Храм був відновлений завдяки останньому російському імператору Миколі ІІ. Государ особисто прибув на освячення відновленого храму, пожертвував 10 тисяч рублів, подарував панікадило древнього стилю, яке було виготовлено в майстерні Вебера в Петербурзі.

3 вересня 1911 р. о 8 годині 15 хвилин Микола II в супроводі свити відбув на автомобілях з Коростеня до Овруча (відстань 43 версти). Тут була встановлена дивовижна арка у вигляді двох гігантських вуликів, оббитих килимами місцевої роботи і критих соломою. Вулики були з'єднані солом'яним дахом в народному стилі й прикрашені квітами, вишитими рушниками, косами, граблями, серпами. Вгорі під дахом з красивих букв було складено місцеве привітання «Слава Богу». Спереду і ззаду арки була влаштована алея з прапорів, обставлених знизу снопами.

Після привітання імператор приложився до святого хреста та прийняв ікону преподобномученика Макарія Овруцького, піднесену представниками духовенства.

Як розповідає буклет Овруцького Свято-Василівського жіночого монастиря, освячення собору було надзвичайно урочистим. Імператор стояв біля правої колони спереду, за ним були міністри та свита. Перед ним ліворуч стояли волинські дворяни, а праворуч – монахині. За свідченнями, своїм релігійним настроєм государ міг подати приклад усім присутнім: хрестився благоговійно і клав поклони, коли потрібно. Його Величність перед початком служби в новоосвяченому соборі сам запалив панікадило, до якого була прикріплена порохова нитка.

Через 7 років імператор був розстріляний більшовиками разом із сім'єю і наближеними. Однак добра справа, зроблена для людей і во Славу Божу, лишилася жити. За радянських часів овруцький собор охоронявся як пам'ятка архітектури і залишався діючим.

Микола ІІ був прославлений (разом з дружиною і дітьми) в лику святих Руською православною церквою як страстотерпець 2000 року, раніше, у 1981 році, прославлений Руською зарубіжною церквою як мученик.

Цікаво

Одного разу Микола ІІ був в Англії з офіційним візитом. Якраз тривало богослужіння. Коли підвели імператора, він не став сідати, тому що у нас так не прийнято. А от англійський монарх Георг одразу вирішив сісти. Однак, побачивши, що його російський брат не сідає, він почекав хвилин 15, стомився і відправив когось зі своєї свити до Миколи ІІ. Чоловік сказав: "Ваша величносте, Ви можете присісти". На це государ відповів: «Ні-ні, я постою». Георг ще почекав хвилин 20-30, і йому стало ну зовсім тяжко. Він знову відправив людину до Миколи ІІ зі словами: «Все, можна сидіти, все добре». На це російський гість сказав: «Ні-ні, все гаразд». І коли втретє Георг відправив людину до Миколи ІІ, російський імператор підійшов до нього й мовив: «Ваша Величносте! Прошу пробачення, Ви посидіть, якщо потрібно. Але якщо мій брат Георг може сидіти в присутності Небесного Царя, то я просто до цього не готовий».

Петро Бойчук