Тарифний геноцид, або Граблі, на які нас змушують постійно наступати

Початок опалювального сезону почався для пересічного українця досить сумно. Не те щоб зовсім траур, але плакати хотілося багатьом. З 1 листопада 2018 року ціна на газ для населення зросте на 23,5%. Відповідне рішення прийняв Кабмін на позачерговому засіданні 19 жовтня.

Прем'єр-міністр Володимир Гройсман оцінює таке рішення майже як прогрес: «Ціни з 1 листопада на газ виростуть тільки на 23,5%. Не на 60%. Це те, що нам вдалося неймовірними зусиллями досягти внаслідок цих переговорів. Згідно з прийнятою постановою, ціна газу з 1 листопада складе 8,550 грн за куб. метр».

Обурення населення на «чергове покращення» та на практичне зубожіння уряд сприймає як «зраду». Так Гройсман нагадав, що Україна взяла на себе відповідальність перед Міжнародним валютним фондом вирівняти ціни на газ для населення і промисловості ще у 2008 році: «Якщо ми не зможемо продовжити відносини з міжнародними партнерами, ми не зможемо виплачувати борги. Україна може бути введена в дефолт… Ми повинні діяти відповідально».

Але при цьому ні уряд, ні представники «Нафтогазу» так і не спромоглися представити широкому загалу населення хоч будь-який документ, в якому МВФ дійсно вимагав від України підвищення тарифів. Є офіційні документи, договори, але там немає мови про те, що стан та рівень життя громадян повинен значно погіршитися від співпраці з МФВ. Хоча досвід співпраці з МВФ інших країн як раз про це і свідчить.

Чому для отримання траншу МВФ залишилося підняти тарифи на газ для населення? Це і є тарифний геноцид. Уряд заспокоює нас тим, що зараз в Україні не найгірший період в історії в плані ситуації в економіці. Але і не найкращий з точки зору звичайного громадянина. Перекладати все на «попередників» також не зовсім чесно. Та «карусель» з коштами та кредитами, яка почалася вже за часів діючого уряду, свідчить лише про те, що черговий кредит МВФ буде спрямований на погашення попереднього кредиту, а не на поліпшення стану економіки в Україні.

Влада лякає тим, що без кредиту та підвищення цін ми отримаємо девальвацію (зовнішній борг у нас в доларах, а ВВП все ж сильно залежить від гривні), але віддавати борг, найімовірніше, доведеться пересічним громадянам своєю працею. Не політикам і не олігархам, а простим роботягам. У 2015 році, коли ми отримали фактично дефолт, всі в країні побачили це на своєму прикладі.

Маразм досяг свого апогею, коли Кабінет Міністрів України пояснив, що низькі тарифи весь час робили нас біднішими: «Це дуже просто. Ми завжди платили начебто менше. Особливо порівняно з ринковою ціною. І начебто це було добре. Платили менше пенсіонери, клерки, корупціонери з Конча-Заспи. Останні взагалі могли обігрівати дешевим газом свої басейни».

Але це пояснення виглядає так, що басейни опалювали саме пенсіонери та зовсім не в Конча-Заспі. Та чергова брехня стосується того, що «субсидії отримує близько 50% домогосподарств в країні. Тобто найбідніші навіть не відчують зростання тарифів. Субсидії просто пропорційно зростуть і перекриють підвищення. І бабусі в хрущовці все одно, підвищаться тарифи на 25%, 30% чи 45%».

Ні! Це не просто цинічна брехня! Це вже злочин проти власного народу, адже в бюджеті наступного року передбачається значно менше коштів на субсидії, ніж у цьому! Тобто зовсім не байдуже буде тій бабусі, на скільки підніметься ціна на газ та яку платіжку вона отримає за опалення.

Та особливо цинічно виглядають останні новини про те, що керівництво НАК «Нафтогаз України» отримало премії на суму $20,7 млн за перемогу в Стокгольмському арбітражному суді в суперечці з «Газпромом» за транзитним контрактом. Глава правління компанії Андрій Коболєв отримав 207 млн грн ($ 7,9 млн). Всі отримані на рахунок в «Ощадбанку» гривні він перевів в долари, вказавши в якості причини допомогу родині. За інформацією джерел в банку, перші $800 тис. він відправив матері. Комерційний директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко отримав 158 млн грн ($6 млн). Вітренко розкритикував матеріал на сторінці в Facebook та дуже обурився, мовляв, всім просто заздрісно. Навіть Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман попросив наглядову раду «Нафтогазу» переглянути розмір премій.

Глава правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв в інтерв'ю виданню LB.ua, яке вийшло 26 жовтня, розповів, що премію, отриману за виграний позов у російського «Газпрому» в Стокгольмському арбітражі, перевів у США своїй матері. «Я перевів гроші мамі в Америку. Вона там живе з 2006-го або 2008 року, більше 10 років – точно. Якщо я програю апеляцію у 8 млрд грн проти мене, то що трапиться з моїм майном тут?» – сказав Коболєв. Він зазначив, що в такому разі його майно заарештують».

«Всі співробітники «Нафтогазу», які отримали премію, зараз ходять на допити... Я в принципі ніколи не зберігаю великих грошей тут на рахунку саме з цієї причини. Я розумію, що за фактами, які пов'язані з роботою «Нафтогазу», зараз відкрито величезну кількість справ – у мене є товстенна папка з цими справами, я їх періодично гортаю. Там і НАБУ, і прокуратура – все є. Самі по собі ці розслідування – нормальний процес, я до цього ставлюся спокійно. Але жодну з цих справ не було закрито, всі вони в підвішеному стані. І це створює істотний ризик», – сказав Коболєв.

Отже, керівництво НАК «Нафтогаз України» визнає велику кількість порушень у своїй роботі та елементарно виводить гроші за кордон, щоб на випадок чого не прийшлося віддавати те, що отримано в незаконний спосіб.

А всім українським матусям та бабусям залишається дійсно заздрити, що в них немає такого люблячого сина та онука.

Руслан Мороз

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Google