Як замість спортивної бази на березі Тетерева з’явилися елітні маєтки депутатів

Маєтки з висоти пташиного польоту

Колишня водно-веслувальна база, яка належала місту, рішенням суду назавжди втрачена. Прокурори на пару з чиновниками міськради роками не намагалися повернути майно громади, щоб одна з окрас Житомира перетворилася у приватне котеджне містечко на березі Тетерева.

Уся територія, включно з Гідропарком, у 60-х роках належала військовим. Поряд розміщувалися декілька стратегічних оборонних об’єктів. Задля їхнього захисту в розпорядження армії передали усі довколишні ліси вздовж берега Тетерева від дамби до танкового полігону. Попри обмежений доступ до річки, саме завдячуючи зусиллям військових, Житомир невдовзі став одним із центрів водно-веслувального спорту СРСР. Призвані до лав радянської армії спортсмени-веслувальники з усіх союзних республік формально закріплювалися за військовими частинами, постійно тренуючись у Житомирі. До речі, підготовку майбутніх чемпіонів довірили заслуженому тренеру Володимиру Светачеву на основі сформованої збірної команди Прикарпатського військового округу.

- Унікальність веслувальної бази полягає насамперед у природних умовах. Легка вода і можливість постійного проживання спортсменів на базі «Лісовий берег», де для кожного передбачалося спеціальне харчування та індивідуальний підхід, стало вирішальним для досягнення високих результатів, – ділиться спогадами почесний голова обласного фізкультурно-спортивного товариства «Спартак» Михайло Самборський. 

Збудована за всіма вимогами на річці Тетереві дистанція дозволила швидко перетворити Житомир у центр з навчання академічної греблі та греблі на каноє. Надійний захист від вітрів, рівні доріжки однакової глибини та близькість до столиці створювали ідеальні умови для приймання спортсменів. Ось чому цю нову трасу згодом було обрано місцем проведення змагань на Кубок СРСР, чемпіонату України та навіть Кубку дружби народів за участі команд з усіх країн колишнього соціалістичного табору.

З переходом до ринкової економіки спортивні об’єкти дедалі частіше ставали предметом комерції. Не допустити розпродажу і повного знищення веслувальної бази обласної організації «Спартак» вдалося виключно завдячуючи авторитету її незмінного керівника. Натомість розміщена поряд зі скелею «Голова Чацького» водно-веслувальна база для житомирян втрачена назавжди.

Спорт на розпродаж

Своєю появою веслувальна база по пров. Річковому має завдячувати обласному Товариству рятування на водах України (колишній ОСВод). У 1986 році рішенням виконкому майно закріпили за спортивною школою, передавши на баланс Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос».

У такому статусі водно-веслувальна база проіснувала до 2007 року, допоки тодішній голова ФСТ «Колос» Костянтин Марчук не продав розміщені на території бази тимчасові дерев’яні будиночки ПП «Олсо». Оформивши в оренду ласий шматок міської землі, хвацькі підприємці взялися перетворювати територію у закрите котеджне містечко. У 2013 році приватне підприємство отримує декларацію на початок виконання будівельних робіт та розпочинає закладення фундаментів і зведення на місці дерев’яних будиночків капітальних споруд. Роком пізніше, у вересні 2014-го, фірма звернулася до міської ради з клопотанням щодо виготовлення технічної документації із землеустрою для поділу та об'єднання земельних ділянок площею 2,2376 га у провулку Річковому, 19-б. Менш ніж за місяць рада надала потрібний дозвіл. Після цього ПП «Олсо» уклало договір на розробку землевпорядної документації, і до кінця року суцільну ділянку поділили на шістнадцять частин.

Усе це зроблено під майбутніх власників будинків, за якими ПП «Олсо» закріпляє права на власне незавершене будівництво. Для цього потрібно рішення міської ради про затвердження поділу землі. Щоб дізнатися прізвища учасників, заради яких робили описану нарізку, редакція ще у 2015 році надсилала інформаційний запит про отримання копії проєкту рішення з усіма додатками. Та отримана відповідь цілковито відрізнялася від раніше оприлюдненої на сайті міської ради, без жодного посилання на відповідні додатки. Відсутній був і пункт щодо повернення орендованої земельної ділянки після закінчення терміну її використання. Та головне, що текст проєкту повністю змінили, щоб приховати прізвища тих, на кого збиралися відвести елітну рекреаційну землю. 

Проєкт рішення депутати так не розглянули, і за справу взялася прокуратура Житомирської області. Уже в серпні першим рішенням суду накладено арешт на все майно колишньої водно-веслувальної бази. 

- Визнати недійсним договір купівлі-продажу та повернути з незаконного володіння одинадцяти осіб та ПП «Олсо» до територіальної громади Житомира майновий комплекс бази. Позов заявлений прокуратурою в наших інтересах, і міська рада його повністю підтримує, – завіряв начальник юридичного департаменту Житомирської міської ради Євгеній Черниш.

