Як керівництво Державного архіву Житомирської області ламає долі

Історія, з якою ми збираємось познайомити нашого читача, не має стосунку до складних перипетій та калейдоскопічних ребусів, що, наприклад, нерідко трапляються у коридорах нинішньої влади.

 

Як керівництво Державного архіву Житомирської області ламає долі

Цього разу не йдеться про порушення умов численних тендерів чи порушення регламенту сесії котроїсь із рад. Мова піде про долю звичайної людини, якщо точніше – рядового працівника державної установи, чиї права були брутально порушені, а насправді людині фактично зламали долю. Установа, де відбулися дивовижні за суто людськими мірками речі, усім добре відома. Це – Державний архів Житомирської області, що знаходиться на відомій житомирянам Охрімовій Горі. Про те, що керівництво цього поважного закладу порушило не лише норми вітчизняного законодавства, але й знехтувало елементарні норми людської моралі, засвідчило рішення Корольовського районного суду, ухвалене 8 вересня 2017 року.

    Позивачем у вище зазначеній судовій справі стала археограф Держархіву Житомирської області Наталія Кравчук. А причиною, яка спонукала Наталію Григорівну звернутися до суду, стали дії керівництва архівної установи. 13 лютого поточного року Наталія Кравчук зненацька і несподівано отримує догану від керівництва Державного архіву Житомирщини начебто за те, що вона не виконує покладених на неї посадових обов’язків. Насправді ані детальних пояснень, ані предметних звинувачень чи конкретного змісту порушень, що «потягнули» на догану, провідному археографу ніхто із архівного начальства не повідомив і не довів до відома. За словами самої Наталії Кравчук, їй рекомендували звільнитися добровільно або ж погрожували звільненням «по статті». Коли працівниця, яка продовжувала добросовісно працювати, не почула умов « ультиматуму» від керівництва, почалася фабрикація «справи». Але ж, чи то бажання у начальства було таким стрімким , чи нетерплячка замучила керівництво Держархіву, але догана, яку «зліпили» для невгодної працівниці 13 лютого 2017 року, «кульгала» на обидві ноги з точки зору її законності. І, тим не менше, свою справу вона зробила. Наталія Кравчук змушена була звертатися до лікарів через раптове погіршення стану здоров’я (і вже за кілька днів після притягнення її до дисциплінарної відповідальності  вона змушена була приступити до лікування). Тривожно-депресивний синдром, який діагностували у провідного археографа архіву, перетворив її на пацієнтку лікарні. Керівництво Держархіву сприйняло хворобу своєї працівниці по-своєму і 18 липня 2017 року вона отримує вже другу догану за «грубі помилки при виконанні посадових обов’язків». Той , хто розуміється на юридичних тонкощах трудового законодавства, міг би одразу зробити найбільш ймовірний висновок: людину елементарно «підводили», або, іншими словами, «підставляли» під «статтю» про звільнення з роботи. Так воно насправді й вийшло, бо вже наступного дня, 19 липня 2017 року, Наталію Кравчук було звільнено з посади провідного археографа архівної установи. Знову ж таки, звільнення відбулося без зазначення у наказі конкретних правових підстав. Зауважимо лише, що вже за кілька днів посада Н.Г. Кравчук виявилася зайнятою, що може служити певною підставою для того, щоб вважати дії керівництва Державного архіву Житомирської області заздалегідь спланованими і передбаченими. Тобто, Наталію Кравчук вже давно готувалися звільнити, а формальними передумовами для цього стали дві догани із «розривом» у кілька місяців. При цьому ніхто із керівництва установи, а, тим паче – керівників профспілки, не подумав зважити на стан здоров’я колеги-працівниці. А також на те, що вона самотужки виховує сина- підлітка, а тому потребує відповідних коштів і звільнення з роботи стане для неї справжньою катастрофою.

   Звісно ж, звільнена працівниця одразу подалася до суду із відповідним позовом. І вже 8 вересня 2017 року рішенням Корольовського районного суду позовні вимоги Наталії Кравчук були задоволені. Усі три накази (два – про притягнення до дисциплінарної відповідальності й один – про звільнення з роботи), видані Держархівом Житомирської області відповідно 13 лютого, 18 та 19 липня 2017 року, були визнані незаконними, а саму Наталію Григорівну тим же рішенням суду було поновлено на посаді головного археографа Державного архіву Житомирської області. На користь звільненої працівниці Держархів має сплатити втрачений нею заробіток за період від 20 липня до 8 вересня 2017 року. Більше того, згідно з рішенням суду, на користь Наталії Кравчук із Державного архіву Житомирської області має бути стягнута заподіяна порушенням її трудових прав моральна шкода, яку суд визначив у сумі 5 тисяч гривень. Ну, й нарешті, Держархів Житомирщини має сплатити на користь держави суму судового збору, яка становить 2 тисячі 560 гривень.

