Житомирські міські легенди та перекази про містичне. Загадковий Житомир у дев'яності роки
Ми продовжуємо розповідь про цілителів у лихі дев'яності роки.
Цілителі-аферисти та віра в їхні дивовижні сили
Що тоді відбувалося у Житомирі? Масове безробіття, дика інфляція, люди на Крошні розбили городи посеред вулиці і саме городництво рятувало їх від голодної смерті. Усюди розбої, крадіжки та напрочуд цнотлива місцева влада. Заводи ріжуть на металобрухт і вивозять у Туреччину, в колгоспах ріжуть тварин, немає солярки для посівної. І у цьому середовищі цілителі-аферисти, ніби риби у воді плавали. Коли читаєш про них, мимоволі згадуються слова головного героя з фільму «Ключі від раю»: «Я думав, що гроші – це ключі від раю, що з грошима ти – бог. Але бізнес – це легалізований кримінал». Але нас не стільки ці спритні чоловіки цікавлять, скільки те, чому цілком освічені люди, інтелігенція піддавалися на їхню брехливу пропаганду «лікування».
Отже, хто у дев'яності роки у Житомирі промишляв «цілительством»? Приїжджав якийсь Пантелеймон – шаман із Чукотки. Не сумнівайтеся, чи прийшли житомиряни до нього за зціленням. Ішли до київського екстрасенса Кандиби. В ті роки було двоє Кандиб – Кандиба Дмитро Вікторович, цілитель, та Кандиба Віктор Михайлович, цілитель, автор книги «Сверхвозможности человека». Може, це були родичі. К. Є. Марцинковський у лютому 1993 року в актовій залі обласної бібліотеки вчив нетрадиційної медицини. Він навчав своїх учнів (таких собі парамедиків): «Якщо хтось у вас помре з пацієнтів, не засмучуйтесь, він міг померти і без вас». Приїжджала із Києва якась В. А. Оксінь, що також обіцяла навчати секретам нетрадиційної медицини. Серед великої кількості оголошень чаклунів, знахарів, ворожок, екстрасенсів, розклеєних на стовпах, її повідомлення обіцяло за 200 тисяч карбованців (пристойну суму на ті часи: на чорному ринку долар 1 січня 1993 року купували за 1000–1100 карбованців, продавали за 1150–1200. Отже, 200 тисяч карбованців – це приблизно 165 доларів США, – авт.) протягом 16 сеансів навчити своєму ремеслу. Звичайно, ці горе-цілителі нікого не виліковували, в їхні кишені перетікали гроші їхніх жертв. Вони просто наживалися на людському горі, довірі та самообмані.
Справа дійшла до того, що десь у 1996 році голова Житомирської обласної адміністрації А. С. Малиновський видав розпорядження про заборону масових біоенергетичних, психологічних та інших сеансів без ліцензії МОЗ України. І потихеньку вони стали зникати. Залишилися тільки наші поліські чаклуни та ворожки. Їх міністерство охорони здоров'я не ліцензує, а податкова інспекція теж претензій не має. Не передбачено оформляти ФОПами чаклунів, відьм та інших подібних. Але, напевно, вже з цього року в зв’язку зі зміною законодавства та введення обов’язкової реєстрації все ж це відбудеться. Уявляєте такий собі ФОП «Нащадкова відьма у восьмому поколінні М. М. Чортякіна»? Ні? Ну ось наприкінці цього року побачите на власні очі! І після сеансу ворожіння вам ще чек з переліком наданих послуг в руку вкладуть: ворожіння на долю – $100, віщування майбутнього – $1000, серветка для сліз – 50 грн, кава – 15 грн і далі за списком…
Філософія житомирського розливу
Свідомість людини дає дивовижні виверти. Ми тут хизуємося, що цивілізовані люди, а в давні часи, напевно, ідіоти були, думали, що сонце на колісниці по небу скаче, що грім – це гнів богів. Але виявилося, що чим освіченіша людина, тим краще скуповує стародавні мудрості таємничого Сходу. Головне, щоб у назві було слово «таємниці». Автором однієї з них був якийсь Сатсанга. Це ім’я означає співтовариство найвищої істини. Отже, цитуємо істину: «Я був дитиною дещо дикою, і я весь час прагнув знову у свої джунглі або в пустелю. Але вона дала мені зрозуміти, що є пригоди іншого роду, вона підкорила мене. А потім я отримав цей винятковий привілей, коли вона розповідала мені про свою незбагненну пригоду в цих джунглях майбутнього…». І далі в такому ж дусі. Як бажаєте, так і розумійте. Цікаво, а що у цих публікаціях розумів тодішній житомирянин? Загадка…
