Трагедія Охрімової гори в Житомирі, яку ніхто в міськраді не хоче помічати

Ще кілька років тому, коли нібито з добрих намірів по вулиці Перемоги на ділянці між вул. Грушевського та майданом Короленка зробили односторонній рух, почали руйнуватися будинки по вулиці Старовільській. Не так давно там взагалі рухнув один із будинків. А той, де раніше розміщався ЖЕК № 5, просто розірвався на дві частини. І навіть сьогодні, коли його вже трохи підлатали, щілина майже в тридцять сантиметрів спотворює зовнішній вигляд будівлі.

Також на Старовільській розташована історична будівля колишнього краєзнавчого музею. Але вона сьогодні в такому стані, що нагадує радше роман «Діти підземелля» Володимира Короленка, ніж меморіальний музей, що розташований майже поряд. Також кілька років тому було знесено одну з історичних будівель, побудовану ще у ХІХ столітті і яка тривалий час мала незвичайно красивий вигляд. Але пройшли роки, і ця чудова будівля перетворилася на руїни.

Взагалі, коли зараз місцева влада почала говорити про історичний вигляд Житомира, то можна не звертати на це увагу, адже нічого дійсно історичного у Житомирі майже не залишилося. Все, що можна було зруйнувати, зруйнували. Або воно просто розсипалося від старості. 

Про Охрімову гору – один з історичних центрів Житомира – ми хочемо розповісти. Але не про її історію, це дуже довго і захоплююче, а про її сьогодення.

Справа в тому, що від сучасної площі Перемоги до Охрімової гори, за архівними даними, раніше були звичайні городи місцевих жителів. Ґрунт там був трохи вологий і болотистий. Волозі, яка накопичувалася від дощів та снігу, не було куди діватися, адже в глибині були скельні породи, які вологу не пропускали. Тому, коли почали будувати Свято-Преображенський собор, який зводився на місці зруйнованої у 1771 році Василіянської церкви в період з 1866 по 1874 роки архітекторами К. К. Рахау, Е. І. Жибером і В. Г. Шаламовим, були запрошені до будівництва, у зв'язку зі складністю зведення, фахівці, які працювали у 1818-1858 роках в Ісаакієвському соборі в Санкт-Петербурзі. До речі, настінне художнє оформлення та ікони належать пензлю академіка мистецтв Михайла Васильєва. Тоді також було проведено частково те, що зараз ми називаємо меліорацією: штучним шляхом частина ґрунтових вод була спрямована до річки Тетерів, а сам собор було споруджено на штучному насипі. Це була досить важка задача навіть для сучасного будівництва. 

Йшли роки, і частина водовідвідних підземних шляхів зруйнувалася від часу. Саме тоді ділянка Охрімової гори почала накопичувати в собі вологу та перетворюватися на пливун. З’явилася загроза зсуву ґрунту та руйнації будівель, що незабаром і сталося.

Крім руйнації будівель по вулиці Старовільській, ми вирішили дослідити стан будівель на східному схилі гори, там, де зараз побудований Подільський міст. І звісно, обрали також одну з історичних будівель Житомира, де, за іронією долі, ще недавно був розташований медвитверезник.

Історична довідка

У 2018 році стару будівлю Центру детоксикаційної допомоги – колишнього витверезника, розташованого у Житомирі у провулку Успенському, 5, продали на аукціоні за 1,8 мільйона гривень. Початкова ціна продажу лота складала 1 мільйон 642 тисячі 380 гривень.

Як тоді повідомили у міській раді, переможцем аукціону стало ТОВ «Експлуатаційна компанія № 1». Аукціон провели за допомогою майданчика системи «ProZorro.Продажі».

«Двоповерхова будівля колишнього відділення детоксикаційної допомоги розташована в історичній частині міста. Будівля 1906 року побудови. Її загальна площа складає 332,6 кв. м. Однією з умов приватизації є збереження профілю діяльності об'єкта як медичного закладу», – відзначили в мерії. 

Будинку 114 років. У 1906 році тут оселився статський радник, незабаром він продав будинок губернатору Волинської області. До війни тут був Будинок для літніх людей, у 80-х роках – міськводоканал. Потім – науково-дослідний інститут. З 2000 року ця історична будівля – витверезник... Рішення про приватизацію даного об'єкта було прийнято під час сесії Житомирської міської ради 27 вересня 2018 року.

