“Это вам не богадельня”- безкарність злочинів проти журналістів

Попри десятки вбитих та поранених журналістів за час військової агресії проти України, медійники не отримують належного захисту, стикаючись зі свавіллям правоохоронців, навіть якщо мова йде про перешкоджання діяльності або загрозу їх життю.

Торік кількість вбивств журналістів у всьому світі зросла наполовину порівняно з попереднім роком та склала щонайменше 67 осіб, за даними американського Комітету захисту журналістів (CPJ). Щонайменше 15 з них були вбиті в Україні. Журналісти стикаються і з перешкоджанням своїй професійній діяльності, пошкодженням майна, незаконним позбавленням волі. За це в Україні передбачена кримінальна відповідальність за кількома статтями Кримінального кодексу (171, 347-1, 348, 349).

За час воєнної агресії проти України кількість таких злочинів, за моніторингом Національної спілки журналістів України, невпинно зростає. Однак у відповіді на офіційний запит Офіс Генерального Прокурора України повідомляє про їх … зменшення! Якщо за рік до агресії реєструвалося 180 правопорушень за ст. 171 ККУ, то за весь 2022 рік їх втричі менше - лише 62 перешкоджання журналістській діяльності. Скеровано ще менше - тільки 4 обвинувальних акти у порівнянні з 17 у попередньому році. Також майже вдвічі, з 57 до 23 випадків, за статистикою зменшилася кількість погроз або насильства відносно журналістів. І жодного (!!!) провадження не було скеровано до суду!

Кількість проваджень по знищеному або пошкодженому майну журналістів зменшилася у вісім разів, одне посягання на життя журналіста та жодного захопленого в заручники. 

Крім того, що журналісти потерпають від нападів та перешкоджань виконанню своїх професійних обов’язків, дуже часто на них лягає обов'язок домогтися відповідного реагування від правоохоронних органів. А ось це вже не кожен з потерпілих витримає.
Елементарна дія, яка полягає в тому, що потрібно написати заяву про злочин та подати до найближчого відділення національної поліції України перетворюється у надскладне завдання.

Напад від оточення нардепа

Торік 2 травня в селищі Народичі, що у Житомирській області, під час публічного заходу депутат Верховної Ради Арсеній Пушкаренко неадекватно відреагував на запитання редактора єдиної в громаді газети Василя Маєвського. Депутат образив журналіста, який ставив питання та фільмував захід. А потім один з водіїв депутата ще й пошкодив журналісту камеру. Все це зафіксовано слідством. Але розслідування гальмує.

Фото: редактор газети «Вісті Народиччини» Василь Маєвський

Журналіст відійшов на деяку відстань від безпосереднього місця виїзної колегії на мосту та продовжував знімати. За матеріалами поліції, один із водіїв підійшов до Василя Маєвського, пошкодив відеокамеру та відібрав її разом зі знятим матеріалом, таким чином завадивши здійснювати журналісту його професійну діяльність.
По закінчення заходу, коли присутні почали роз'їжджатися, приблизно о 18.20 на вулиці 30-річчя Перемоги, навпроти будинку №21, на редактора здійснили напад, під час якого у журналіста відібрали відеокамеру та у присутності інших осіб відламали об'єктив від камери Panasonic DCM Lumix, яка належить особисто потерпілому.

- Журналісти брали у Пушкаренка на фоні зруйнованого моста інтерв’ю. І коли я почав знімати, ззаду підійшов здоровий молодий чоловік в спортивному кепі і вихватив камеру. Поряд стояв автомобіль Пушкаренка, за ним біла Honda. Присутній при цьому очільник екологічної інспекції додав - тобі куплять нову камеру. В цей час грабіжник сів у автомобіль Honda, -- пригадує Василь Маєвський.
Потерпілий журналіст Василь Маєвський стверджує, що було кілька спроб «вирішити питання», проте журналіст додатково вимагає особистих вибачень та повернення відеокамери з картою пам'яті, на яку проводилася зйомка.
- Значна частина з тих людей, які брали участь в подіях, ще не допитані, матеріали – відеозйомка, яка проводилася - не вилучені. Всі ці матеріали дають можливість повністю встановити рух події, але все це чомусь не було зроблено, - з сумом зазначає Василь Васильович.

Як нам повідомив потерпілий, станом на кінець січня 2023 року процесуальні дії: вилучення фото та відеодоказів, допит свідків не проводилися. Можливість вплинути на ефективність розслідування у потерпілого відсутня, якщо в нього не має адвоката, який би подавав клопотання по справі для спонукання здійснення процесуальних дій. Звернення до громадськості та висвітлення цієї події у засобах масової інформації залишаються без уваги правоохоронних структур. Тобто знов жодного результату немає.

