Головне – аби депутат, або Про те, як у Житомирі зубного техніка призначають видавцем-поліграфістом

І що дивує, найчастіше ці проблеми продукує та створює влада. Житомирська обласна рада у своїй роботі має дуже багато цікавих деталей, історій, які поєднує одна річ, – зневажливе ставлення до закону, до людей, ну і як наслідок – до людської моралі. Так сталося, що найбільше нарікань на адресу Житомирської обласної ради виникає у сфері кадрової політики чи то – діяльності. 

Ледь не кожен конкурс на заміщення кадрової посади керівника тієї чи іншої комунальної установи у виконанні конкурсної  комісії Житомирської обласної ради супроводжується скандалом чи, як мінімум, порушеннями. 

Можна згадати кричущий випадок із проведенням конкурсу на заміщення посади директора Бердичівського медичного коледжу, який розпочався восени 2018-го року і мав завершитися аж у лютому 2019-го року. Не завершився, бо комусь в обласній раді не сподобалися кандидати, які вирішили позмагатися за місце директора. У підсумку – конкурс перенесли «на пізніше». Сьогодні вже відомо, що це пізніше припало аж на середину жовтня 2019-го року. А, між тим, Бердичівським медколеджем керує виконуючий обов’язки директора, який не має ні належної профільної освіти, ні досвіду керівної роботи у комунальній установі чи закладі. 

Але про це трохи пізніше, у жовтні, коли наступить час конкурсного відбору. Нещодавно конкурсна комісія Житомирської обласної ради проводила конкурс на заміщення посади директора Житомирського комунального книжково-газетного виробництва «Полісся». Минулоріч видавництво раптово втратило свого директора, яка померла фактично на своєму робочому місці. Варто зауважити, що у колективі, який виконує дуже відповідальні і водночас специфічні замовлення, знайшлися фахівці, які за досить швидкий час зуміли відновити нормальний виробничий процес і налагодити його надійну роботу. Новий директор видавництва «Полісся» Тетяна Безверха доволі швидко опанувала керівну посаду і навіть поліпшила минулорічні показники «Полісся». До речі, у Житомирі кожна людина, причетна до газетно-видавничої справи чи то – до питань у сфері поліграфії, добре знає Т.М. Безверху як авторитетного та бездоганного професіонала у галузі художньо-видавничого дизайну книжкової та газетно-журнальної продукції. Таких профі у нашому місті насправді немає. Звісно, конкурс, який влаштувала Житомирська обласна рада стосовно обрання на посаду директора видавництва «Полісся», мав би виглядати  насправді як майже умовне дійство. Чому? Та суто із простої причини: фахівців рівня Тетяни Безверхої у Житомирі дуже важко знайти. Якщо реалістично і відверто – майже неможливо. Тому оголошений 12 липня 2019-го року конкурс на заміщення посади директора книжково-газетного видавництва «Полісся» вважався суто формальною подією, де без особливих труднощів і зауважень буде прийняте рішення про те, аби рекомендувати сесії Житомирської обласної ради призначити директором важливої комунальної установи саме Т.М. Безверху. 

Проте не так сталося, як гадалося. 17 вересня 2019-го року, якраз наступного дня після чергової сесії Житомирської обласної ради, конкурсна комісія під керівництвом першого заступника голови Житомирської обласної ради Сергія Крамаренка розглянула усі чотири кандидатури, які підготували та подали на конкурс відповідні документи. Про двох осіб, які подавали документи для участі у конкурсі, ми знаємо небагато інформації. Але двоє кандидатів, які стали учасниками конкурсу із відбору кандидата на посаду директора видавництва «Полісся», житомирянам (та й не тільки їм) добре відомі. Так, це, безумовно, Тетяна Безверха – нинішній директор видавництва «Полісся», а також депутат Житомирської обласної ради Юрій Бовсуновський. Про Юрія Івановича відомо, що він завершив навчання у Житомирському медичному училищі і за фахом є зубним техніком. 

Дивує те, що Юрій Бовсуновський вирішив взяти участь у конкурсі на заміщення посади директора комунального підприємства, не маючи профільної освіти, але ще важливіше – не маючи взагалі вищої освіти. 

