Від вчителя до мільйонера: як нардеп Павло Дзюблик збагатив родину на держбюджеті

З першого року потрапляння до Верховної Ради колишній вчитель фізики збільшує вдвічі площу власного житла: з 45 до 92 кв. м. Орендуючи невеличкий магазинчик у районному центрі, дружина Павла Дзюблика змогла легко назбирати на новий люксовий автомобіль за понад мільйон гривень.

– Це все бізнес дружини, і я до нього не маю жодного відношення, – переконує нардеп у коментарі, обриваючи розмову на питанні про сплачені з бюджету мільйони підприємствам його близьких родичів.

 

Магія перевтілення

Феномен появи на політичному обрії постаті Павла Дзюблика має свою передісторію. Обранню до Верховної Ради передувало депутатство у Житомирській обласній раді. На виборах 2010 року Дзюблик балотувався від партії «Батьківщина» як приватний підприємець. У 2011 році молодий депутат разом із дружиною відкрив у рідному Черняхові крамничку. Проте розжитися значними статками з продажу побутової хімії і товарів масового вжитку родині майбутнього нардепа так і не вдалося. І навіть намагання звабити покупців розіграшами завершилось тим, що брат Павла Дзюблика отримав безкоштовну поїздку у кримський курорт.

Становище різко змінилося весною 2014 року. На той час виконуючий обов’язки Президента Олександр Турчинов 3 квітня призначає однопартійця головою Черняхівського району. Підписуючи розпорядження, ніхто не перевіряє наявність у Павла Дзюблика незакритого ФОПа. І у порушення закону новопризначений голова керує районом цілих два місяці, одночасно поєднуючи державну посаду з підприємницькою діяльністю, закритою лише 29 травня. При цьому кардинально змінювати попередню політику у районі молодий службовець не збирався.

– Я не ділю людей за політичною чи будь-якою іншою ознакою: ті, котрі хотіли цього (а це майже всі), залишилися на своїх місцях, – зізнався пан Дзюблик в одному з інтерв’ю.
До власних здобутків на посаді пан Дзюблик відносить залучення серйозного інвестора. Мова йде про відкриття фірмою «Біембісі-Граніт» поблизу Черняхова гранітного кар’єру. Зазирнувши у реєстр, дізнаємось, що власниками підприємства є досить відомі в Україні люди. Сергій Надєєв та Анатолій Шалоплут є фігурантами скандалу з появою «монстра на Грушевського».

Це будинок поруч з Маріїнським палацом з найдорожчими у Києві квартирами. На початку 2005 року, очолюючи СБУ, Олександр Турчинов звинуватив Петра Порошенка у здирництві та шантажу забудовників. Згодом все ті ж Надєєв та Шалоплут через ТОВ «Собі» отримали 8 млн грн державних коштів для укріплення схилів поблизу маєтка Януковича.

Окремо Павло Дзюблик пишається, як він сам описує, ремонтно-дорожнім бумом на Черняхівщині. Головним чином через залучення до роботи «Автомагістралі». З прокладанням підприємством перших кілометрів асфальту, яке «випадково» співпало з періодом виборчої кампанії нардепа, і започаткувався майбутній дорожній бізнес сім’ї Дзюбликів.

 

Урядові хабарі на округи

Прописане у столиці підприємство «Автомагістраль» на початку 2000-их заснував Микола Скоростецький, екскерівник Служби автомобільних доріг у Київській області. Широкі зв’язки допомогли – компанія регулярно отримувала вигідні замовлення та без тендеру виконувала підряди до Євро-2012.

Фото: Азаров вітає представника "Автомагістраль" з завершення ремонту дороги, яку згодом знову закрили.

Водночас поява нових доріг у тому чи іншому населеному пункті напряму залежала від політичної необхідності. Розподіляючи субвенцію місцевим бюджетам, уряд Азарова допомагав лояльним до Партії регіонів кандидатам пропіаритись та врешті-решт виграти вибори. У 2012 році, завдяки виділеним 25 млн грн, на окрузі № 66 перемогу здобув одіозний регіонал Віталій Журавський. «Вотчині» Володимира Литвина дісталася гігантська сума у 95 млн грн.

Зміна владної вертикалі після Революції Гідності залишила систему незмінною. Сума запланованих коштів на виборчий округ нардепа напряму залежить від його взаємин із політичною верхівкою. Отож під приводом соціально-економічного розвитку територій державні кошти на місця уряд продовжував розподіляти досить нерівномірно.