Ось ще один приклад глибокої філософії житомирянина Ю. Соф`їна (1992): «Дива навколо нас. Цією фразою зараз, мабуть, уже нікого не здивуєш. Дива стали настільки ж звичайними, як зубна паста або паровоз. Але краса цієї дивини не зникає, а навіть, навпаки, з роками набуває все більш надприродного характеру. Нас легко збентежити, говорячи про якихось позаземних вчителів, які перебувають на далекій планеті і передають послання, шепочучи на вухо контактеру, коли той обідає або грає у футбол. Ми всі вже добре знайомі з просвітленням та Нірваною. Хрести та святі лики прикрашають нас і наш одяг. Нас оточили і взяли в полон потужні філософські та релігійні погляди, громіздкі системи та концепції розуміння, що стирають саме розуміння». Відмінний початок філософської думки: воно вже тим добре, що підтверджує істинність нашої статті про божевілля дев'яностих років, що панувала у Житомирі. Далі автор пише: «У наш час істинність потужних духовних осяянь давніх ріші (жерці-арії), мудреців і святих, як і раніше, залишаються еталоном, але способи їхнього досягнення значно видозмінилися, як змінюється навколишній світ, як зростає ступінь прояву чогось потойбічного безпосередньо тут, на землі, що змінює звичний хід речей, а водночас і нас. Інакше еволюція була б неможлива на Землі». Далі є така думка: «Розтягнувши свідомість, здавалося б, до нескінченності, ми не можемо зробити крок уперед, тому що ми вміщуємо все, але тільки не те усвідомлення, що все знаходиться на Землі». Він пропонує читачам увійти до більшої реальності, «де голоси, сили, бачення – звичайне явище». Психіатри частенько зустрічаються з людьми з більшої реальності, звідки доводиться повертати їх у рідну реальність.
Марія Деві Христос на нелегальному становищі
З 1985 року ЗМІ добре розпушили ґрунт людської свідомості, почалося бродіння умів, хитання моральності. За шахраями-цілителями і чаклунами прийшли шахраї-«релігійники». Житомирський відділ у справах релігії повідомляв, що у місті завелося якесь «Біле братство». Його керівники Юрій Андрійович Кривоногов та його дружина Марина Вікторівна Кривоногова (Цвігун) – шахраї, перебувають на нелегальному становищі та розшукуються міліцією. Проте у місті поблизу центрального універмагу з'явилися «скити» – квартири цієї секти. І потекли до них підлітки, які у своєрідному білому одязі ходили містом і роздавали газету «Юсмалос». Батьки забили на сполох, металися, шукали своїх чад. Публікації у місцевих ЗМІ послабили цей потік. Про це повідомлялося у газетах тих років.
У ті бурхливі і невиразні роки становлення капіталізму якось химерно і таємничо виявило свідомість людей і суспільства. Було таке враження, що багато хто здурів і всьому йде кінець. Житомир не був винятком. Загадкове – те, що не пізнане. Мабуть, колись наші далекі нащадки не раз здивуються дев'яностим рокам кінця двадцятого століття і покрутять пальцем біля скроні. Але прийде людина, яка науково і розумно пояснить, що саме було з людьми дев'яностих років в самому кінці двадцятого століття та другого тисячоліття.
Руслан Мороз, Ігор Гарбуза
Читайте також:
Житомирські міські легенди та перекази про містичне. Загадковий Житомир у дев'яності роки
Людмила-Ладаслава Лобачова