Команда кабміна хоче жити по-старому (політична позиція)

Павло Дзюблик

Цим єдиний кандидат від демократичних сил на передвиборчому окрузі №66 підірвав довіру не лише до «Народного фронту», висуванцем якого він є, а й до президентської політичної сили. Адже виходить, що дарма «Блок  Петра Порошенка» зняв свого кандидата на користь голови Черняхівської РДА, що так полюбляє методи Януковича.

Про найсерйознішого конкурента – Івана Литвина, розповсюджуються матеріали із намальованими рейтингами. Це підриває довіру до соціологів, адже різниця у рейтингу одного кандидата згідно з даними соціологічних досліджень, проведених різними організаціями, становить 12%. Ця цифра аж ніяк не вкладається у рамки допустимої похибки.

Розуміючи, що практично програли, штабісти Дзюблика вигадують щоразу потворнішу брехню. Звинувачують і у дезертирстві, і у підкупі голосів, наступний крок, мабуть – звинувачення у поїданні немовлят.

Втім, Іван Литвин не зважає на такі витівки і продовжує боротись за можливість змінити ситуацію в Україні. До рішення балотуватись у Верховну Раду його підштовхнула військова служба на Донбасі. У зону бойових дій Литвин відправився добровільно. Він є аспірантом денної форми навчання, а студентів та аспірантів не призивають. Тому Іван звернувся до командира 30 ОМБр з проханням служити в цій бригаді. За два місяці в зоні АТО Іван багато переосмислив. «Змінилося бачення того, чим є Україна і якою вона буде в майбутньому. Рішення про вибори  прийняв після того, коли штаб АТО розформував сектор «Д», а частина 30-ї бригади, що знаходилася там, була відведена до Запорізької області на відновлення своєї боєздатності», - розповідає Іван Литвин.

Хлопці, з якими пліч-опліч воював Литвин, дотримуються найкращої думки про нього: «Іван Литвин був з першого і до останнього дня разом зі своїм взводом у зоні АТО. Коли ми потрапили під обстріл він був з нами. Іван дуже простий, без пихатості і понтів. Якби ми не знали чий це син, то ніколи б не сказали, що це син народного депутата. Коли в нас не було наметів, ми спали на землі на одних матрацах і він спав разом з нами. Так само їв з нами і так само був під обстрілами. Коли ми заїхали на Донбас, з першого і по останній день він був поруч з нами. А ще він нам суттєво допоміг. Коли побачив нашу порвану форму, він швиденько організував і купив нам нову.  Також придбав  рації, сонячні  батарейки,  від  яких можна  зарядити мобільні телефони, генератор. Домовився про доставку питної води. Деякі  газети писали нісенітниці про те, що його не було в АТО. Це брехня», - говорить солдат Ярослав Феськов, кулеметник  другого тактичного взводу 7 тактичної роти третього батальйону тактичної групи 30 ОМБр.

Головний сержант 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону взводу 30 ОМБр Руслан Подейко розповів: «З Іваном ми служили починаючи зі Ставків, протягом місяця. Потім нас відправили в зону АТО. Іван завжди говорить, що ми тут одним колективом, усі на рівних умовах. Він разом з солдатами ходив у патрулі, заступав у наряди. А ще Іван дуже ініціативний, разом з нами рив окопи, бліндажі, закріплював їх брусами. Він постійно намагався щось удосконалити».

Тепер Іван Литвин хоче віддати свої сили та здібності на користь власній державі. Тому й вирішив боротися за місце у парламенті. Змінювати Україну, будувати державу мають перш за все молоді люди – бо за молодими майбутнє. 

Сторінка Івана Литвина у Фейсбуці http://facebook.com/lytvynivan