Однак озвучену обіцянку повернути майно міській громаді прокурори так і не виконали. Розгляд справи тривав понад 5 років, і лише у березні цього року Житомирський апеляційний суд виніс остаточне рішення.

- Суд відмовив у задоволенні вимоги через пропуск позовної давності, – підтверджує в розмові Євгеній Черниш. – Як вказано у рішенні, прокуратура не може застосовувати 3-річний термін, вказаний в законі, щодо комунальної власності, оскільки ця норма чинна виключно щодо приватного майна.

Залишається відкритим питання, де прокурори були раніше, коли їм надали широкі права контролю, в тому числі й заявляти протест під час ухвалення радою рішень. Окремо слід нагадати, що у 2007 році, за мерства Віри Шелудченко, її першим заступником, якому підпорядковувався юридичний відділ, був ексголова Житомирської ОДА Ігор Гундич. А керував відділом колишній його заступник, а сьогодні депутат Житомирської районної ради від партії «Пропозиція» Олексій Ясюнецький, однопартійцем якого є й нинішній міський голова Житомира. До речі, у 2007 році Сергій Сухомлин вже був депутатом міської ради, пройшовши до влади завдяки партії «Наша Україна» разом із Шелудченко та Гундичем.

Закриті маєтки чиновників

Роки мовчазної згоди з боку усіх мерів Житомира – це не просто визнання слабкості та недієздатності органу місцевого самоврядування. Це злочинна бездіяльність чиновників на догоду конкретним приватним інтересам. І робили вони це не безкоштовно. Право власності на майно ПП «Олсо» оформило за собою 25 червня 2015 року. І з того часу почалася активна забудова водно-веслувальної бази під приватні будинки новими власниками.

Серед них знаходимо зокрема сина Галини Семенець, з 2010 по 2014 рік першої заступниці Житомирського міського голови. За розподілом обов’язків у її підпорядкуванні перебували земельний та юридичний відділи.

- Ми багато зробили для того, щоб інвентаризувати землю і змусити користувачів платити за цю землю, – стверджувала Галина Семенець в одному з інтерв’ю у 2015 році.

Проте жодного позову до суду про повернення комунального майна місту або ж звернення до правоохоронних органів. До того ж прокуратура, подавши позов в інтересах громади, просила накласти арешт на усі земельні ділянки, окрім двох, оформлених на Володимира Семенця, сина колишньої посадовиці. На одну з них рішенням сесії Житомирської міськради 6 вересня 2016 року встигли оформити приватну власність. Допоки посадовці не без допомоги прокурорів робили вигляд, що працюють над поверненням комунальної землі, приватизована ділянка разом зі збудованим на ній будинком перейшла від Володимира Семенця до Тетяни Крігер. Завдячуючи її чоловіку Леоніду Крігеру, відомому підприємцю та у той час депутату обласної ради від Партії регіонів, Галину Семенець й «посватили» на посаду першого заступника мера, повністю підконтрольного «регіоналам».

Розташований поряд вже збудований будинок належить не менш відомій у місті підприємниці та депутатці міськради Олені Розенблат. Ділянка відійшла їй у спадок від батька, який почав будівництво задовго до історії із викупом ПП «Олсо» водно-веслувальної бази. Певно, не бажаючи, щоб між її житлом та виходом до води повстало чуже житло, перегородивши чудовий вид на Тетерів, усі сусідні ділянки до річки оформили на не чужих їй людей. За власницею ПП «Олсо» Іриною Петровою та її оточенням з 14 залишилося лише 4 земельні ділянки. Більшість із розділеної землі колишньої водно-веслувальної бази допоки оформлені на підставних осіб. Однією з таких є Олена Ткач, на ділянці якої за короткий час з’явився повноцінний маєток. Два засновані нею товариства, ТОВ «БТІ центр» та ТОВ «Земельний центр Житомир», виводять на іншого співвласника – Володимира Мойсеєва. Він є батьком Юрія Володимировича Мойсеєва, депутата Житомирської міської ради та голови бюджетної комісії. У коментарі в соцмережі «Фейсбук» депутат визнав, що дійсно проживає у цьому будинку. Серед сьогоднішніх формальних власників є навіть дружина начальника інформаційного відділу Житомирського апеляційного суду, де й прийняли рішення про зняття арештів на усі земельні ділянки, включно з ділянкою дружини співробітниці суду. Навіть не варто сумніватися, що за деякий час цей перелік поповнять й інші реальні власники, назавжди закріпивши статус за вкраденою у міста водно-веслувальною базою чи не найяскравішого прикладу корупції у Житомирі.

Тарас Боросовський

Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах

• Telegram 
• Facebook 
• Instagram