Ювілей реформації у Європі – старт для реформ в Україні!

Згідно з Указом глави держави, передбачено проведення великої кількості потужних заходів на території усієї України. У вересні 2016 року розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації  було розпочато процедуру підготовки до визначного ювілею на Житомирщині. Взагалі Кабінет Міністрів України мав підготувати вичерпний перелік заходів з нагоди 500-річчя європейської Реформації ще до кінця 2016 року, а в областях, в тому числі й на Житомирщині – подібні заходи мали б розпочатися у 2017 році.

Скажемо так: поки що виконання Указу Президента України або ж лише готується у тиші чиновницьких кабінетів, або ж до виконання передбачених заходів ставлення буде суто формальним. Зокрема, 30 березня 2017 року у Житомирі, на базі загальноосвітньої школи №30, пройшла конференція за участі освітян житомирських шкіл, присвячена 500-річчю від часу розпочатої у Європі Реформації. Про проведення конференції житомиряни дізналися з невеличкої інформації (у кілька рядків), яку розмістив один з Інтернет - порталів. У ній наводилися слова практичного психолога ЗОШ №30 Євгенії Романенко стосовно того, що «учасники конференції провели історичні паралелі між подіями у Європі, які розпочалися із виступу німецького священика Мартіна Лютера у жовтні 1517 року, та сучасними подіями в Україні 2017 року». З огляду на те, що соціальні та наукові феномени, народжені європейською Реформацією 500 років тому, залишаються найбільшими досягненнями людства за всю його історію, Указ Президента України та розпорядження очільників обласних адміністрацій мають стати потужним імпульсом для вивчення та осмислення уроків європейського минулого для сучасної України. Так сталося, що Україна як регіон, що тяжів до впливів Російської держави (Московського царства), а потім – Російської імперії, зазнала суто символічного і поверхового впливу європейської реформації. Саме тому в сучасній Україні так повільно проходять реформи, обтяжені іншим феноменом людства – візантійщиною. Знову ж таки, для вивчення природи візантійщини, як однієї з тенденцій сучасного суспільного розвитку, потрібно видати ще один Указ Президента України. І не факт, що до його виконання в Україні приступлять із належною наполегливістю. Але ж заходи з відзначення 500-річчя Реформації у Європі, якщо такі вже існують, потрібно виконувати. Якщо вони ще не визначені, їх треба негайно розробляти і виконувати. Випадок із конференцією у ЗОШ №30 міста Житомира призводить до сумних роздумів. Адже конференція, влаштована для освітянства обласного центру, мала б проходити за зовсім іншими масштабами та підходами у її проведенні. Європейська Реформація – явище доволі складне, багатогранне і для його вивчення та осмислення потрібні значні інтелектуальні зусилля. Феномен Реформації у Європі залишається для багатьох народів таємницею за кількома замками, яку довго і старанно оберігали від найширшого загалу українців.

Цікаво, що більшість українських заробітчан, які неодноразово побували у ряді європейських країн, досі не зробили єдино правильного висновку. Він якраз у тому і полягає, що європейці живуть іншими ідеалами, іншими ментальними установками, зрощеними на здобутках Реформації. Дехто, намагаючись применшити значимість європейської Реформації, зводить її зміст до церковних реформ, до правил взаємостосунків церкви та прихожан. Насправді Реформація із самого свого початку мала потужний вплив на цінності гуманістичного порядку і найпершим чином вплинула на природу світського життя. Корупція, яка стала прокляттям для сучасної України, стала викликом і першоджерелом реформаційного руху, який розвивався, вдосконалювався та поширювався на усі континенти світу упродовж майже трьох сторіч. Сьогодні завдання, поставлені у ході європейської Реформації, постали перед багатьма народами і, найпершим чином – перед народом України. Хтозна, наскільки глибоко і щиро розуміє подібні завдання Президент України, як, власне, і вся політична еліта України. Якщо запозичити логіку реформаторського руху, розпочатого у ХVI сторіччі, до життєвого простору сучасної України, то розпочинати Реформацію варто саме із «верхів». Інакше досвід європейської Реформації засвідчує, що будь-які гальма, які виникали на її шляху, зміталися силою масових народних рухів. У Німеччині, наприклад, бажання зупинити Реформацію призвели до спалаху гігантської за тогочасними мірками Селянської війни, яку очолив народний вождь Томас Мюнцер. І навпаки, у тих країнах, де Реформація «проникала» у товщу суспільної думки масованіше, швидше і конструктивніше, суспільний розвиток помітно пришвидшувався і призводив до значних поліпшень життя нації. Власне кажучи, більшість європейських націй якраз і формувалися у горнилі реформаторських ідей. Україні у цьому сенсі поталанило менше, оскільки нашим предкам доводилось обирати між ідеалами «самодєржавія» і «народності» та доктринами революційних фанатиків, які пропонували зруйнувати увесь світ «до основанья». Що із того вийшло, ми зараз бачимо і ще не втомилися пожинати. Щодо Реформації, а точніше – щодо ідей європейського реформаторства та засад протестантської етики, яка вже давно увійшла до підвалин європейського менталітету, то ми про це мало що знали і ще менше на цьому розумілися. Тепер, після 500 - річної «паузи», ми мусимо повторити європейські уроки. Швидше, динамічніше, сучасніше і без потрясінь. Однак будь-які зволікання із цим процесом, будь-які гальма, які ми навчилися розміщувати на усіх, без винятку, реформаторських шляхах, загрожують подальшим занепадом, регресом і навіть зникненням з мапи європейської цивілізації. У цьому стосунку виконання Указу Президента України від 26 серпня 2016 року має стати винятково творчим, креативним, але однозначно – обов’язковим процесом.

Годі говорити, що у масштабах лише однієї газетної публікації можна запропонувати хоча б одиничні «рецепти» підходів та починань у плані відзначення 500-річчя Реформації у Європі, однак перші звістки про «конференції», зібрання та семінари, приурочені важливому феномену світової історії, поки що лише насторожують і бентежать. Сам процес «відзначення» ювілею європейської Реформації мав би стати найпотужнішим із досі бачених імпульсів у ході українських реформ. Указ Президента вказує на те, що заходи, приурочені висновкам та урокам процесу Реформації у Європі, мають розпочатися на старті 2017-го року. Як бачимо, старт виявився малопомітним, або ж всуціль фальшивим. Якщо ж чекати суто формальної дати 31 жовтня 2017 року, коли точно виповниться 500 років від виступу Мартіна Лютера і появи його «95-ти тез», то ми тим самим продемонструємо ще один вияв формалізму у своїх намірах осмислити один із найбільших соціальних та духовних феноменів людства. Тож – годі чекати! Годі готувати «перелік заходів»! Час братися за Реформацію в Україні. Так, ми трохи запізнилися, але ми це розуміємо. Тим більше, що у нас є досвід власних помилок, а досвід чужих досягнень ми точно зможемо використати для подальшого вдосконалення. І найпершим чином – це досвід європейської Реформації.

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.