Показовим є 2016 рік, коли на розвиток всієї Житомирщини припало 86 млн грн субвенції. З цієї суми на виборчий округ «народофронтівця» Павла Дзюблика у держбюджеті передбачилибільш ніж 17 млн грн. У переліку профінансованих заходів знаходимо дві статті витрат – заміну в бюджетних установах вікон і дверей на металопластикові та капітальний ремонт доріг. І саме покладання асфальту стало для нардепа головним завданням. Пощастило обзавестися новеньким асфальтним покриттям 10 сільрадам декількох районів області.

Однак, незважаючи на значну відстань між селами, угоди на виконання робіт укладалися виключно з одним підрядником – ПП «Сучасне дорожнє будівництво» (далі – «СДБ»). Ще й за переговорною процедурою, не допустивши пропозицій решти виконавців.

З дружини на сестру

Якщо поцікавитися глибше, виявиться, що підприємство створили у серпні 2015 року, менш ніж за рік до перерахування субвенцій. Прописалося воно по вул. Володимирській, 125 на окраїні Черняхова. Не володіючи необхідним обладнанням, «СДБ» відразу отримало замовлення на будівництво лісової дороги у держлісгоспі. Взявши в оренду дорожню техніку, розпочало активно ремонтувати дороги по всьому виборчому округу Павла Дзюблика. З червня до грудня 2016 року сільські голови перерахували підприємству понад 13 млн 325 тис. грн. бюджетних коштів.

Секрет довіри до новоявленого виконавця ховається за нерядовим складом засновників і керівництвом. Очолює «СДБ» колишній виконавчий директор київської «Автомагістралі» Олександр Бенюх. З ним Павло Дзюблик познайомився за головування у райдержадміністрації, коли він радив сільським головам обирати для ремонту доріг саме «Автомагістраль». З переходом у «СДБ» пан Бенюх стає співзасновником підприємства та помічником однопартійця Павла Дзюблика – нардепа з «Народного фронту» Дмитра Тимчука. З внеском у 396 тис. грн він став володіти часткою у 33%. Стільки ж внесла і, відповідно, аналогічну частку має Наталія Резніченко з невеличкого селища в Андрушівському районі.

Решта 34% в «СДБ» записана на Ксенію Винниченко із вкладеними 408 тис. грн. Родом з Овруча, декілька років тому переїхала працювати візажистом з районного центру до Києва. Питання походження коштів для започаткування дорожнього бізнесу розкриває її профіль в «Однокласниках». Звідси ми дізнаємось, що пані Ксенія доводиться нардепу Дзюблику двоюрідною сестрою.

– Я не бажаю говорити, – відповіла нам Ксенія Винниченко і різко поклала слухавку.

Переглядаючи реєстраційні документи фірми, ми помітили певне неспівпадіння. Протокол, за яким Ксенія Винниченко стала співвласницею «СДБ», складений 30 травня 2016 року. Однак підприємство зареєстрували набагато раніше, і, в разі незмінного складу засновників, відповідно, має бути датований протокол.

Наша здогадка підтвердилася, коли ми замовили витяг із державного реєстру. На кінець 2015 року власники «СДБ» були зовсім інші. Частка Наталії Резніченко належала Олександру Саюку, підприємцю з Житомира, котрого також знаходимо серед помічників нардепа Дмитра Тимчука.

А от записаною на Ксенію Винниченко часткою з самого заснування підприємства володіла Наталія Дзюблик, дружина Павла Дзюблика.

Як тільки перші кошти з урядової субвенції надійшли в область, обов’язкова вимога подавати електронну декларацію та поява порталу витрачання публічних коштів одразу ж б вивела на Павла Дзюблика. І явний конфлікт інтересів вирішили приховати, переоформивши частку компанії на сестру нардепа.

 

Хронологія лобізму

З року в рік кількість «депутатських» коштів, закладених урядовою субвенцією, зростала. Окрему субвенцію почали отримувати новостворені У процесі децентралізації громади. З передбачених у 2017 році 155 млн грн для Житомирської області третина коштів припала на округ Павла Дзюблика, в основному для капітального ремонту місцевих доріг.

Одночасно у ПП «СДБ» збільшувалась кількість підрядів. Якщо за 2016 рік підприємству сплатили 13 млн 325 тис. грн, то у 2017 перерахували вже 19 млн 827 тис. грн бюджетних коштів.

