Хтось вже призабув той час, коли перші сто днів губернатора Віталія Бунечка були відзначені пресконференцією для журналістів більшості видань Житомирщини.
Щоправда, представників ЗМІ, які працюють безпосередньо у самому Житомирі, тоді на зустріч із губернатором не покликали.
Очевидно, команда Віталія Бунечка сподівалася на появу куди переконливіших і важливіших для громади результатів, які мали бути отримані трохи пізніше. Можливо, вже друга сотня днів (пів року) перебування на посаді голови Житомирської ОДА Віталія Бунечка позначиться більш вагомішими результатами, які стануть першими підсумками справді системної роботи головної вертикалі виконавчої влади на Житомирщині? Хтозна-коли це станеться і чи станеться це взагалі. До речі, піврічний період керівної діяльності на Житомирщині для В.І. Бунечка минає вже зовсім незабаром. У лютому 2020-го року губернатор може відповісти хоча б самому собі на питання про те, наскільки вдало, ефективно чи хоча б завзято працює створена ним команда чиновників.
А загалом, звітувати чи, тим паче – похвалитися владі Житомирщини поки що нічим. Ні депутатський корпус Житомирської обласної ради, ні новий склад керівництва Житомирської ОДА, а також «команда» новопризначених голів районних державних адміністрацій нічим особливим за підсумками 2019-го року не прославились. Про обласну раду можна сказати простіше – вона доживає свій термін у доволі прагматичний спосіб, облаштовуючи життєвий добробут своїх депутатів шляхом їх влаштування на керівні посади. До речі, зовсім не зайве було б порахувати кількість випадків, коли депутати Житомирської облради після обрання у 2015-му році йшли на підвищення і наче «несподівано» опинялися у кріслах начальників, директорів, головних лікарів і т. п. Депутатство в Україні стало своєрідним соціальним ліфтом для чималої кількості людей, і Житомирщина у цьому плані винятком не стала. Чимось іншим нинішній склад Житомирської обласної ради не запам’ятався. Чи зможе на такому фоні відзначитись певним позитивом новий «призов» виконавчої влади Житомирщини? Тобто йдеться про те, наскільки швидко команда Віталія Бунечка виправить огріхи своїх попередників і запропонує Житомирщині очевидну динаміку у розвитку господарства області. Поки що очікування, які було з’явилися у громадськості Житомирщини одразу ж після «олевської презентації» Віталія Бунечка у серпні 2019-го року, не справдилися. Хоча й зневіри та переконаності у тому, що нова влада нічим не краща за попередню, поки що також немає. У Віталія Бунечка ще є так званий «кредит довіри». Як у громадськості Житомирщини, так і, очевидно, і в Офісі Президента України. Але сьогодні, на початку нового року, винятково чітко зрозуміло, що вищезгаданий «кредит довіри» завершується. Період адаптації, який завжди потрібен на старті діяльності будь-якої команди менеджерів, мав би бути вже завершеним, оскільки завдання перед владою сьогодні особливо відповідальні. Однак питання про те, чи зможе «вертикаль» на чолі із Віталієм Бунечком зрушити ситуацію на Житомирщині на краще, залишається відкритим. Зрозуміло, що прибулі до Житомира разом із Віталієм Бунечком заступники, керівники департаментів та управлінь поки що не змогли освоїтись у новому для себе регіоні. Та й команда заступників і керівників окремих підрозділів Житомирської ОДА має ряд відчутних прогалин. Наприклад, посада керівника новоствореного департаменту культури, сім’ї, молоді та спорту досі залишається вакантною, хоча потреба у появі керівника принципово нової якості тут більше ніж очевидна. Робити вигляд, що колишні працівники, які нині ходять у ранзі тимчасово виконуючих обов’язки, можуть вирішувати кардинальні і давно назрілі проблеми, як мінімум, нерозумно. А якщо думати все ж таки про перспективу позитивних результатів, то відсутність повноцінного керівника департаменту упродовж чотирьох місяців – це вже тривожний сигнал. При цьому варто зауважити, що питання про заміну керівника можна (насправді – потрібно) було б поставити і щодо управління освіти та науки Житомирської ОДА. Така ж ситуація із керівником Державного архіву Житомирської області, призначення якого без проведення конкурсу відбулося із очевидними порушеннями законодавства якраз півтора роки тому. Звісно ж, у заступника голови Житомирської ОДА Віктора Градівського, який свого часу встиг попрацювати під «дахом» Ігоря Гундича, стосовно керівників підлеглих йому підрозділів є свої міркування і бачення. Але якщо це так, то певні питання вже незабаром виникатимуть і щодо професійних компетентностей самого В.