Звісно, у нього немає досвіду керівної діяльності на посадах нижчого рівня. Та й взагалі невідомо, яким досвідом і у якій сфері занять Юрій Бовсуновський наразі володіє. Те, що він вже четвертий  рік є депутатом Житомирської обласної ради від фракції ВО «Свобода», – то, безумовно, так, але ж чи має такий статус впливати на рішення конкурсної комісії щодо допуску Юрія Івановича для участі у конкурсі? Ні, однозначно – не може мати. У людини немає вищої освіти, а тому – зась! Конкурс – не для тебе! Такі правила, такі вимоги, і їх не можна порушувати навіть депутатам. Але, виявляється, Сергій Крамаренко має дещо іншу думку. Начебто Юрій Бовсуновський, який насправді не має вищої освіти, невдовзі завершує навчання в одному із вишів, а тому вища освіта у нього вже «на обрії». І саме такими «соображеніями» керувалися члени конкурсної комісії, які у більшості своїй голосують так, як сказало начальство. Тобто як сказав Сергій Крамаренко, який точно погодив відповідні дії і відповідну кандидатуру із головою Житомирської обласної ради Володимиром Ширмою. У них по-інакшому не буває, але чому ж при цьому допускається порушення законодавства? Ми вже не говоримо про здоровий глузд, про думку трудового колективу видавництва «Полісся» чи про давно забуті норми людської моралі. На мораль, схоже, у Житомирській облраді вже давно не звертають уваги, бо ж головне – надати керівні посади та «хлібні» місця своїм людям. У даному випадку – депутатам обласної ради. При цьому потурається головний принцип роботи влади – діяти в ім’я людей і на користь громади. Адже як може працювати на користь громади людина (у даному випадку Юрій Бовсуновський), яка не має до видавничої справи, чи то – до поліграфічного ремесла, жодного стосунку. І як би цинічно це не виглядало, але члени конкурсної комісії прекрасно про це знають, оскільки мали можливість порівняти  виступи як Тетяни Безверхої, так і Юрія Бовсуновського. 

Так от, бачення та уявлення депутата Житомирської обласної ради Ю.І. Бовсуновського стосовно діяльності та перспектив розвитку газетно-книжкового видавництва «Полісся» видаються дуже скупими і поверховими. 

Це, якщо не сказати більше і відвертіше. І змагатися на рівних у питаннях професіоналізму та компетентності із Т.М. Безверхою йому точно не під силу. Власне кажучи, воно так і має бути, бо Тетяна Безверха навіть у найдраматичнішому сні ніколи не змагалася б із депутатом Бовсуновським у питаннях стоматології. Тут, як кажуть, кожному своє!

Загалом наразі усе зрозуміло. Конкурсна комісія під мудрим головуванням С.М. Крамаренка виконала замовлення депутатської фракції ВО «Свобода» на те, щоб під «завісу» своєї каденції працевлаштувати свого колегу згідно зі статусом народного обранця. Але чи усвідомлюють депутати-«свободівці» те, що вони, влаштовуючи свого побратима на відповідальну посаду, беруть на себе відповідальність за долю важливого для Житомирщини підприємства із колективом у два десятка осіб. Навряд чи або, як кажуть – не сповна. Натомість варто було б згадати практику 2014-2015 років, коли громадські активісти юрбами ходили на засідання конкурсних комісій із відбору керівних кадрів у комунальних установах. Куди поділася революційна пильність активістів-майданівців? Чи то, можливо, Юрій Бовсуновський не підлягає під норми та правила демократичного співжиття, які у роботі Житомирської обласної ради дуже часто опиняються у такому собі законодавчому «офсайді»? Як би там не було, але попереду ще сесія Житомирської обласної ради. Депутати під час сесії у ході голосування остаточно ухвалюють рішення про призначення керівника тієї чи іншої комунальної установи або підприємства. А тому доля директорської посади у видавництві «Полісся» буде вирішуватися безпосередньо під час сесії. Звісно, для партійців із «Свободи» було б краще, якби їх представник виявив розуміння ганебності свого призначення на директорську посаду, до якої у нього немає ні хисту, ні знань, ні будь-якої перспективи. Якщо ж «свободівці» знехтують принципами моралі і справедливості, то говорити про національну гордість і перспективу розвитку нашої держави не має сенсу. Україну, виявляється, розмінюють на гроші та посади не лише «ватники», але й патріоти. Хоча, якщо точніше, то виключно декоративні і записні.

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.