично вже збудованої АЗС зайвим не було б. Адже власник заправки, який вкладав мільйони гривень у процесі її побудови, чудово знав про застереження, так само, як і про рішення міськради із забороною будувати небезпечний для жителів мікрорайону об’єкт. У підсумку депутати Житомирської міськради продемонстрували людям, які прийшли на сесію вимагати дотримання забудовником (фірмою UPG) вимог законодавства та рішень місцевої влади, що вони самоусунулись від вирішення складної для житомирян проблеми.

Для прийняття рішення не вистачало... інформації (!)

Далі у роботі сесії раз по раз виникали ситуації, які прийнято називати сумнівними, а тому рішення депутатів приймалися у ході тривалих обговорень або ж і не приймалися зовсім. Скажімо, депутати так і не змогли домовитись про виділення 848 тисяч гривень на добудову стадіону «Спартак-Арена». Точніше, вищезазначена сума із міського бюджету мала гарантувати появу більш як 7-ми мільйонів гривень із ДФРР (Державного фонду регіонального розвитку). Але депутати не змогли (хоча намагалися аж тричі розглянути це питання) ухвалити рішення про кошти (це більше 8-ми мільйонів гривень) на добудову чи облаштування стадіону «Спартак-Арена». Чому зі стадіоном так вийшло? Адже депутат Любов Цимбалюк, яка запропонувала владі прозвітуватися, куди і для чого були направлені десятки мільйонів гривень, які раніше неодноразово виділялися із міського бюджету для будівництва та реконструкції стадіону «Спартак», нічого НАДЗВИЧАЙНОГО не вимагала. Але ж у сесійному залі ніхто не зміг взяти на себе відповідальності за те, щоб розповісти, куди були витрачені  величезні суми грошей.

Майже подібна ситуація виникла у ході розгляду питання про виготовлення проєктно-кошторисної документації (ПКД) для ремонту та реконструкції Старого та Нового бульварів, а також – для реконструкції майдану Корольова. Депутати зажадали від влади певних гарантій і переконливих аргументів стосовно того, чи є у міському бюджеті кошти на такі роботи із впорядкування та реконструкції вищеназваних вулиць та площ обласного центру. До того ж депутат Любов Цимбалюк нагадала чиновникам, що проєктно-кошторисна документація для ремонтів вулиць, приміщень, скверів і майданів міста Житомира часто виготовлялась у ситуаціях, коли грошей для відповідних ремонтів у міському бюджеті очевидно бракувало. Але й тоді кошти на виготовлення ПКД виділялися. Загалом йдеться про мільйонні суми. При цьому виготовлені проєкти лежать до «кращих часів», потім вони старіють і вимагають коректування і доопрацювання. Загалом все це можна кваліфікувати як процес невмілого і неефективного господарювання. Для проєктантів, звісно ж, це варіант гарних заробітків. Але – лише для проєктантів.

Під час позачергової сесії розглядалося питання про капітальний ремонт приміщення гімназії № 23, яке торік було визнане аварійним, і у владних кабінетах всерйоз заговорили про добудову нового приміщення для гімназії. Потім виявилося, що фундамент та стіни старого приміщення мають цілком придатний стан для ремонтно-відновлювальних робіт. Тому 7 лютого 2020-го року депутати міськради ухвалили рішення про негайний ремонт першої черги старого приміщення, аби до 1 вересня 2020-го року підготувати для наймолодших гімназистів п’ять класних кімнат. Потім ремонт буде продовжено на другому поверсі, і, таким чином, приміщення, яке було вже списаним на демонтаж та руйнацію, за рік-два буде відремонтоване для потреб гімназії № 23.

Загалом позачергова сесія, яку депутати розпочали у незвично ранній час (о 8-й ранку), проходила у доволі складному режимі. Відчувалася відсутність Житомирського міського голови Сергія Сухомлина, який несподівано поїхав у відрядження. Перед цим призначивши позачергову сесію. Дехто із депутатів висловив подив з приводу необхідності такого поспіху у проведенні сесії міськради. Адже у підсумку виявилося, що багато проєктів рішень, які виносились у сесійний зал 7 лютого 2020-го року, так і не змогли знайти у середовищі депутатів належної підтримки. А тому секретар Житомирської міськради Наталія Чиж, яка керувала роботою сесії, змушена була вдаватися до повторення спроб ухвалити те чи інше рішення із другого, а то й навіть – із третього разу. Але із другої чи навіть – із третьої спроби успішного результату досягти не вдалося. Що поробиш – у роботі ради криза! Депутати вже відчувають передвиборчі настрої. Фракція «Самопомочі», яка тріумфально провела восени 2015-го року до міської ради аж 8 депутатів, нині розвалилася зовсім. Так само, до речі, як раніше порозбігалися фракції Радикальної партії Олега Ляшка та ВО «Батьківщина». Тепер їх немає, а тому так і виходить, що толку від сесій (чергових чи позачергових) для житомирян небагато.

Микола Корзун