Реабілітовані історією: Обвинувачений у шпигунстві на користь Японії

Пам`ятник жертвам політичних репресій

В особовій справі Власія Герасимовича Ковальчука збереглися документи, які крок за кроком відтворюють сторінки з його життя, що трагічно обірвалося в роки «великого терору».

Влас Герасимович Ковальчук (1886-1938) народився 19 липня 1886 р. у с. Нараївка Волинської губ. Член РКП(б) з 1919 року. Член Установчих і Народних зборів Далекосхідної Республіки. 3 1935 року – житель с. Любар, уповноважений комітету заготівель при РНК СРСР по Любарському району. Заарештований 8 січня 1938 р. За обвинуваченням у шпигунстві та шкідництві розстріляний 4 жовтня 1938 р. Реабілітований у 1958 році.

Влас Герасимович народився в родині селян-бідняків. Крім нього, у родині Герасима Григоровича і Агрипіни Іванівни Ковальчуків було ще семеро дітей. Щоб прогодувати велику сім'ю, батько і старші діти, крім роботи на своїй земельній ділянці (1,25 га), наймалися лісорубами, підробляли у місцевого поміщика. Агрипіна Іванівна померла, коли Власу було 8 років.

Через кілька років скрутні сімейні обставини змусили юного Власа залишити рідну домівку і найнятися батраком до поміщика. Коли хлопцеві виповнилося 16 років, йому пощастило вступити до двокласної вчительської школи у с. Новомалин Острозького повіту, яку успішно закінчив, про що свідчить свідоцтво Острозького повітового відділення Волинської єпархіальної училищної ради від 1 листопада 1908 р. Протягом 1908-1910 рр. (до призову в армію) Влас Герасимович працював учителем у рідному селі.

Для відбування військової повинності його відправили у м. Харбін (Маньчжурія), де він служив спочатку рядовим, потім писарем при штабі полку. У 1920 році за організацію і участь у страйку залізничників з метою непропущення військових ешелонів і боєприпасів на фронт адміралу Колчаку – з посади звільнений без права отримання іншої роботи. З цього часу життя і діяльність Власа Герасимовича в Маньчжурії буде пов'язане з підпільною партійною і громадською роботою.

1920 року обраний до Установчих зборів Далекосхідної республіки (далі ДСР). У кінці 1923 року призначений на партійну роботу в Ціцінкару. За рішенням парткому Маньчжурії, 21 січня 1924 р. проводить серед службовців Китайсько-Східної залізниці жалобний мітинг з нагоди смерті Леніна. Під час мітингу заарештований поліцією за звинуваченням у комуністичній пропаганді і агітації проти існуючого політичного устрою Китаю. Понад 3 місяці перебував у тюрмах Ціцінкари та Харбіну. Лише за клопотанням Харбінського генерального консульства СРСР з-під варти звільнений.

Відповідно до телеграми Дальбюро ЦК РКП(б) від 18 лютого 1925 р. виїхав у розпорядження Читинського губкому партії. Та туга за рідною землею змусила його повернутися в Україну. За власним клопотанням направлений у розпорядження Київського окружкому партії. Деякий час працює народним суддею в Київському облсуді. Влас Герасимович поєднує господарську роботу з партійною. З 1935 року він член пленуму Любарського райкому партії.

Оселившись у Любарі, обіймає посаду уповноваженого комітету заготівель при РНК СРСР по Любарському району. Разом з ним проживали дружина Анастасія Іванівна, дванадцятирічний син Владилен та восьмирічна дочка Ліна.

Хоча Власу Герасимовичу виповнився лише 51 рік, його здоров'я було сильно підірване. У липні 1937 року він подає заяву до ЦК ВКП(б) про неспроможність виконання покладених на нього обов'язків за станом здоров'я та з проханням перевести на легшу роботу. Обком партії і облуповноважений комітету заготівель не заперечували проти цього.

Ковальчук плекав надію переїхати до Сквирського району Київської області, де проживала мати, яка була на його утриманні і змогла б доглянути за дітьми. Але не судилося. Бо надалі події розгорталися за відпрацьованою схемою знищення людей в період «великого терору», коли так званих ворогів народу потрібно було обов'язково знайти і покарати. І знаходили...

За вказівками з Москви по всій країні (відповідно до постанов РНК і ЦК ВКП(б) від 1 серпня та від 2 жовтня 1937 р.) розпочалася кампанія боротьби зі шкідництвом у сільському господарстві та тваринництві. До викритих ворогів застосовувалася лише одна міра покарання – розстріл. Така ж міра покарання передбачалася оперативним наказом НКВС СРСР від 19 вересня 1937 р. за № 00593 «Про заходи у зв'язку з терористичною, диверсійною і шпигунською діяльністю так званих харбінців», за яким репресувалися колишні службовці Китайсько-Східної залізниці і реемігранти з Манчжоу-го.

Перебування Ковальчука 1910-1920 рр. у Харбіні, його робота в установах Китайсько-Східної залізниці, а також робота в галузі сільгоспзаготівель – цього бути достатньо, щоб спровокувати його арешт. Окрім того, до райвиконкому, райпарткому та райвідділу НКВС надійшов сигнал від колишнього заступника райвідділу сільгоспзаготівель.

Події розгорталися стрімко. Влас Герасимович вважав, що в обкомі партії проти нього не може бути ніяких політичних звинувачень, що він заслуговує політичної довіри. «За час перебування в партії, – пише він в автобіографії 21 листопада 1937 р., – ні до яких опозицій не примикав, у групуваннях не був».

Як свідчать документи, Власа Герасимовича звільнили з посади не за станом здоров'я за власним бажанням, а як «не здатного забезпечити проведення в життя партійних директив, керівництво апаратом та виконання всіх завдань, що стоять перед уповноваженим комітету заготівель».

