Імпульс відродження чи прискорення має бути негайним!

Фактично ми маємо, як писав колись всесвітньо відомий пролетарський поет Володимир Маяковський, змусити «сиять заставить заново величественное слово «партия».

Яку б партію не будували – все одно виходить КПРС

Маяковський, хоча й жив у непрості часи, але ж йому було легше – партія у ті часи була лише одна – комуністична. Сьогодні в Україні вже давно існує багатопартійність, яка й служить головним інструментом у ході виборів влади усіх рівнів. Щоправда, і в Україні будь-яка партія, яка начебто серйозно береться за справу своєї розбудови, достатньо швидко повторює стиль і методи нині пріснопам’ятної КПРС. У підсумку тридцятилітній відрізок формування в Україні багатопартійної системи призвів сьогодні до очевидної, усім помітної кризи процесів партійного будівництва. І причина такої кризи у стані партій також відома: партії, схожі своєю тактичною поведінкою на колишню Компартію України, викликають у людей нудоту, а будь-який інший варіант партійної розбудови в Україні поки що не приживається. Як підсумок – партійна система України має досить умовний вигляд. 

«Слуга народу» поспішати  не хоче. Чому?

Найяскравішим виявом і проявом нинішньої кризи «партійності» в Україні стала ситуація із партією «Слуга народу». Партія, яка отримала під час літніх (2019-го року) парламентських виборів майже половину виборчих симпатій українського населення, забезпечивши своїм обранцям більше 250 депутатських мандатів під куполом Верховної Ради, досі не має системи (вертикалі) первинних організацій у регіонах України. У тому числі – і у Житомирі. На Житомирщині наче й існує певна когорта (група) людей, яких вважають за представників партії «Слуга народу», але скільки таких симпатиків є у партії теперішньої влади – нікому невідомо. Тим паче, що зовнішніх ознак громадсько-політичної діяльності партія «Слуга народу» на Житомирщині не подає. На Поліссі «слуг» після того, як завершилися вибори до парламенту України, взагалі не чути й не видно. Колишній партійний лідер «Слуги народу» п. Разумков на початку листопада 2019-го року передав партійне кермо у руки іншої людини. На Житомирщині від таких змін у керівництві партії «Слуга народу» – жодних наслідків. Про людину, яка очолює партійний осередок «слуг» у Житомирській області, говорять лише у вузькому колі осіб. Цікавою особливістю нинішнього моменту партійного життя на Житомирщині є той факт, що виконавча влада (обласна та районні державні адміністрації) жодним чином не опирається на кадрові можливості місцевих організацій партії «Слуга народу». Пояснити це нескладно, бо насправді партійної мережі «Слуга народу» на Житомирщині немає. Тобто кадрового резерву для оновлення влади на рівні державних адміністрацій та державних установ у партії «Слуга народу» наразі не існує. Що цікаво – ніхто зі столичних «вождів», так само, як ніхто із найближчого оточення Президента України В. Зеленського, будувати партійну вертикаль не поспішає. Це виглядає щонайменше дивно і навіть нерозумно у світлі тієї обставини, що до часу старту виборчої кампанії із чергових виборів до місцевих рад залишилося не більше восьми місяців. Створити партійні організації, а тим паче довести їх стан до рівня функціональної здатності проводити виборчі кампанії навіть за пів року ще нікому не вдавалося. Можливо, керівництво та «вожді» партії «Слуга народу» вважають партійні осередки на місцях пережитком минулого, яке з тріском програло обидві (президентську і парламентську) виборчі кампанії весною і влітку 2019-го року? Проте чисто формально вже у серпні 2020 року «слугам» таки доведеться висувати кандидатів у депутати, а також претендентів на обрання голів ОТГ! І робити це треба буде від імені партійних осередків, створених на місцях. Думаю, не треба зайвий раз нагадувати, що лідери новостворених осередків  мають заслужити у середовищі місцевого електорату (виборців) певний рівень поваги та авторитету. А для цього знову ж таки потрібен час.