Докази - є, розслідування - немає

Навіть коли зафільмовано та подано відповідну заяву, довести факт перешкоджання журналістській діяльності перед правоохоронними органами є справжнім викликом. Ще 16 грудня 2021 року під час відкритого засідання Житомирської облради до сесійної зали не допустили журналіста “20 хвилин Житомир”. Після виклику на гарячу лінію прибув наряд патрульної поліції та слідчо-оперативна група. Однак після прийняття від журналіста пояснення та заяви на місці події, зареєструвавши її в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень, розпочати досудове розслідування з цієї справи правоохоронців вдалося зобов’язати після ухвали суду.
Після повторного звернення виявилося, що кримінальне провадження закрили 31 серпня 2022 року знову ж за відсутністю складу злочину, хоч журналіст визнаний потерпілим в цьому провадженні за ст. 171 Кримінального кодексу України.

За допомогою кваліфікованих юристів варто ініціювати службове розслідування, звертатися щодо відсторонення слідчого чи дізнавача від розслідування кримінального провадження та притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
-  Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. У випадку, якщо слідчий суддя своєю ухвалою скасував постанову про закриття кримінального провадження, то це є перший документ, який свідчить про несумлінне ставлення слідчого до своїх обов’язків, - стверджує юрист “Платформа прав людини” Євген Воробйов.

У випадку виявлення за результатами службового розслідування ознак кримінального правопорушення направити уповноваженому органу для проведення досудового розслідування.
- Ст. 367 КК України передбачає відповідальність за службова недбалість. Для розслідування кримінальне правопорушення слід звертатися із заявою до ДБР. Якщо ви потерпіла сторона, ви можете також звернутися з позовною заявою до правоохоронного органу з метою відшкодування моральної шкоди від бездіяльності слідчого. Якщо журналіст є потерпілою стороною та вичерпані всі національні засоби правового захисту, можна звернутися до Європейського суду з прав людини з приводу порушення Україною норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наприклад ст.ст. 6, 13 (Справа «Каплатий проти України» (Заява № 39997/17). ЄСПЛ може призначити компенсацію, та змусити державу виправити ситуацію, щоб таких випадків більше не було, - додає юрист Євген Воробйов.

“Это вам не богадельня”

При порушенні прав журналістів, прямому перешкоджанні їх професійної діяльності приходиться скаржитися не тільки до правоохоронців, але і до омбудсмена з прав людини.
Своєю чергою в поліції майже завжди практично з порогу вам відмовлять у проведенні розслідування. Хоча відповідно до Кримінально-процесуального кодексу та наказу №100 МВС України від 8 лютого 2019 року поліцейський не має повноважень відмовити у прийнятті заяви про злочин. Як правило, такі заяви реєструються як звернення громадян, незважаючи на вищенаведені документи. Тобто через місяць вам нададуть чергову відписку.
Коли ж ви спробуєте наполягати на виконанні закону та реєстрації кримінального правопорушення протягом доби, вам лейтенант поліції видасть вам багато перлів (мовою оригіналу):
- Это вам не какая-то богадельня, так как вы общаетесь с нами. Если нет, то давайте.. я еще повторяю: для чего вы спрашивали. Я задаю вам вопрос. Почему вы пишете это заявление. Почему мы должны отвечать на ваши вопросы, а вы стоите тут весь такой уважаемый человек, - старший лейтенант Житомирського РУ ГУНП Надія Верчук.

З початком воєнного вторгнення на Україну з боку російської федерації центр уваги змістився в бік розслідування в першу чергу військових злочинів. Порушені справи за журналістськими статтями відійшли на другий план. З запровадженням обмежень по доступу до інформації та закриттям реєстрів на індівідуальні запити на отримання інформації часто лунають заклики ставити питання безпеки держави над суспільною значимістю з посиланням на воєнний стан. Хоча закон не зобов’язує журналістів обґрунтовувати, для чого нам треба інформація, практична сторона говорить про те, що наразі є дійсна проблема і розпорядники відмовляють в наданні інформації.
- У період воєнного стану слід більш ретельно підходити до підготовки запиту та обгрунтовувати необхідність в її отримання, в чому полягає суспільний інтерес в її отриманні. Для зменшення підстав відмов в запиті слід розписуємо навпаки, чому інформація не є з обмеженим доступом. Значить нам треба пояснити, що запитувана інформація не становить загрози національним інтересам та її розголошення не завдасть істотної шкоди. І що суспільний інтерес в отриманні такої інформації переважає можливу потенційну шкоду від її оприлюднення, - впевнений юрист “Платформа прав людини” Євген Воробйов.
Отже, посадові особи повинні будуть звітувати перед суспільством та перед потерпілою стороною, щоб якимось чином погасити критичний громадський запит на справедливе розслідування та суд.

Руслан Мороз, Олексій Побережний, Боросовський Тарас
спеціально для “20 хвилин Житомир”