Жити у Житомирі – добре, а ще краще «жити Житомиром»

Біля півтори сотні житомирян та гостей нашого міста зібралися у приміщенні найголовнішої книгозбірні Житомирщини, щоб привітати із 65-річчям від дня народження відомого житомирянина Георгія Мокрицького.

Спадщину Георгія Мокрицького ще ніхто не дослідив

У багатьох анонсах, які сповіщали житомирян про цю подію та запрошували до участі у ній, зазначалося, що це буде «творчий вечір Георгія Мокрицького». Насправді зустріч, яка мала чітко окреслену назву «У колі років, у колі друзів» стала своєрідним бенефісом відомого (а точніше – видатного) краєзнавця та пропагандиста історії рідного краю Георгія Мокрицького. Біля трьох десятків промовців, які вітали найвідомішого на Житомирщині краєзнавця, видавця десятків власноруч написаних книжок, активного і талановитого дослідника та популяризатора історії поліського краю, так і не змогли встановити точного виміру творчої спадщини Георгія Мокрицького.

Воно й не дивно, бо написані Георгієм Павловичем замітки, статті, наукові розвідки та монографічні праці, створені ним художні фотоальбоми, туристичні довідники та інші довідкові матеріали, якими звикли послуговуватися вчителі, чиновники державних установ і просто небайдужі до історії свого краю люди, давно обчислюються тризначними цифрами. Власне кажучи, то не є недоліком, бо ж прийде час і підсумують, паспортизують і скажуть точніше і виразніше,скільки й чого написав та відновив у пам’яті нащадків нинішній ювіляр. Бо насправді вивчити творчу, літературну, журналістську  спадщину Георгія Мокрицького доволі важко, адже в його особі органічно поєднані талант та завзяття дослідника, вмілого організатора та активного громадського діяча. І, тим не менше, вечір «У колі друзів, у колі років» став не лише нагодою для відзначення та вшанування нашого видатного земляка, який головним лозунгом свого життя вже давно обрав слова «жити Житомиром», але й приводом для замислення над багатьма проблемними питаннями нашого повсякдення. Адже будь-які досягнення, починання, ініціативи та намагання Георгія Мокрицького вимагають розвитку, сприяння, поширення та осмислення. Ні, йдеться не лише про його книги, довідники та альбоми, які Георгій Павлович вже давно успішно видає у власноруч організованому видавництві «Волинь». Йдеться не лише про ті екскурсії для гостей Житомира, які проводить Георгій Мокрицький і які мають шалений успіх у найбільш вибагливої публіки. Навіть не про організовані ним та його соратниками телевізійні передачі з історично - краєзнавчої тематики. Все це можна назвати лише геніальними імпульсами, потрібними для громади ініціативами, які важливо вдосконалювати, розвивати і збагачувати.

У Мокрицького – ювілей! Це – сигнал для влади.

І якраз у тому й полягає мистецтво влади, професіоналізм тих чи інших чиновників, які мають всебічно сприяти тим напрямам досліджень і пошуків, означених у творчості Георгія Мокрицького. Адже наскільки універсальним та всебічним у своїх вміннях не був Георгій Павлович, скільки невичерпною може здаватися його творча натура, все ж таки недарма кажуть і часто згадують вислів, що «один у полі не воїн». Можна, звісно, зауважити, що навколо нього вже давно сформувалася чимала група таких же дослідників – аматорів, які, не покладаючи сил, пропагують і здобутки свого колеги, й загалом – історію та культуру рідного краю. Проте, знову ж таки – не про них мова. Річ у тім, що Житомир і Житомирщина, маючи величезний людський потенціал науковців, краєзнавців, любителів багатьох видів туризму, часто залишається на «задвірках» мистецько - культурних проектів всеукраїнського масштабу, розвитку та популяризації свого історико-культурного іміджу та сучасної «візії» за межами області, а ще більше – за кордонами нашої держави. Створення всіляких «брендів», намагання виокремити своє місце у напрочуд багатому регіональному українському різнобарв’ї відбувається в Житомирі без належної координації, майже без участі науковців, мистецтвознавців, а відтак – навіть від спроб певної консолідації інтелігенції міста та Житомирщини загалом. Адже сьогодні важливо і, мабуть, таки вже час згадати про те, що у нашому місті ще років із 5-7 тому діяло в чомусь унікальне, самобутнє і однозначно продуктивне у напрямі систематизації краєзнавчого руху Житомирщини «Товариство дослідників Волині». Так, багатьма своїми здобутками та славними сторінками своєї діяльності воно завдячувало подвижницькій роботі незабутнього  краєзнавця, професора Миколи Костриці. Але ж у Житомирі і, загалом у ряді міст та районів Житомирської області, залишилася ціла плеяда аматорів - краєзнавців. Сьогодні зрозуміло, що реанімувати краєзнавчий рух, пошукову діяльність обов’язково потрібно, але це практично неможливо зробити без участі держави та влади.