Помилок наробили чимало, а «розборів польотів» – не було

Чим можна пояснити нинішню неквапливість керівників партії «Слуга народу» у питаннях створення мережі партосередків на місцях? Насамперед тим, що конкуренція у процесі партійно-політичної роботи на Житомирщині з боку партій-старожилів сьогодні відсутня. Варто зауважити, що підсумки виборів до Верховної Ради України, які відбулися 22 липня  2019-го року, у рядах більшості учасників парламентських виборів викликали щось більше, ніж криза. Адже «Свобода», «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, «Громадянська позиція», Народний Рух України як старожили політичного життя зазнали на виборах нищівної поразки. Навіть «Батьківщина» і «Європейська солідарність», які змогли подолати прохідний відсоток і зайняли у Верховній Раді по кілька десятків депутатських місць, отримали відверто низькі виборчі результати. І лише «Опозиційна платформа «За життя» фактично здобула той виборчий показник, на який розраховувала. Але й колишні регіонали розуміли, що їх результат – не що інше, як інерція їх колишнього виборця, який трохи отямився після відомих подій початку 2014-го року.

Отож після весняно-літніх поразок та невдач у партіях мали б відбутися «розбори польотів» і бути намічені шляхи для активізації та підвищення ефективності партійної роботи. Але й досі нічого такого у роботі партійних організацій Житомирщини фактично не відбувається. Єдине, що сталося на орбіті політичного життя  Житомирщини – у листопаді 2019-го року фракція Блоку Петра Порошенка «Солідарність» у Житомирській обласній раді змінила назву на «Рідну Житомирщину». Як це часто у нас буває, необхідність такого перейменування пояснили наближенням місцевих виборів. Але простої зміни назви депутатської фракції, яка намагатиметься хоча б утримати рівень своєї депутатської присутності у радах Житомирщини, точно буде недостатньо. Однак назвати рецепти і шляхи вдосконалення громадсько-політичної роботи осередків політичних партій на Житомирщині поки що ніхто не може. Якщо точніше – й не пробує. На початку грудня до Житомира (а потім ще й до Бердичева) приїздив лідер партії «Сила і честь» Ігор Смешко. По суті після літніх парламентських виборів це фактично була перша публічна поява на Житомирщині партійного лідера загальноукраїнського масштабу. Цілком можливо, що вже після завершення пори різдвяно-новорічних свят і канікул до Житомира і на Житомирщину  прибудуть лідери інших політичних партій. Так би мовити, для мобілізації рядів своїх прихильників. Але у більшості випадків партійну роботу доведеться розпочинати із «чистого листка». До речі, ще однією причиною нинішньої пасивності партійно-політичної діяльності називають розмитість і невизначеність ситуації щодо правил виборчої кампанії, яка має відбутися у жовтні 2020 року. Верховна Рада досі зволікає із прийняттям нового виборчого кодексу, який має стати справді стратегічним фактором для проведення майбутньої кампанії виборів до місцевих рад.

Якщо вдатися до певних висновків, то стає зрозумілим, що дочасних виборів до місцевих рад навесні чи навіть влітку 2020 року не буде. Нинішня влада не встигне до того часу завершити реформу із децентралізації, а вибори рад і керівників ОТГ до того, поки реформу не завершать, проводити недоцільно. Однак усі ці фактори не можуть бути причиною для зволікань та очікувань замість негайної активізації роботи партійних осередків вже на старті нового року. Якщо визначити реальні часові можливості для активізації роботи партійних осередків, то для цього залишиться не більше як пів року. Тим паче, що досі ми говорили про перспективу проведення восени 2020-го року лише чергових виборів до місцевих рад. Але не варто забувати, що вже у серпні, а тим паче – у вересні того ж 2020-го року, можуть з’явитися конституційно-правові підстави для розпуску Верховної Ради України. Все насправді залежатиме від того, яким чином житиме і вирішуватиме свої проблеми Україна. Якщо ж і всередині 2020-го року уряд, а потім і президент В.О. Зеленський змушені будуть визнати, що економіка України не може досягнути хоча б 2-3% зростання, виборчі перспективи наступного року можуть отримати зовсім непередбачуваний сценарій. Але за будь-яких умов партії і, головним чином – партійні осередки на місцях, мають бути відмобілізовані, навчені і зорієнтовані на перемогу. А розпочинати (хто ще не розпочинав) процес відродження партійних вертикалей треба негайно. Вже зараз!

Микола Корзун