В Житомирі для безпритульних собак планують виділити приміщення, а що зроблять для безпритульних людей?

Житомирі вночі обстріляли бездомних людей. Чоловік, у якого влучили чотири кулі, два тижні ходив з пораненою ногою. Він стверджує, що медики відмовляли йому в допомозі. Шукати стрілка міліціонери не збираються.

Про це повідомляють "Факти".

У ту ніч близько десятка бездомних людей знаходилися в одному з покинутих будинків, розташованих в центральній частині Житомира.

- Несподівано всіх розбудив дзвін розбитого скла. Практично відразу після цього в будинок увірвався невідомий чоловік з величезною собакою і, нічого не пояснюючи, став її нацьковувати на присутніх, - згадує 33-річний Олександр Кучер. - Потім він направив на людей пневматичний пістолет і почав стріляти. Ті, хто був подалі, кинулися врозтіч через розбиті вікна. Ми ж з Людою виявилися ближче всіх до стрілку. Щоб уберегти кохану від куль, я швидко накинув на неї ватну ковдру. Вміст обойми потрапило в ковдру і мені в ногу. Коли у стріляв закінчилися боєприпаси, він пішов.

- Ми теж побоялися там залишатися, - вступає в розмову 45-річна Людмила Вознюк. - У ту ніч було дуже холодно, йшов дощ, але в парку під деревом здалося безпечніше, ніж повертатися в будинок. Хоча, зізнатися, нам давно не звикати до ночівлі на вулиці.

Олександру Кучеру в ногу вп'ялися чотири кулі. Чоловік каже, що просив допомоги у медиків, однак ті йому відмовили. Порадили ... спочатку помитися і принести паспорт ... Коли рана почала гноїтися, а ходити стало нестерпно боляче, Олександру довелося звернутися в громадську організацію.

- Сашу знаю давно, у міру можливості допомагаю, - розповідає керівник Житомирської обласної громадської організації «Милосердя» Владислав Паламарчук. - Цього разу він звернувся з проханням купити йому перекис водню. Я став розпитувати, що сталося, і дізнався жахливі подробиці того, що сталося. Розуміючи, що чоловікові можуть знову відмовити в медичній допомозі, відправився в лікарню разом з ним. Потрібно зауважити, що медики з великим небажанням лікують бездомних. Ось і цього разу я вислухав зауваження типу «навіщо ти з ними возишся».

У лікарні потерпілого оглянули, вийняли кулі, обробили рану і призначили перев'язки.

- У хворого в області правої гомілки діагностована гнійно-некротична рана, а також виразка розміром три на п'ять сантиметрів, - каже завідувач хірургічним відділенням житомирської центральної міської лікарні Богдан Шевчук. - Постраждалий потребує амбулаторному лікуванні.

- На вас напали вперше? - Цікавлюся у Олександра Кучера.

- Що ви, ми вже звикли! - Вигукує чоловік. - Нас запросто можуть обізвати або побити, а в лютий мороз вигнати з теплого під'їзду на вулицю. Ми гірше бродячих собак. Якщо тварин хоч іноді підгодовують, то нас звідусіль женуть.

Олександр Кучер став бездомним з вини родичів, які насильно виселили чоловіка з його власної квартири, а «для гарантії» спалили всі його документи.

- Саша вже п'ять років в буквальному сенсі живе на вулиці, - пояснює Владислав Паламарчук. - Він мріє влаштуватися в реабілітаційний центр, але в нашій країні людина - заручник реєстрації. У Олександра Кучера (втім, як у багатьох інших бездомних) немає документів. Тим, у кого немає паспорта і відповідно відмітки про реєстрацію, проблематично звертатися в державні інстанції. Бездомні навіть не можуть пройти обстеження в протитуберкульозному диспансері!

Минулого місяця наша організація провела акцію з виявлення туберкульозу у бездомних. Двічі на тиждень я варю кілька відер супу і приношу у визначене місце. Люди вже звикли і чекають мене. Цього разу зі мною був і пересувний флюорограф. Так от, з 35 чоловік, яких вдалося у цей день обстежити, у трьох була виявлена ??відкрита форма туберкульозу! Тобто хворі, не підозрюючи ні про що, заражали оточуючих. Звичайно, їх негайно госпіталізували.

А взагалі, покласти бездомної людини в лікарню неймовірно складно. Через вимушений проживання в антисанітарних умовах вони мають відповідний запах. Багато хто з цих людей страждають шкірними захворюваннями, у них рани з відкритими виразками. Крім того, дуже поширений педикульоз. Під час медогляду на флюорографі, коли бездомні знімали з себе одяг, вона в прямому сенсі ворушилася.

Якщо я наполягаю на фіксуванні в письмовій формі відмови від надання медичної допомоги тому чи іншому бездомному, медики починають щось робити. Але роблять це без ентузіазму. Наприклад, зовсім недавно я привів бездомну, у якої був обширний опік руки. Лікарі обробили рану, але ... забули помити руку постраждалої. У результаті бруд загострила інфекцію, через тиждень дівчину довелося терміново госпіталізувати до лікарні. На щастя, їй встигли врятувати кисть від ампутації. Тільки завдяки особистому впливу мені вдалося цієї зими покласти на стаціонарне лікування чотирьох людей

- А як йдуть справи у бездомних з правоохоронними органами?

