Оптимізація чи реформа? А на виході – халтура!

У міськраді якраз збиралися приймати бюджет міста Житомира на 2018-й рік, отож керманичі міста активно взялися за пошуки шляхів економії витрат на комунальні підприємства та установи. Дивно, але першими кандидатами на оптимізацію бюджетних витрат виявилися музичні та художня школа міста Житомира. Як відомо, у Житомирі працює п‘ять музичних шкіл, а художня школа у Житомирі одна. І на все це мистецько-естетичне господарство міський бюджет щороку витрачає аж 50 мільйонів гривень. Якщо перерахувати витрати коштів на одного учня, то виходить, що вартість навчання одного учня у музичних чи художній школах міста обходиться аж у 20 тисяч гривень. У міськраді кажуть, що такі витрати є аж занадто надмірними, і пропонують деякі музичні школи просто закрити. А куди ж подіти учнів, які, наприклад, після уроків у загальноосвітній школі займаються музикою, співом, малюванням? Конкретних шляхів вирішення процесу оптимізації роботи музичних шкіл поки що не намічено, однак мер Житомира Сергій Сухомлин під час одного із передноворічних інтерв‘ю сказав, що загальноосвітні школи, які в основному працюють у першу зміну, у другій половині дня можуть стати музичними, а дітям не варто буде подорожувати по різних куточках міста. Голова постійно діючої депутатської комісії з питань бюджету Юрій Мойсеєв розвивав думку мера міста куди глибше і  начебто креативніше. За його словами, за ті кошти, які музичні школи у Житомирі щороку «з’їдають» у міському бюджеті, можна було б утримувати кілька симфонічних оркестрів. Хтозна, можливо, депутат із Мальованки добре знайомий із кошторисами роботи найменшого за кількісним складом симфонічного оркестру, але він точно не розуміє того, що, якщо у місті не буде спеціалізованих музичних шкіл, а тим паче – музичного училища, то сподіватися на появу у місті симфонічного оркестру не доведеться навіть за великі кошти, які обчислюються десятками мільйонів гривень. Але найголовніше є очевидним: якщо перевести процес навчання музиці на базу (або під дах) середніх шкіл, ліцеїв і гімназій, то найпершим чином постраждають діти. І тут йдеться не лише про їх надмірні навантаження, але про якість викладання та навчання. Загальноосвітня школа і музична чи художня школи мають видимі і принципові відмінності. По-перше, музична освіта грунтується здебільшого на індивідуальних заняттях. Для цього музичні школи мають відповідні приміщення-класи, яких у загальноосвітніх школах просто немає. Зі зрозумілих причин. Якщо розпочати втілювати хворобливу ідею оптимізації діяльності музичних шкіл у місті Житомирі, то виявиться, що вчителів, які сьогодні працюють у штаті п’яти музичних шкіл, очевидно не вистачить для того, щоб «оббігати» чи навіть об’їздити загальноосвітні школи, куди керманичі міста збираються евакуювати юних музикантів. Ну, і нарешті – про музичні інструменти, які вимагають специфічного режиму зберігання, догляду та правил експлуатації. Адже, наприклад, фортепіано, яке розмістять у звичайній класній кімнаті загальноосвітньої школи, навряд чи витримає сусідства із гамірною метушнею шкільної дітвори. А як щодо появи роялю у класі гімназії чи ліцею? Знову ж таки у загальноосвітніх школах доведеться облаштовувати спеціальні сховища для збереження музичних інструментів. І таких особливих зауважень назбирається дуже багато. Якраз для того, щоб завершити запланований процес «оптимізації» величезною профанацією і завдати непоправних втрат системі культурно-мистецької освіти, яка у нас (на щастя) збереглася ще із радянських часів. Якщо і варто у ній щось вдосконалювати (очевидно і безперечно), то аж ніяк не методом оптимізації чи скорочення.

Знову ж таки географія розміщення музичних шкіл Житомира дозволяє навчатися у них дітям із практично усіх районів і куточків міста. Якщо реформи у роботі музичних шкіл від Сухомлина чи Мойсеєва все ж таки розпочнуться, то неважко передбачити їх наслідки. Щонайперше – зменшиться кількість дітвори, батьки яких захочуть навчати своїх дітей у класах, де перед цим упродовж шести годин навчалося три десятки учнів. По-друге, однозначно погіршиться якість музичної освіти, а вміння, навички та успіхи, яких досягають теперішні учні житомирських музичних шкіл, залишаться лише у ранзі ностальгічних спогадів. Звісно, якщо шукати шляхи економії коштів міського бюджету найпершим чином у приміщеннях міських музичних шкіл, то досягти цього без ЗНИЩЕННЯ мережі і системи культурно-мистецької освіти у Житомирі не вдасться. Ціна оптимізації буде аж занадто дорогою і однозначно плачевною. До речі, певні експерименти у напрямі вдосконалення музичної освіти вже колись були. У загальноосвітніх школах свого часу намагалися запровадити музичні студії, однак вони відчутно поступалися за якістю знань та підготовки юних музикантів. Якщо відверто і простіше – подібну практику наближення музичної освіти до приміщень загальноосвітньої школи у середовищі музичних педагогів називали промовисто і однозначно – халтурою. То чи варто продукувати її і надалі?

Звісно, бюджет міста Житомира у 2018-му році є складним і доволі скромним, якщо не сказати відвертіше – бідним і куцим. Хоча, наприклад, цього не скажеш, коли зазирнути у відомості із нарахування обов’язкових (?) премій працівникам мерії міста, на що кожного місяця витрачається щонайменше два, а то й три мільйони гривень. Десятки мільйонів бюджетних коштів у Житомирі щороку витрачають на кожну із двох районних рад, які вже давно втратили своє колишнє призначення як органи місцевого самоврядування. А скільки десятків мільйонів бюджетних грошей щороку направляє міський бюджет на так зване «поповнення статутних фондів» цілого ряду комунальних підприємств чи комунальних установ, ефективність діяльності яких вкрай низька, якщо взагалі не сумнівна. Ось тут і треба вдаватися до експериментів із оптимізації та вдосконалення роботи. А руйнувати те, що збудоване і створене поколіннями житомирян, щонайменше аморально, а якщо точніше – відверто злочинно. Тим паче, що відроджувати втрачене стократ важче, ніж реформувати, як сьогодні прийнято, «по – новому».

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.