Спочатку тут був храм, потім школа, а зараз - непрохідні зарості
Наприкінці ХІХ століття на вулиці Великій Бердичівській з’явилася Богоявленська церква.
У краєзнавчих довідниках зазначено, що дерев’яний храм Богоявленського монастиря був побудований у 1897-му році без жодного цвяха. Стояв на Великій Бердичівській, з чудовим Монастирським садом (зрубали в 1960 р.) і річкою Поповкою (русло річечки засипали, а сам потік запустили в труби), збудували житлові будинки, потім у 1970 р. збудували 33-ю школу. Владу почало дратувати сусідство церкви зі школою, тоді її закрили. Почався скандал, віруючі писали скарги до всіх інстанцій. Тоді нічого кращого не вигадали – взяли і церкву знесли. Церква була зруйнована за одну ніч у серпні 1975-го року за наказом партійних чиновників радянського союзу.
На місці 33 школи, на розі вулиць Великої Бердичівської та Довженка, був Богоявленський монастир, Богоявленська церква та дзвінниця. Весною 1897 року на території Монастирського саду з боку Великої Бердичівської вулиці почали зводити дерев’яний храм Богоявленського монастиря. Землю купили за 10 тисяч карбованців. На будівництво церкви та дзвінниці використовували 40 дубових колод та деревину від розбирання старої дерев’яної Троїцької козацької церкви на Замковій горі. Проект склав єпархіальний архітектор Іван Миколайович Афанасьєв (1859 – 1924), підрядні роботи виконав зодчий із Володимирської губернії селянин Басов. У церкві було встановлено високохудожній іконостас.
Також цікаво, що тут служив Єпископ Полонський, вікарій Волинської єпархії. У 1924-1925 роках керував Волинською єпархією. У вересні 1918 року у метричній книзі Богоявленського храму однойменного монастиря він підписується вже як архімандрит Максим, тобто до того часу він зведений в сан архімандрита.
Десь на початку 2000-х років на місці знесеної церкви почали будувати нову з білої цегли. Навіть почали проводити служби простонеба та освячувати воду. Але, напевно не вистачило коштів, і будівництво припинилося. На сьогодні тільки в підвальному приміщенні хтось живе, напевно сторож. Але більш нікого там не буває. Вся територія за парканом заросла кущами та деревами, тому нагадує джунглі. З одного боку це навіть добре, адже дерева повністю закрили від перехожих недобудову церкви.
На фото можна подивитися, як виглядала церква на початку ХХ століття і який вигляд це місці має зараз.
Руслан Мороз
