Про воєнний стан

Анна Сергієнко

Є старий американський фільм «Хвіст виляє собакою», сюжет якого показує ситуацію, коли для відволікання уваги та підняття рейтингу президента перед виборами вирішують інсценувати військовий конфлікт, який відбувається лише на кіностудії та у сюжетах новин.

Фільм вважається одним із класичних прикладів того, як за допомогою ЗМІ та фахівців політики можуть маніпулювати порядком денним в країні та поведінкою людей.

Події 25-26 листопада та запровадження воєнного стану викликають багато запитань та, на мою думку, схожі на маніпуляцію й мали на меті відкласти вибори. Чи потрібно запроваджувати воєнний стан – очевидно, що потрібно. І це потрібно було робити 4 роки тому після анексії Криму, Іловайська, Дебальцево та десятків випадків відкритої агресії РФ. Але за цей час воєнного стану не запроваджували. Аж раптом оперативно за добу і рішення РНБО, і позачергове засідання парламенту. Чому так поспішали, ніхто і не спромігся пояснити. В день розгляду питання про воєнний стан головнокомандувач тричі за день змінював позицію в плані того, що він хоче від військового стану.

Запровадження військового стану на 30 днів, на мою думку, не вирішить суттєво наших проблем, а основною нашою проблемою є зовнішня агресія Росії. Вважаю, що це мало б супроводжуватися розірванням дипломатичних відносин, припиненням торгівлі, закриттям кордонів з Росією, а також націоналізацією російських підприємств та фінансових установ на території України. Та поки цього немає, якось дивно та нелогічно виглядає воєнний стан і торгівля з агресором.

Найбільша загроза в запровадженні воєнного стану була у відтермінуванні на невідомий час президентських виборів та обмеженні прав і свобод громадян, у тому числі обмеженні свободи слова та контролю над ЗМІ. Цього не сталося. Президентські вибори відбудуться 31 березня 2019 року, і дуже хочеться вірити, що воєнний стан не стане елементом адміністративного тиску для організації виборчої кампанії президента.

Микола Череднік

Прокоментуйте

Політика