Усі без виключення закупівлі проводилися за переговорною процедурою і лише з однією фірмою «СДБ». Проєктну документацію готували так, щоб вартість угоди була меншою за 1,5 млн грн. Для цього у квітні 2017 року створили ПП «Інженерно-технічна компанія "Укрдорпроект"». Підприємство зареєстрували у Черняхові по вул. Володимирській, 125 – за однаковою із «СДБ» адресою. Третина підприємства належить згаданому вище Олександру Бенюху. Іншою третиною спочатку володіла Ольга Яковенко, на яку поклали роль директора. Її чоловік, сертифікований дорожній інженер-проєктувальник Дмитро Яковенко, забезпечував проведення технічного нагляду. На нього покладався контроль якості виконаних робіт і підтвердження їх відповідності до розробленого очолюваною його дружиною фірмою проєкту.

Ще однією співвласницею є Олена Скуртова. Спочатку їй нарівні з іншими належала третина підприємства. Згодом, за рахунок частки Ольги Яковенко, вона стала володіти 67% ПП «Інженерно-технічна компанія "Укрдорпроект"».

Прописана Олена Скуртова у Черняхові по вул. Корольова, 46. Цю ж адресу проживання вказав Павло Дзюблик при реєстрації власного Благодійного фонду Павла Дзюблика. Додатково перевіривши зібрану із соціальних мереж інформацію, ми остаточно впевнилися, що Олена Скуртова доводиться рідною сестрою народному депутату.

Олена Скуртова вказує, що її племінник це син нардепа. Джерело фото: профіль в Фейсбук.

Зростаючі бюджетні апетити

З 2017 року Павло Дзюблик через сім’ю взяв під фактичний контроль і ПП «СДБ». Частка Наталії Резніченко у підприємстві відійшла Ксенії Винниченко, і двоюрідна сестра нардепа стала володіти в ньому 67%. Відтоді він повністю контролював проходження бюджетних коштів: від початку проєктування дороги до прийняття її в експлуатацію після ремонту. Відповідно субвенції у виборчому окрузі Павла Дзюблика надходили на дороги, де вже лежала завчасно підготовлена фірмою проєктна документація. З появою коштів на казначейському рахунку одразу ж укладалися прямі угоди з ПП «СДБ».

Черняхівській фірмі, якщо вона брала участь у відкритих торгах поза межами виборчого округу Дзюблика, ніколи не вдавалось перемогти. Нардеп у жодному разі не вважає, що причину успіху «СДБ» слід шукати саме в його ролі.

– Я не знаю. Є селищні голови, які проводять тендерні процедури, і які до мене можуть бути питання, – віднікується Павло Дзюблик. І у відповідь закидає:

– Ви ж не хочете сказали, що я лобіюю інтерес певної фірми?

Прямі докази вказівок керівництву містечок та сільрад, де заходили кошти, отримати нам під запис, звичайно ж, не вдалося. Однак явне підтвердження включення інтересу протеже на окрузі народного депутата знаходимо під час добудови мосту у селі Рижани. Хоча перемогу у тендері здобуло товариство «Євро Плюс Буд», на субпідрядних роботах задіяне підприємство «СДБ».

Фото Павло Дзюблик під час будівництва моста біля Рижан. Джерело: сайт Хорошівської РДА

На урочисте відкриття мосту прибуває навіть голова «Народного фронту» Арсеній Яценюк у компанії призначеного за партійною квотою міністра інфраструктури Володимира Омеляна і керівника обласної Служби автомобільних доріг (САД). За похвальними привітаннями та перерізанням стрічки невдовзі з’являється кримінальна справа, яка трохи привідкриває завісу реального стану речей. За її матеріалами виявляється, що керівництво САД свідомо лобіювало інтереси ряду компаній, серед яких зазначене й «Євро Плюс Буд», в обмін на «отримання неправомірної вигоди», тобто хабара.

Водночас для Павла Дзюблика протекція однопартійців учергове допомогла. Зі стін парламенту виходить ініціатива про включення Житомирської області до «митного експерименту». Ним дозволено залишати частину митних надходжень для ремонту доріг на місцевому рівні. Рішенням уряду з початку 2017 Житомирщину долучають до митного експерименту.