    Загалом рішення суду було неважко прогнозувати, оскільки порушення та недосконалості адміністрації установи, що «видавала» накази про догани та звільнення провідного археографа Наталії Кравчук, були очевидними. Тепер рішення суду керівництву Держархіву Житомирської області доведеться виконувати. Зрозуміло, неприємно визнавати свої очевидні помилки, тим паче, що для держави вони «влетіли» у більш як 15 тисяч гривень. Адже керівництво Житомирської держадміністрації (зокрема колишній її очільник Сергій Машковський) мало б подбати про належний рівень відповідальності та компетентності керівника, якого призначають директором Державного архіву. Але виявилось, що Антон Миколайович Михайлов, який раніше мав досвід керівництва Житомирським районом, а ще раніше – фірмою із заготівлі металобрухту, у доволі простій ситуації допустив очевидний «промах». І не тому лише, що не оформив належним чином догани своїй підлеглій працівниці, а ще більше – через елементарне нехтування долею жінки-матері, фахівця-археографа, яка чимось комусь не сподобалась. Ми розмовляли із двома колишніми директорами Житомирського Державного архіву, і кожен із них навіть думки не припускався, що Наталія Кравчук може працювати із «грубими помилками». Більше того, вона завжди вважалася одним із найкращих працівників установи, де працювала майже 18 років. Але, тим не менше, для Антона Михайлова, так само, як і для представників профспілки установи, які могли б і повинні були б захистити свою колегу, вище згадана аргументація нічого не «важила». Хтозна, як працюватиметься Наталії Кравчук після поновлення на роботі (хоча сьогодні минув вже місяць, як суд вирішив поновити її на посаді археографа), але натомість в архіві ніхто цього робити не поспішає. Можливо, сьогодні «мода» у середовищі чиновників така пішла, аби не виконувати рішення судів? А можливо, Антон Михайлов сподівається на те, що скористається правом апеляційної скарги, і Наталію Кравчук на роботі поновлювати не буде потреби? Але ж совість у людини, яка ламає долю своєму не найгіршому підлеглому, має ж таки бути? Чи може про такі «дрібниці», як совість (а разом – і про честь), на підприємстві, де приймали металобрухт, прийнято було не зважати? Ці та інші питання мають турбувати не лише Антона Михайлова та його нинішніх помічників, але й очільників Житомирської області, які мали б звернути увагу на те, як працюють і як вершать долями людей деякі керівники поважних державних установ. Також й тієї, що знаходиться у Житомирі на Охрімовій Горі.

Микола Корзун

Коментарі (3)
  • Sergey Tsaryov

    Действительно после прочтения статьи остается послевкусие как после сценария эпической драмы перед премьерой на больших экранах. Интерестный факт, согласно решения, суд соглашаясь с нарушением порядка выговора работнику в то же время соглашается с многочисленными ошибками работника архива:

    “Однак, за будь-яких обставин сумлінні помилки в роботі працівника, описки або неточності не можуть свідчити про порушення працівником трудових обов'язків та вимог Посадової інструкції.”



    Тоесть, на утверждения автора (похоже что заказной статьи) что государство потеряло деньги оплачивая судовые растраты и пр. Исходя из многочисленных ошибок работника архива, не исключен тот факт, что в дальнейшем при возобновлении на должности, при дальнейших ошибках в работе такого сотрудника, государству прийдется заплатить еще больше…



    Вспомнилась недавняя скандальная история с областной филармонией, хоть и не поддерживаю в манере управления нынешнее руководство филармонии, но в последствии оказалось что конфликт директора с секретарем имеет обратную сторону медали, ибо секретарь оформляя документы систематически делала элементарные ошибки. Да и вообще совковое утверждение о сроках работы, это не показатель, исходя из своего опыта в разных организациях, встречается крайне мало ответственных и исполнительных людей проработавших на одной должности больше 10 лет, рутина, однотонность, чаще всего это банальная отсидка на занимаемой должности чем эффективная работа.
  • Державний архів Житомирської області

    Факт звільнення вказаного у статті працівника архіву дійсно має місце, проте журналіст Микола Корзун не перевірив жодної викладеної у матеріалі події. Насамперед те, що героїня звільнилась за власноруч написаною заявою за згодою сторін.

    Нажаль, журналіст Микола Корзун пішов найпростішим шляхом в підготовці матеріалу. Він не знайшов часу звернутись до архіву, поспілкуватись безпосередньо хоча б з працівниками відділу, в якому працювала героїня статті.

    Складається враження, що особиста думка журналіста просто замовлена, тому що усі факти, викладені у статті, не мають правдивого підгрунтя, перекручені, видумані, розраховані на популізм та поплюження архіву як державної установи, а тому діючої влади.

    До слова, станом на 11 жовтня 2017 року держархів області офіційно не отримав ухвали суду від 8 вересня 2017 року про поновлення героїні на роботі.

    Наразі, держархів області залишає за собою право вимагати опублікування на шпальтах газети спростування викладеного матеріалу та вибачення від журналіста за неправдиві відомості.





    Сектор по взаємодії із ЗМІ

    держархіву області

    Ольга Бондар reply Державний архів Житомирської області

    Обгрунтовано,стріманно дажовці-торимайтесь!
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up