На даний час будівля руйнується через зсув ґрунтів. На фото можна побачити, як нахилився бетонний паркан над будівлею, але, за словами місцевих мешканців, такий нахил паркану почався тільки наприкінці минулого року. Частина паркану взагалі обвалилася, і зараз можна побачити труби, які місцеві мешканці вивели від приватних будинків прямо на схил гори. Біля самого колишнього витверезника купа сміття, всюди валяються використані медичні шприци та голки від них. Якісь ампули, залишки медичних препаратів. Вибиті вікна і тріщини в стінах завершують картину. Ну, може, ще кидаються в очі відсутні металеві ворота, які пару місяців тому були на своєму місці.

Біля будівлі ми знаходимо кілька ознак ерозії та зсуву ґрунтів в бік Подільського мосту. Спускаємося нижче, і в нас наступає шок. Місцеві жителі, спостерігаючи, як відбувається зсув ґрунту, самі в кількох місцях зробили величезні ями, з яких добувають пісок та глину для власного будівництва. Те, що місцями почалася просадка ґрунту і видно вже западини, їх не хвилює. Напевно, той факт, що при зсуві ґрунту їхні будинки накриє першими, їх самих також не особливо хвилює. 

Східний схил гори над мостом утримує складна бетонна конструкція з металевою арматурою. Але і в цьому випадку ніщо не вічне, і з часом металеві деталі почали руйнуватися від іржі, а сам паркан також почав нахилятися в бік моста. Місцями видно сліди корозії конструкції. Коли все це може впасти, сказати важко. Може, простоїть рік, може, два. А з огляду на байдужість місцевих жителів, які самі допомагають руйнуванню схилу, то, може, і після найближчого рясного дощу.

Після огляду схилу ми перейшли до огляду стану конструкцій мосту. Там справи не краще. Ерозія також зробила злу справу. З-під конструкції мосту дощами вимитий ґрунт. Частина несучих конструкцій банально перетворилася на порох та зникла. Можна побачити металеву арматуру, яка повинна бути під величезним шаром бетону. Але самого бетону вже у багатьох місцях немає. Зверху на нас почало осипатися каміння, і ми знову піднялися на міст. 

Неможливо описати почуття, коли ти бачиш ретельно пофарбовані в патріотичні кольори абсолютно гнилі перила мосту. Ну, головне пофарбувати, а те, що частина перил просто відсутня, – це неважливо. Також зникли металеві перила з драбин з боків моста. Хоча місцеві стверджують, що взимку вони ще були. Вся зливова каналізація просто заросла травою. Іржаві стовпи доповнюють картину розрухи. Але ще більший шок ми відчули, коли побачили, чим утримуються ліхтарні стовпи на мосту. Це прості дерев'яні дошки, покладені в провали, що утворилися в дорожньому покритті!

Нагадаємо, що Управління Служби безпеки України в Житомирській області звернулося до мера Житомира Сергія Сухомлина з листом від 20 серпня 2020 року, який підписаний начальником управління СБУ в області Сергієм Лисаком з приводу незадовільного стану київського мосту, що пролягає над залізничними коліями. Там ситуація аналогічна. 

У листі СБУ міститься чітке обґрунтування незадовільного стану київського мосту в Житомирі, що експлуатується з 1957 року, а востаннє капітально ремонтувався у 1977 році: в місцях об'єднання балок поперек мосту діафрагмами відсутній захисний шар бетону, оголена і поржавіла арматура діафрагм і закладні деталі, на двох крайніх балках з боку сторін шляхопроводу оголена і поржавіла робоча арматура, захисний шар бетону зруйнований і багато іншого.

«Враховуючи викладене, неконтрольована виснажлива експлуатація штучної споруди, без проведення необхідних робіт з капітального ремонту, може призвести до її руйнування, припинення транспортного сполучення та настання інших тяжких наслідків. Крім того, існуючий стан споруди підвищує її уразливість в терористичному та диверсійному плані», – йдеться у листі СБУ, в якому радять вжити заходів реагування, зокрема, звернутися до Департаменту регіонального розвитку Житомирської ОДА щодо фінансування необхідного обсягу робіт.

Всі, абсолютно всі мости у Житомирі мають аналогічні проблеми. Один із депутатів міської ради надав нам коментар, зазначивши, що особисто він звертався до профільних комісій Житомирської міської ради з пропозицією ремонтувати по черзі хоча б по одному мосту. Адже ми можемо опинитися в ситуації, коли в Житомирі не залишиться жодного діючого моста. Цікаво, тоді міська влада буде організовувати переправу через річки в Житомирі? Разом з тролейбусним рухом? Чи обмежаться міськими автобусами?

Відповідь, напевно, ми отримаємо від міської ради нового скликання після виборів 25 жовтня цього року.

Руслан Мороз

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.