Печаль і смуток нас не покидають: загинув Павло Садурський

На фронті російсько-української війни поліг ще один наш воїн – захисник Павло Садурський.

У горі та печалі схилили свої голови не лише педагоги Романівського ліцею № 1, колеги і соратники Павла Володимировича, але й безмежне коло його вихованців, яким фантастично здібний педагог прищеплював ази школи безпеки, з якими пройшов сотні чи й тисячі кілометрів туристичними стежками, яких навчив безпомилкової тактики спортивного орієнтування на місцевості. Звісно ж, як педагог і тренер Павло Садурський міг працювати у тилу, залишаючись поза списками тих, хто підлягає мобілізації за законами воєнного часу. Безумовно, користь від його досвіду, професіоналізму та компетентності лише примножила б осередки справжнього українського патріотизму. Його життя сповнене нестримного бажання руху вперед за траєкторіями невпинного вдосконалення, пошуку нового, було дороговказом для його вихованців і прикладом для багатьох його земляків. Чоловіча мужність, бажання бути на вістрі часу стали очевидними рисами його характеру, його вдачі та життєвого талану.

Сьогодні, коли Павла Володимировича не стало, ми відчуваємо не просто чергову втрату в шерензі свідомих громадян-патріотів. У пам’яті багатьох романівчан він залишиться яскравим прикладом вірності, порядності, чесності і честі, якими спорядила його рідна мати і нагородила мати-Україна. У шерензі наших земляків-героїв постав ще один лицар, який віддав своє життя за наш спокій, за нашу надію та оптимізм і власне – за нашу перемогу. Ми вже перемагаємо, ми вже вистояли, хоча ціна нашого спротиву і нашої стійкості виявилася непомірно високою. Але – відступати нам нікуди!

Слава Україні! Слава героям! Смерть – ворогам!

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.