Адже не можна послуговуватися і повністю покладатися лише на ентузіазм і відданість таких людей, як Георгій Мокрицький та достатньо поріділу в останні роки когорту його послідовників. Треба їм всіляко допомагати, однак сам процес гуманітарного життя треба вміло, непомітно, але впевнено та наполегливо спрямовувати. Лише зустріч «У колі років, у колі друзів», яка минулого понеділка відбулася у приміщення обласної наукової бібліотеки, ще раз засвідчила, що культурно - мистецьке осердя житомирського Полісся ще несамовито багате своїми різноманітними потенціалами. Можливо, це символічно, але представники влади, які прийшли привітати Г.П.Мокрицького із гарними словами та подарунками, так і не змогли (чи не захотіли) дочекатися завершення справді гарного і вміло організованого дійства. Звісно, чиновницький час, повсякчасні проблеми, нагальні питання, термінові зустрічі, виклики, наради тощо – то речі дуже важливі. Однак можливість відчути «нерв» художньо-мистецької «тусовки» Житомира пішла б на користь будь-якому чиновнику, причетному до життя міста та області.

Цікаво, що ювілей Георгія Мокрицького змушує пильніше та уважніше придивитися до багатьох напрямків наукового, мистецького та культурного життя Житомирщини. Адже, знову ж таки, до переліку багатьох звань, нагород та громадських посад нашого видатного краєзнавця-дослідника вже тривалий час належить і керівництво в обласному «Товаристві охорони пам’яток історії та культури». І тут-таки, наша влада мала б прийти на поміч членам цієї ще й досі авторитетної громадської структури, яка великою мірою сьогодні живе й працює завдяки натхненню та ініціативі невтомного Георгія Мокрицького. Тим паче , що зараз у місті Житомирі, а подекуди й у ряді районів Житомирщини, пам’ятки досить чітко стали не стільки предметами сучасної політики, скільки суб’єктами політиканства, безплідних суперечок і судової тяганини. І тут важливою є знову ж таки системна, послідовна, вміла і делікатна робота органів влади. Не менш важливою є ще одна галузь нашого життя, яка поки що не стала на Житомирщині галуззю її успішної економіки.

Йдеться про туризм. Про проблеми туристичного господарства Житомирської області варто написати окремо, але ж і тут без напрацювань та підходів, які пропагує Георгій Мокрицький, не обійтись. Хоча куди важливіше – просто не обходити це важливе питання, яке вже давно здатне прославити наш край і відчутно покращити добробут полісян. Краще, все ж таки, прямувати тими туристичними стежками – маршрутами, які упродовж кількох років створювали студенти житомирської філії Київського інституту бізнесу та технологій під орудою свого улюбленого викладача Георгія Павловича Мокрицького. Тож, панове від влади, вже давно час використовувати потенціал та багатющі напрацювання нашого нинішнього ювіляра куди продуктивніше, перспективніше і ширше. І вже наступний ювілей, який Георгій Мокрицький відзначатиме вже менш як за п’ять років, вшанувати краєзнавця й дослідника, підприємця й видавця та викладача прийдуть не лише окремі видатні та поважні особистості, але й колективи певних галузей Житомирщини, які до того часу отримають підтримку і матимуть можливість звітувати не менш потужно, ніж сам ювіляр.

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.