Роковини Базарської трагедії: хотіли - якнайкраще? Але ніхто цього не помітив!

Спочатку у приміщенні обласної наукової бібліотеки імені Олега Ольжича проходив історичний диспут щодо подій Другого Зимового походу армії УНР у листопаді 1921 року. Згодом у приміщенні Житомирської обласної філармонії відбувся концерт за участі кількох відомих гуртів, а ще через день, 25 листопада, у селищі Базар відбулися традиційні заходи із вшанування загиблих козаків та старшин Волинської групи армії УНР, розстріляних 21 листопада 1921 року.

Найпершим чином зауважимо, що цього року заходи із вшанування пам`яті героїв Базару відбувалися за підтримки Міністерства молоді та спорту України, яке фінансувало виготовлення друкованої продукції до проведення всеукраїнського фестивалю «Герої Базару». Варто зазначити, що і 23 листопада 2018 року у приміщенні фойє Житомирської наукової бібліотеки, і ще за день – 25 листопада, вже біля меморіалу у Базарі, організатори фестивалю оснастили проведення подій банерами із портретами Петра Болбочана, Василя Тютюнника та інших військовиків, яких сьогодні відносять до пантеону слави українських визвольних змагань. Ось, власне кажучи, і вся схематична картина проведення всеукраїнського фестивалю «Герої Базару-2018». Наскільки вдалим виявився фестиваль із статусом «всеукраїнського»? Як взагалі варто проводити і організовувати подібні події, аби пам'ять про героїв Української революції 1917-1921 років стала всенародною, а резонанс від подій, які організувала влада, був куди гучнішим і ефективнішим? Адже не секрет, реклама та розголос щодо будь-якого фестивалю, який проводиться на Житомирщині із «танцями та співами», зазвичай виглядають куди гучніше, голосніше і з розмахом. Із Базаром українцям чомусь не щастить. Не пощастило у далекому 1921-му, коли дві бригади дивізії Котовського влаштували побоїще для Волинської групи Юрка Тютюнника. Побоїще, як відомо, завершилось розстрілом 359 українських патріотів. Вдруге українцям довелося пережити трагедію Базару восени 1941-го року, коли сотні членів націоналістичних організацій, які прибули вшанувати пам'ять полеглих у 1921-му році, були заарештовані і також розстріляні. Про те, як відновлювалася пам'ять про героїв Базару вже у новітні часи, коли Україна ставала незалежною, під час вищезазначеного історичного диспуту 23 листопада 2018-го року розповів керівник житомирської «Просвіти» Святослав Васильчук. Власне кажучи, окрім С.К. Васильчука та Г.Л. Махоріна (житомирський науковець-краєзнавець), науковості та дискусійності у ході диспуту очевидно не вистачало. Адже історія організації та проведення Другого зимового походу у листопаді 1921 року має чимало досліджених сторінок, але вистачає питань, на які історики та дослідники ще не відповіли. Загалом, якраз у подібних диспутах-дискусіях і мали б народжуватися теми та проблеми для подальших досліджень достатньо актуальної і до сьогодні важливої теми вітчизняної історії. Проте диспуту як такого у Житомирі не відбулося. Можна відзначити організаторів заходу, який було визначено як «науковий диспут» у тому аспекті, що у науковій бібліотеці було продемонстровано вдосталь науково-популярної літератури на тему Базарської трагедії. Можна вважати насправді визначною родзинкою заходу у науковій бібліотеці виступ визначного українського музиканта і громадського діяча, невтомного популяризатора патріотичної пісні кобзаря Тараса Компаніченка. Але «на Компаніченка» варто запрошувати сотні, або й тисячі людей, що власне й відбулося пізніше у Житомирській обласній філармонії. А ось для участі у диспуті у конференц-залі обласної бібліотеки зібралося лише 25 житомирян. Одразу впадала у вічі відсутність наукової еліти нашого  міста і Житомирщини загалом, адже, окрім Геннадія Махоріна, тематикою визвольних змагань 1917-1921 років цікавляться й інші дослідники та науковці житомирських вузів. Схоже, організатори та модератори диспуту, які прибули до Житомира зі столиці, навіть не здогадувалися про присутність на заході професора ЖДУ ім. Івана Франка Галини Стародубець, яка, очевидно, могла і мала що сказати із запропонованої для диспуту теми. На сайті Житомирської облдержадміністрації у той же день, 23 листопада, була розміщена інформація про участь у «дискусії»-диспуті начальника управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту Житомирської ОДА Світлани Гресь, але у чому саме проявилась така участь, конкретики не було.

Загалом, як і у минулі роки, роковини Базарської трагедії опинилися поза увагою значної частини населення Житомирщини. Проблема популяризації нашої історії залишається відкритою, і жодні намагання певним чином зрушити ситуацію на краще поки що не приносять вагомих і зримих результатів. Якщо для участі у диспуті у стінах обласної наукової бібліотеки прибуло щонайбільше 30 учасників, то вже у неділю, 25 листопада 2018-го року, біля меморіалу у селищі Базар людей, що прибули вшанувати пам'ять про полеглих героїв, було трохи більше – можливо, близько сотні осіб. Але навіть побіжного погляду достатньо, щоб зробити висновок – своєї історії ми й досі не знаємо, не вміємо її популяризувати, але найгірше те, що історія, нехай і з трагічними сторінками, має стати інструментом виховання нинішнього покоління українців. Це ж все-таки – вже аксіома!

Базар і сьогодні символізував для українців чергові події із сумним присмаком. Адже перехід трьох суден Військово-Морських Сил України, їх розстріл та захоплення російською воєнщиною, який стався 25 листопада 2018-го року, мимоволі наштовхує усіх нас до очевидної аналогії про «третій Зимовий похід». Знову – невдалий і поки що більше трагічний. Тому – вчимося історії, по-справжньому вшановуємо героїв і… мудрішаємо! Мабуть-таки, пора!

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.