Вступає «не туди»: чи можуть батьки впливати на вибір професії дитини

20 хвилин (Житомир)

Невдовзі перед випускниками шкіл постане вибір професії і закладу вищої освіти, де вони будуть її здобувати.

Однак досить часто на цьому етапі виникають конфліктні ситуації між батьками та випускником. Дорослі інколи хочуть нав’язати свій вибір, а дитина бачить себе в чомусь іншому.

Чи повинні батьки допомагати підлітку у виборі професії та як краще це робити, розповіла арт-терапевтка, шкільна психологиня та соціальна педагогиня Вікторія Сторожук.

Не реалізовуйте себе в дітях

Як зазначає психологиня, батьки повинні допомагати у виборі майбутньої професії, однак тут потрібно не переходити межу і не намагатися реалізувати власні мрії у своїй дитині. Краще створити умови, які б сприяли виявленню її інтересів, нахилів та здібностей.

Відео дня

Також не варто піддаватися стереотипам, які виникли у суспільстві, на кшталт «Ця професія підійде тобі краще, бо у цій сфері більше платять» або ж «Навіщо тобі їхати в інше місто – краще давай щось підберемо на місці, будеш вдома жити та завжди ситий».

«Звичайно, повинні батьки допомагати своїй дитині. Але буває таке, що батьки реалізовують себе в дітях, і це неправильно. Наприклад, мама мріяла бути бухгалтером і потім хоче, щоб її дитина також була бухгалтером. Або ж впливають на батьків певні стереотипи: орієнтування на заробітну плату, на те, щоб за місцем проживання дитина здобувала професію.

У такому разі потрібно підкорегувати процес. Для успішного самовизначення дитини батьки мають створити певні умови, які б сприяли саме виявленню потреб дитини, інтересів, нахилів, і при цьому ніби допомагаючи, але даючи свободу вибору своїй дитині», – зазначає Вікторія Сторожук.

Сучасний світ – інші професії

Існує багато чинників, через які батьки не хочуть, щоб дитина обирала ту чи іншу професію. Наприклад, це можуть бути стереотипи, такі як несприйняття сучасних професій, робота, яка не приносить великих доходів, або ж поділ на чоловічі та жіночі професії.

У такому разі важливо зрозуміти, чому дитина обирає конкретну професію: це її істинне бажання чи, можливо, вплив друзів. А, може, все-таки вона хоче вступити на заявлений факультет через те, що не потрібно здавати певні предмети із ЗНО. Отже, це все потрібно вивчити і потім з'ясувати, як правильно вчинити, щоб потім не виявилось, що це професія не дитини, а батьків.

«У деяких батьків є свої стереотипи та соціальні ідеали. Вони спираються на певну свою життєву мудрість, знають, яка професія приносить дохід або яка професія, на їхню думку, більш серйозна. На жаль, сьогодні є ще стереотип, що професії поділяються на жіночі та чоловічі.

Коли я працювала в центрі, пам’ятаю був такий випадок, коли до мене звернулася мама і розповіла, що її дитина дуже багато часу проводить в інтернеті. І ми почали розбиратись. У ході розмови з’ясувалось, що у її доньки на той час було 9 000 підписників на YouTube і вона вже на цьому заробляла кошти. Вона вже себе реалізовувала, однак батьки з цієї сторони не розглядали ситуацію. Для них блогери – це все стереотипне і неправильне.

Бували ж випадки навпаки, коли дійсно дитина сиділа в інтернеті, просто грала в ігри й говорила, що вона хоче бути геймером. Але при цьому не було мотивації дійсно на те, щоб пов’язати з цим своє життя. Не було орієнтації на те, щоб вивчати якісь правила гри, стратегії гри, а вона грала просто для емоційного розвантаження», – наголошує психологиня.

Як уникнути конфлікту

Вікторія Сторожук наголошує, що велику роль грає те, як діти доносять інформацію до батьків. Якщо вони приходять і говорять: «Мамо, я не хочу бути бухгалтером, я хочу бути кінозіркою» і ніяк не аргументують свої слова – то це ніби стіна.

У такому разі, щоб досягти взаєморозуміння, потрібно домовитись з батьками про конкретний час, коли буде всім зручно, для обговорення питання майбутньої професії. Адже буває так, що діти говорять про свої бажання, а мама миє посуд, і вона не буде орієнтуватись і чути дитину. Або, навпаки, мама намагається якось поговорити, а дитина в цей час зайнята чимось іншим.

«Потрібно домовитись про час, коли будуть всі ситі та в ресурсі, щоб сісти і поговорити. І одразу домовитись, що, наприклад, мамо, я зараз висловлю свою думку, аргументи, бачення, як має бути, а ти вислови, будь ласка, свою – і ми це обговоримо.

Дитина має сказати, що вона робить для того, щоб освоїти бажану професію. Адже часто буває таке, що дитина говорить: я хочу, але вивчати ті предмети, які потрібні для вступу, – не хоче. Якщо дитина сідає і говорить: я хочу бути айтішником і для цього зараз вивчаю англійську мову, інформатику або ж певні новітні технології, дорослі мають почути дитину. Але це може бути в тому разі, коли налагоджені дорослі та дитячі стосунки», – говорить психологиня.

Якщо немає взагалі розуміння між батьками та дитиною, в такому разі до вирішення проблеми можна залучити спеціаліста, наприклад психолога.

Як ефективно визначитись із майбутньою професією

Якщо так сталось, що випускнику час визначитись із професією, але він ще в пошуках себе, можна звернутись до професійних консультантів. Виявляється, у Житомирі є фахівці, які можуть допомогти майбутньому вступнику визначитись із професією, завдяки якій, на їхній погляд, він матиме можливість реалізувати свій потенціал у житті.

Також у школі психолог має вивчати професійні нахили старшокласників та проводити тренінги, на основі яких робити висновки, який фах краще підійде майбутньому випускникові.

«У школі психолог має обов'язково вивчати професійні нахили в старшокласників, плюс проводити тренінги з професійного самовизначення. Також у нашому місті є спеціалісти, які займаються професійним самовизначенням, або ж у центрах проводяться тренінги», – додає Вікторія Сторожук.

Поради від психологині, як не тиснути на дитину під час вибору професії, але і не махнути рукою на її майбутнє

Найголовніше – розмовляти з дитиною та чути її.
Якщо дитині подобається якась професія, а батьки розуміють, що їй це буде складно, спробувати створити такі умови, щоб дитина спробувала себе у цій професії.
Потрібно вірити в дитину, тому що віра допомагає і надає дитині крила.
Не потрібно бути надто суворими своїм непохитним батьківським авторитетом, але і не застосовувати гіперопіку.
Потрібно допомагати дітям розвивати їхні нахили, якості, потреби та інтереси. Допомагати, направляти, але не вибирати за дітей, тобто давати їм свободу вибору. При цьому відстежуйте в собі: чи те, що я раджу своїй дитині, не супроводжується тим, що я хотів би.
Важливо, щоб батьки чули свою дитину та допомагали дитині визначити, чи її бажання істинне. Можна поставити певні запитання, наприклад: «Ти зараз мрієш бути актором. Що тобі в цьому подобається? А що ти зараз робиш для цього? А які актори тобі подобаються?» Це потрібно для того, щоб дитина глибше розуміла свою майбутню професію.