«Чорний лебідь» став символом неприємного сюрпризу, провісником катастрофічних змін чи потрясінь, а тому до появи у щоденному житті «чорних лебедів» суспільство виявляє підвищену увагу.

Січневий календар 2018-го року відміряв лише свою половину, але «чорні лебеді» не стали чекати, поки житомиряни відзначать традиційні новорічно-різдвяні свята. Вони стрімко увірвалися вже на старті нового календаря і зосередили на собі увагу багатьох людей .

Вже із 2-го січня 2018-го року мешканці Житомирщини відчули присутність «чорного лебедя», який приніс суттєве подорожчання вартості проїзду у приміських та міжміських автобусах. Подекуди вартість квитка у автобусах зросла на 20 відсотків, подекуди – на 50, а у ряді випадків здорожчання сягнуло двократного показника. Підвищення вартості спричинило до справжнього шоку, який ніяк не можна було компенсувати святковим застіллям чи різдвяним колядуванням, адже кожного дня людям доводиться добиратися на роботу, до лікарні, або ж навіть проїхати у гості до друзів чи родичів. Свято святом, але люди одразу почали обурюватися, вимагати пояснень, хоча відчутного протестного «вибуху» підвищення вартості  проїзду у приміському та міжміському транспорті на старті нового року не набуло. До звичного у таких випадках «перекриття доріг», на щастя, поки що не дійшло, але вже 15 січня 2018 року потужна делегація громадських активістів з приміських сіл Житомирського району прибула до приймальні губернатора. Розмова із очільником області була нетривалою, хоча обидві сторони швидко встановили суть проблеми і вже за тиждень (тобто 23 чи 24 січня 2018 року), Ігор Гундич пообіцяв з’ясувати усі причини та підстави, які спричинили до подорожчання проїзду в автобусах приміського та міжміського сполучення. Очевидно, що саме наприкінці січня житомиряни та мешканці області будуть «у курсі», чому саме і наскільки економічно обгрунтоване і виправдане зростання тарифів на пасажирські перевезення. Тим паче, що нові тарифи, запроваджені із початку січня 2018-го року, наприкінці місяця куди болючіше «вжалять» основну масу пасажирів на міжміських маршрутах. І найпершим чином – студентів, які збиратимуться на навчання у новому семестрі. Так що «чорний лебідь»№1 у 2018-му році поки що лише розпочав свій зловіщий «політ», а у тому, що «траєкторія» його «польоту» упродовж року буде масштабною, можна не сумніватися. Адже, як би не контролював губернатор і його служби правомірність підвищення вартості проїзду у автобусах та «маршрутках», підстави для чергового подорожчання вартості проїзду у 2018-му році обов’язково з’являться .

Втім, услід за транспортом, «чорні лебеді» з’явилися і над приміщенням обласного діагностичного центру, де його пацієнтам з початку нового року раптом запропонували здавати добровільні благодійні внески. Очевидно «підводні камені» нової медичної реформи, про яку житомиряни начулися всіляких жахів, із самого старту 2018-го почали виринати назовні. Адже зазвичай на початку року грошей у бюджеті вистачає на всі передбачені витрати. Та й «добровільна благодійність» зазвичай набирає розмаху аж ніяк не після новорічної ночі. Новина про «благодійні внески» у діагностичному центрі поки що «розлетілася» не так масово, як звістка про підвищення вартості проїзду, але тут, як кажуть, все ще попереду. Хоча, можливо, реформатори від медицини у Житомирі знову щось наплутали?

Ще одна новина, про яку заговорили у Житомирі у перші новорічні дні, також може стати таким собі «чорним лебедем». Адже ініціатива депутатів  фракції ВО «Свобода» у Житомирській обласній раді про визнання 2019 року на Житомирщині «роком Степана Бандери» виявилася несподіванкою не лише для більшості громадян Житомирщини, але й для колег - «свободівців» у Житомирській обласній раді. Тим паче, що куди більшої уваги та оперативності потребують вирішення питань про заготівлю молока, про молодіжне житлове будівництво та увагу до ветеранів АТО, про будівництво та ремонт доріг у сільській глибинці, про припинення нелегального видобутку бурштину, про добудову чи перебудову обласної онколікарні. І таких проблематичних питань у житті області сьогодні – «тьма». А депутатам від «Свободи» закортіло провести «рік Бандери». І що то за рік такий на Житомирщині буде, якщо його провести під стягом Степана Бандери? Із конкретних пропозицій і завдань такого року, окреслених найбільш свідомими депутатами-патріотами, зрозуміло лише, що у підсумку влада міста Житомира отримає рекомендації «передбачити кошти» у міському бюджеті на спорудження у 2019-му році пам’ятника Степану Андрійовичу Бандері. Така пропозиція сьогодні виглядає не інакше як «чорний лебідь». Адже уславлювати пам’ять одного із очільників українського націоналізму варто потужним і очевидним зміцненням української державності. А це означає зміцнення і динамічний розвиток економіки країни, її агросектору, а на основі всього цього – відчутне покращення життя людей. Уславити пам’ять лідера ОУН можна і варто було б успішним завершенням антитерористичної операції на сході України. У даному випадку із «проведенням року Бандери на Житомирщині» політики і депутати  вочевидь плутають причини із наслідками і демонструють свій «патріотизм» у дещо дивний спосіб. Який однозначно призведе до виникнення чергових політичних чварів, зовсім необов’язкових у нинішній непростий час. Тим паче, якщо вже проводити «рік пам’яті героїв-націоналістів», то до їх переліку на Житомирщині варто було б віднести постаті наших земляків Миколи Сціборського, Олега Ольжича, Олега Штуль-Ждановича чи Тараса Бульби-Боровця. Але «свободівці» забажали «року Степана Бандери», і подібні бажання нічого іншого, ніж стати «чорним лебедем» у житті Житомирщини, не викличуть. І водночас, можуть спричинити чергові протистояння та безплідні дискусії, як то кажуть, «на рівному місці».

Взагалі - то, як для початку року, неприємних звісток і неочікуваних сюрпризів для Житомирщини виявилося однозначно забагато. Якщо подібна тенденція зберігатиметься і надалі, рік Жовтого Собаки для житомирян та мешканців області нічого доброго чи оптимістичного не принесе. Хіба лише «чорні лебеді» збиратимуться докупи у ключі, аби все відчутніше затулити собою сонце життєвої надії.

Микола Корзун