Тепер коштами стала розпоряджатися Житомирська ОДА, на голову якої нардеп розраховував впливати, лобіюючи насамперед ремонти на дорогах свого округу. Однак тогочасний голова ОДА Ігор Гундич не поспішав з витрачанням накопичених протягом першого року 276,4 млн грн. Неформальний конфлікт переріс у публічне протистояння, з гучним перформансом і обвинуваченнями у саботажі та недбалості керівника області.

На певний час вгамувалися перипетії після проведеного Житомирською ОДА тендеру, де переможцем визнали «СДБ». Підприємству віддали підряд на 12,9 млн грн, закривши очі на неподання переможцем обов’язкової довідки про несудимість керівника та наявність агрегату для травосіяння. Саме відсутність останнього стала причиною для відхилення трьох більш дешевших пропозицій решти учасників торгів.

 

Як виводились бюджетні мільйони

У процесі ремонту виявилися куди більші порушення та навіть цілі схеми.

Розпочнемо з офіційно виявлених зловживань. При перевірці правоохоронцями виконання робіт по капремонту асфальтобетонного покриття по пров. Шевченка у м. Андрушівці встановлено, що роботи по договору виконані не в повному об’ємі хоча термін дії договору закінчився і з підрядником повністю розрахувалися. Згідно з договором від 14.08.2017 р., Андрушівська сільська рада перерахувала «СДБ» 1,4 млн. грн.

У грудні 2018 року підписали акти виконаних робіт про частковий ремонт вулиці Поліської у селі Велика Рача Радомишльського району. Згідно з документами дорогу встигли відремонтувати за 4 робочі дні. Хоча роботи не провели, Радомишльська ОТГ сплатила на рахунок «СДБ» 466 тис. грн. За обома фактами підробки документів порушили кримінальне провадження.

Примітно, що при багатомільйонних підрядах з 2017 року у штаті підприємства постійно працювало лише 6 чоловік. Решту, спочатку 2-х співробітників, згодом – ще 8, залучали тимчасово. Однак заощаджували не лише на персоналі, але й на матеріалах. З них найважливіший та найзатратніший – дорожній бітум. Для його закупівлі скористалися послугами одного з «сірих» постачальників. За версією слідства, оформлюючи дорожній бітум під виглядом суміші, ставку ввізного мита занижували з 10% до 2%. За такою схемою протягом 2018 року бітуму завезли на 200 млн грн. Постачали його з Білорусі, розмитнюючи через житомирську митницю. Далі документи на постачання бітуму та підтвердження наявності асфальтобетонного заводу надавало ТОВ «АБЗ-1», діяльність якого за порушеним кримінальним провадженням має ймовірні ознаки «транзитності» та «ризиковості».

Угоди на оренду дорожньої техніки взагалі, як виявилося, укладалися з фіктивними фірмами. З початку створення «СДБ» у підприємства не було жодної вантажівки, катка та асфальтоукладчика – лише один грейдер. Всю необхідну техніку підприємство постійно орендувало у «Будтранс-С» з Житомира та у декількох товариствах з Києва.

У ході досудового розслідування правоохоронці встановили, що з метою штучного завищення вартості робіт та привласнення бюджетних коштів посадові особи «СДБ» за 2017-2018 роки внесли до офіційних документів завідомо неправдиві відомості щодо вартості, об`єму придбаного товару та наданих послуг.

Мета таких дій, згідно із зібраними слідством доказами, – створити видимість фінансово-господарської діяльності для незаконного обернення безготівкових коштів у готівкові. Керівництво «СДБ» виводило бюджетні кошти через підприємців, прописаних на території Донецької області, зареєстрованих за адресами масової реєстрації, та фігурантів кримінальних проваджень. Серед більше десятка фіктивних фірм знаходимо ТОВ «СК «Антстрой», від якої «СДБ» постійно подавала цілий список дорожньої техніки. В тому числі й під час виграного тендеру у Житомирській ОДА.

 

Ненаситність до грошей

Інтерес родини нардепа поширився і на спорудження дитячих майданчиків та капітальні ремонти, виділенням субвенцій на які він активно займався. Перші угоди укладалися з початком каденції Павла Дзюблика. Але з 2017 року угоди на встановлення металопластикових вікон у школах, дитсадках і лікарнях масово почали укладати… з рідною сестрою обранця! Коли у вересні 2017 року Олена Скуртова стала приватним підприємцем, з нею протягом місяця уклали 7 угод. Загалом за заміну вікон у навчальних закладах Вільської ОТГ сплатили 1 млн 658 тис. грн. На угодах стоїть підпис нещодавно обраного голови громади Петра Бєлого. Своїй перемозі на виборах він завдячує підтримці народного депутата.