Дещо інше формулювання наказу уповноваженого комітету заготівель при РНК по Житомирській області від 20 грудня 1937 р.: «За бездіяльність та саботаж роботи, який виявився в невиконанні плану по зерну, картоплі і м'ясопоставок... Ковальчука цього числа з роботи зняти».

Зазначимо, що у протоколі засідання Любарського райкому КП(б)У від 3 січня 1938 р. зазначено: Ковальчук «в керівництві заготовок проявив повну бездіяльність, заплутав облік по обов'язкових поставках». Ухвалили: «За ігнорування рішень РНК СРСР і ЦК ВКП(б) у справі виконання обов'язкових державних поставок, за шкідницькі дії – Ковальчука Власа Герасимовича, члена партії з 1919 року, партквиток № 1710727, за соцстаном службовця, з партії виключити». Ось так, менш ніж за 2 тижні, член партії Ковальчук перетворився з особи, що не здатна забезпечити роботу, в особу, що саботує роботу, займається шкідництвом та засмічує апарат ворожими людьми.

Вже 8 січня 1938 р. у помешканні Ковальчуків з постановою прокурора Любарського району і ордером на обшук з'являється працівник Любарського райвідділу НКВС. У постанові прокурора зазначалося, що перебування Ковальчука на волі відобразиться на ході слідства і суду, тому мірою запобігання обрано утримування його під вартою. Ковальчук був заарештований.

Спочатку Власа Герасимовича утримували в тюрмі м. Бердичева, потім перевезли до Житомирської тюрми. При затриманні Ковальчука як підозрюваного в протоколі обшуку значаться вилученими паспорт, профквиток і кишеньковий годинник, який буде передано до фінвідділу управління НКВС, бо не є доказом по справі.

Перший протокол допиту Ковальчука 11 січня 1938 р. свідчить, що перебування і робота Власа Герасимовича в Харбіні і Маньчжурії не залишилися поза увагою слідчих. З лютого 1938 р. з'являється постанова про притягнення його як обвинуваченого не лише у шкідництві в системі держзаготівель, а й у шпигунстві на території СРСР на користь Японії. Постанову підписали оперуповноважений держбезпеки Томін, начальник 3 відділу УДБ УНКВС області ст. л-т держбезпеки Федоров, начальник УНКВС області капітан держбезпеки В'яткін.

Протокол допиту від 20 березня 1938 р. помітно відрізняється від попереднього. Тут ми читаємо вже «визнавальні» показання. Ковальчук нібито визнає, що був провокатором у партійному середовищі. 8 квітня Ковальчук «зізнається», що приїхав в Україну з метою саботувати виконання постанов партії та уряду. Для цього зривав заготівлі, заплутував облік з поставок м'ясоподатку, не обліковував господарства колгоспників і одноосібників. Крім того, нібито з його вини спричинено велику смертність у тваринництві на базах «Заготскоту». Залишається лише здогадуватися, в яких умовах підписував ці свідчення потерпілий...

У звинувачувальному висновку, затвердженому начальником обласного управління НКВС В'яткіним 12 квітня 1938 р., констатується, що Ковальчука було заарештовано 8 січня 1938 р. на основі того, що дані про його шкідницьку і шпигунську роботу на теренах СРСР були вже відомі. Чому ж тоді немає ніяких посилань на шпигунську діяльність Ковальчука у постанові прокурора на арешт? Відповідь однозначна: фактично таких даних не існувало, вони були здобуті від підслідного вже відомими методами фізичного і морального тиску.

Таких – невинно звинувачених – у роки «великого терору» було багато. Лише за протоколом № 10 особливої трійки при УНКВС по Житомирській області від 3 жовтня 1938 р. проходило в так званому альбомному порядку 339 осіб. Наступного дня 338 з них були розстріляні у Житомирі.

В тому числі був позбавлений життя батько двох дітей Влас Герасимович Ковальчук. Він, як і багато інших, хотів жити на цій землі, виховувати своїх дітей. Не шкодуючи сил і здоров'я, вірою і правдою намагався самовіддано служити на всіх ділянках, куди його посилала комуністична партія, членом якої був понад 19 років.

Минали роки. Марно чекали звісточки про арештованого його діти і дружина. Неодноразово зверталася донька Ковальчука Ліна до відповідних органів з проханням повідомити, де подівся її тато, що з ним відбулося. 30 вересня 1957 р. дочку було усно проінформовано, що батько помер З жовтня 1944 р. 

Та правду сім'я дізналася лише у 1958 році, коли, в порядку нагляду за дотриманням законності Прокуратурою ПрикВО була переглянута справа В. Г. Ковальчука. Допитані у 1958 році свідки, що були в ті далекі роки відповідальними працівниками в галузі заготівлі, показали, що Любарський район був одним із кращих в області у справі поставок сільськогосподарських продуктів і ніяких фактів шкідництва або смертності худоби взагалі не було. Всі поставки державі виконувалися вчасно.

Визначенням Прикарпатського військового округу № ОЖ 486 від 9 травня 1958 р. встановлено обставини, які повністю заперечують обвинувачення. Влас Герасимович Ковальчук був притягнений до кримінальної відповідальності і розстріляний – необґрунтовано, тобто він був ні в чому не винний. І його діти і дружина віднині вже не члени родини ворога народу.

Як випливає з документів, реабілітацію отримали колишня дружина і дочка Ковальчука Ліна. На жаль, подальша доля його сина Владилена невідома. На 21 листопада 1937 р. у с. Нараївка Кам'янець-Подільської області проживали і працювали у місцевому колгоспі рідний брат Власа Герасимовича – Денис та дві сестри – Параска і Домна, доля яких також невідома.

Л. А. Копійченко 

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.