М. Градівського. Втім, як би там не було, але остаточну відповідальність за ефективність діяльності очолюваної команди чиновників нестиме все той же Віталій Бунечко. Хтозна-яким саме часовим терміном керманичі держави визначили той дедлайн, коли губернатор Житомирщини має посилатися вже не тільки на заяви і наміри, а демонструвати конкретні показники і реальні результати. Чи це будуть підсумки процесу завершення реформи із децентралізації влади, який свого часу створював для керівників Житомирської області (тобто для попередників нинішнього губернатора) реноме лідерів і вправних реформаторів. Чи, можливо, Віталій Бунечко проявить себе на поприщі приватизації низки промислових підприємств Житомирщини? Ну, наприклад, того ж таки Житомирського лікеро-горілчаного заводу. Поки що голова Житомирської ОДА головні зусилля своїх підлеглих направив на боротьбу проти «тіньових» АЗС, яких на території області виявилося аж кілька десятків. Якщо додати до походу проти нелегальних заправок ще й наступ на заклади ігрової діяльності (гральні автомати), то виходить, що губернатор Житомирщини справді взявся за наведення порядку на підвідомчій території. Щоправда, успіхи та здобутки у процесі боротьби із тіньовим сектором економіки доведеться все ж таки ділити із безпосередніми виконавцями у правоохоронних органах. Насправді Віталій Бунечко виступив у ролі такого собі каталізатора процесів, якими насправді мають системно займатися податківці, поліція, СБУ і т. п. Що ж, як кажуть, для початку і це добре. Однак куди важливіше для губернатора та його замів відзначитися на ниві залучення на Житомирщину інвестицій, оживити хоча б один-два сектори економіки області, взяти під особливу губернаторську опіку хоча б два-три регіони Житомирської області. Якщо простіше, якщо не сьогодні, то точно – за два-три місяці влада області має демонструвати конкретні результати своєї роботи. Усім зрозуміло, що це мають бути не звіти після проведених форумів, урочистостей чи презентацій. Люди хочуть мати гарні дороги, а ще краще – людям потрібна робота і можливість заробітку. Аби не їхати за тисячі кілометрів у пошуках щастя у закордонних наймах. І поки таких результатів влада Житомирщини показати не зможе, жодні звіти, пресконференції, наради і зустрічі авторитету губернаторові не принесуть.
Про все вищесказане варто говорити іще з однієї причини. Адже рік металічного Щура, який розпочнеться 25 січня 2020-го року, стане ще одним роком «великих виборів» в Україні. Так-так, саме місцеві вибори депутатів до складу рад об’єднаних громад, а ще більшою мірою – вибори голів ОТГ, намічені на осінь поточного року, накладають особливу печатку на дії усіх органів влади. Партії, які поки що лише «запрягають коней» для участі у виборчих змаганнях, очевидно, ризикують запізнитися і зазнати низку прикрих невдач. Але і влада у тому ритмі, за яким працює зараз, має небагато шансів на успіх своїх представників у ході місцевих виборів. Тому ціна і вартість роботи, яку має виконати губернатор В.І. Бунечко, надзвичайно велика. Наостанок, мабуть, варто зауважити ще одну деталь, яка стосується постаті нинішнього губернатора Житомирщини. У нього є чудовий, реально ймовірний шанс стати останнім головою Житомирської ОДА. Але задля цього потрібні реальні і вже негайні успіхи. Час не терпить, а життя – просто кличе!
Микола Корзун
№ 11 від 20 березня 2024
Читати номер