- Порівняно з міліцією лікарі просто ідеально до них відносяться, - запевняє Владислав Паламарчук. - Якщо деякі медики всього лише проявляють свою відразу, то міліціонери без розмов можуть виштовхати бездомного з відділення. У першу чергу через зовнішнього вигляду звернувся.

Владислав Гарійович нарікає на те, що його підопічним просто ніде помитися, попрати особисті речі. Тобто привести себе в нормальний вигляд. Через це їх все лякаються і не хочуть мати з ними справу.

- Я пробував домовитися з місцевою комунальної лазнею, - розповідає чоловік. - Мріяв один раз на тиждень привозити близько сотні безпритульних, щоб вони могли помитися, попрати. Для цього був готовий наймати транспорт, оплачувати всі послуги. Однак керівництво лазні геть відмовило. «Ти ж мені нормальних людей сполохаєш», - приблизно такий була відповідь на моє прохання.

Зараз добиваюся, щоб нам виділили приміщення. Представники місцевої влади пропонують оренду за мінімальною ціною 35 гривень за квадратний метр. Для наших цілей потрібно орендувати приміщення хоча б 50 квадратних метрів. Де одну кімнату можна було б відвести під банно-пральню, другу - під перукарню, в третій бездомні могли б отримати правову допомогу. До оренди потрібно приплюсувати вартість комунальних послуг, які будуть тарифікуватися за ціною підприємства. Тобто одне лише приміщення обійдеться нам близько п'яти тисяч гривень на місяць. Тому ми дуже сподіваємося, що місцева влада, розуміючи необхідність існування подібного центру, підуть нам на поступки - зроблять оренду дешевше.

Я намагався знайти допомогу у політиків і бізнесменів, але вони не хочуть займатися проблемами бездомних. Адже на них не зробиш піару і не заробиш голосу на виборах.

- Вам відомо точну кількість бездомних людей у ??Житомирі?

- Особисто мені вдалося встановити контакт з сотнею людей, - відповідає Владислав Паламарчук. - Але це тільки ті, хто мешкає в центральній частині міста. Скільки їх у віддалених мікрорайонах Житомира - невідомо. Поки ми просто фізично не в змозі перемкнутися на ці райони, хоча найближчим часом плануємо це зробити. У міру можливості відновлюємо документи цих людей, допомагаємо в розподілі за реабілітаційним центрам. Хоча відновити паспорт бездомному неймовірно важко.

- Чому у більшості з них відсутні документи?

- Хтось втратив, у когось вкрали, у третього знищили самі родичі. Іноді люди, які щойно повернулися з місць відбування покарань з довідкою, не можуть відновити свої документи. Бездомні, як правило, ходять з великими сумками, куди ховають найцінніше для себе. У цих же сумках серед іншого знаходяться їхні особисті папери. Бувало, що сумки, залишені на якийсь час біля сміттєвого бака, відвозили комунальники. Люди наздоганяли машини і просили віддати їх речі. А представники комунальних служб у відповідь радили ... шукати втрачене на найближчому смітнику.

Бездомних звідусіль женуть і багато в чому звинувачують. Наприклад, якщо хтось напаскудив у під'їзді або що-небудь вкрав, значить, бездомний.

Цих людей важко повернути в соціум. Мені не дуже подобається, що я їх підгодовую, адже таким чином тільки підтримую їх бездомність. Але це єдина можливість поспілкуватися з ними, дізнатися проблеми, надати правову допомогу.

У травні цього року в Житомирі презентували журнал «Живу» про життя бездомних. Цікаво, що вони ж будуть поширювати незвичайне видання. Засновник журналу Владислав Паламарчук сподівається, що даний соціальний проект приверне увагу всіх, у кого немає певного місця проживання.

- Девіз видання: «Заробляти краще, ніж просити милостиню», - пояснює Владислав Гарійович. - Завдяки цьому проекту розповсюджувачі не тільки зможуть заробляти на життя, а й заново навчаться знаходити спільну мову з іншими людьми, а заодно змінять ставлення суспільства до себе.

При цьому розповсюджувачу потрібно дотримуватись певних правил: мати відповідний значок і охайний вигляд. Не сперечатися з перехожими, які не нав'язуватися, поважати їхній вибір. Заборонено розповсюдження журналу в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Але найголовніше, розповсюджувач не повинен жебракувати, щоб не підривати авторитет інших розповсюджувачів. Вартість журналу - п'ять гривень, половину з цієї суми отримує розповсюджувач - бездомний або бідна людина, який погодиться заробляти таким чином собі на життя.

Видавати журнал допомагають професійні журналісти, художники, поети, соціальні працівники і самі бездомні. У кожному номері буде історія людини, яка знайшов у собі сили повернутися до нормального способу життя.

Що ж до нападу на бездомних людей, то правоохоронці ... Не будуть шукати стрілка.

 

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Google