За півтора роки із сестрою Павла Дзюблика без проведення тендеру укладено угод на 11 млн 257 тис. грн! У всіх відкритих торгах за наявності декількох учасників Олена Скуртова ніколи не вигравала. Пропозиція від неї була дорожчою, сертифікати на комплектуючі прострочені або ж їх взагалі не було.

Під освоєння коштів з субвенції на будівництво дитячих майданчиків створюють ТОВ «Еленбуд». Товариству настільки довіряють, що без публікації оголошення про торги, напряму укладають договір на 1 млн 433 тис грн і одразу ж сплачують більшу частину коштів.

ТОВ «Еленбуд» на 100% належить виключно рідній сестрі нардепа Олені Скуртовій. Місце його реєстрації обрали невипадково. За цією адресою, вул. Некрасова, 4б, у Черняхові розміщувалась нині збанкрутіла філія ДАК «Хліб України» «Черняхівський комбінат хлібопродуктів». Ще у 2016 році всі будівлі та споруди за 847,5 тис. грн викупило ТОВ «Очеретянський піщаний кар'єр». Згодом товариство перейменували у ТОВ «Черняхівський КХП».

І тут знову ми знаходимо «депутатський слід»: 67% підприємства належить Ксенії Винниченко. Рештою 33% володіє колишній депутат і голова районної організації «Сильної України» Микола Ананьєв. На святкуванні 470-річчя Черняхова у 2013 році разом із тодішнім нардепом Віталієм Журавським його відзначили як почесного громадянина Черняхова.

Саме за його керівництва Черняхівське міжгосподарське об'єднання по агропромисловому будівництву «Райагробуд» перетворилося у приватне ТОВ «Черняхівський райагробуд». На початку 90-х часткою у створеному у радянські часи об’єднанні володіли колгоспи з усього району. З їх розвалом і банкрутством спільне майно дивним чином перейшло в особисту власність Миколи Ананьєва на пару зі столичним бізнесменом.

Головна база підприємства знаходиться по вул. Володимирській, 125, і саме тут прописалися декілька пов’язаних між собою фірм, включно з добре відомим нам ПП «СДБ». Та за часів СРСР райагробуду належали ще й піщані та гранітні кар’єри. Один з таких Микола Ананьєв наполовину зі своїм партнером з Києва виокремив у ТОВ «Дівочинський піщаний кар'єр», намагаючись отримати дозвіл на добування піску поблизу Черняхова. Контактний номер телефону кар’єру однаковий і для згаданого ТОВ «Черняхівський КХП», і немає сумнівів, що бізнес структур з добування корисних копалин тісно пов’язаний.

Так, пісок для будівництва доріг «СДБ» нелегально добуває прямо у лісі. За одним із цих випадків минулоріч навіть порушили кримінальну справу. За версією слідства, безпосередньо посеред лісу під виглядом прокладання дороги екскаватором набирали пісок. Поблизу села Павелки Андрушівського району розрили землю, заліснену державним Попільнянським лісовим господарством. З ним у фірми «СДБ» укладений договір на прокладання дороги. Зауважимо, що Павло Дзюблик з 2014 року незмінно керував підкомітетом Верховної Ради з питань лісових ресурсів, об'єктів тваринного та рослинного світу, природних ландшафтів та об'єктів природно-заповідного фонду. І мав би відреагувати на подібне свавілля, але не зробив цього.

Політичний вплив із 2018 до середини поточного року додатково принесли підприємству «СДБ» 42 млн грн. Загалом з потраплянням до Верховної Ради фірми з оточення Павла Дзюблика отримали близько 100 млн грн бюджетних коштів. Значна їх частка, виходячи з досліджених судових ухвал, витрачена з численними порушеннями і зловживаннями. За версією слідства, сплачені державою кошти через ряд фіктивних фірм переводилися в готівку. Однак остаточних вироків за кримінальними справами допоки не винесено. Саме у такий спосіб влада під куполом перетворює простого вчителя у ненаситного корупціонера.

Матеріал підготовлений та опублікований в рамках Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EU-Anti-Corruption Initiative, EUACI). EUACI фінансується Європейським Союзом та співфінансується і впроваджується Міністерством закордонних справ Данії (DANIDA).