Делікатна тема: чому діти та молодь все частіше вкорочують собі життя

В Україні протягом 2020-го року скоєно 7654 самогубства. За цей час на Житомирщині із життям покінчили 304 жителі.

Вказана цифра одразу підняла Житомирську область на десяте місце в Україні. Але треба врахувати той факт, що це тільки підтверджені випадки. А є ще певна кількість прихованих самогубств. Особливо вражаючою є статистика дитячих суїцидів. Так, в Україні у 2021 році різко зросла кількість дитячих самогубств. За чотири місяці поточного року уже зафіксовано 126 спроб і випадків суїциду серед дітей.

Сумна статистика

Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денисова також заявила про різке зростання числа дитячих самогубств в Україні. Про це вона повідомила на власній сторінці у соціальній мережі Facebook.  

«За інформацією Національної поліції, за 2020 рік в Україні зафіксовано 123 випадки підліткових самогубств, водночас за чотири місяці поточного року кількість суїцидів або спроб становить вже 126 випадків!» – написала вона.

Серед причин і обставин спроб самогубств, які часто закінчуються летально, Денисова назвала сварки з батьками, доведення дітей до самогубства через соцмережі, булінг – знущання та цькування з боку однокласників або інших учасників освітнього процесу, нерозділене кохання, розлучення батьків тощо.

Раніше сплеск спроб суїциду серед українських підлітків констатувала генпрокурорка Ірина Венедіктова. Вона також звертала увагу на те, що збільшилася кількість дітей, які постраждали від кримінальних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством.

За останніми даними, щороку близько 800 тисяч людей закінчують життя самогубством, а кожні 40 секунд на планеті стається один випадок суїциду. Таку статистику наводить Всесвітня організація охорони здоров’я у доповіді до Всесвітнього дня запобігання самогубствам, який відзначають щорічно 10 вересня.

79% всіх самогубств припадає на країни з низьким і середнім рівнем доходу. Однак найвищий відносний показник самогубств відзначається в країнах з високим рівнем доходу, де серед молоді суїцид займає другу позицію у списку основних причин смерті. Там він становить 11,5 самогубства на 100 тисяч людей.

Найвищий у світі рівень суїцидів у Гренландії – 83 випадки суїциду на 100 тисяч осіб на рік, молодь здійснює до 50% від загального числа самогубств. У країнах з високим рівнем доходу чоловіки вдаються до суїцидів втричі частіше, ніж жінки, а у країнах з низьким і середнім рівнем доходу – приблизно однаково.

Суїцид є другою головною причиною смерті молоді віком 18-29 років (на першому місці ДТП). У групі підлітків віком 15-19 років самогубство – друга причина смерті серед дівчат (після ускладнень вагітності та пологів) і третя причина смерті серед юнаків (після ДТП і міжособистісного насильства). 

Водночас ці цифри не враховують спроби суїциду, які, за оцінками тієї ж ВООЗ, стаються приблизно у 20 разів частіше, ніж самогубства, що вдалися.

Україна у цій сумній статистиці впевнено досягає лідерства. До того ж українські показники майже удвічі перевищують середньосвітові. Якщо у світі чоловіків-самогубців приблизно у 1,8 раза більше, ніж жінок, то в Україні цей розрив перевищує середньосвітовий у кілька разів. Українські чоловіки вбивають себе у 7,3 раза частіше, ніж жінки.

У цій статті ми не розглядаємо досить специфічну суспільну аномалію – так звані групи смерті. Але все ж варто згадати, що у квітні 2021 року у Запорізькій області правоохоронці викрили ученицю 11 класу, яка була куратором суїцидальної групи у соціальній мережі. Про це повідомив Офіс Генерального прокурора.

Під час обшуку за місцем проживання у неповнолітньої вилучено мобільний телефон, що містив фото посмертних записок із рукописними текстами учасників групи.

Житомир – не виключення з цієї сумної та страшної статистики. Тільки нещодавно у місті підліток після розмови з батьками вистрибнув із сьомого поверху. Цього року було кілька суїцидів, коли молоді чоловіки стрибали з мосту в міському парку. 

Думка експертів

Що саме призводить до суїциду та чи можна заздалегідь розпізнати ознаки того, що людина готується вкоротити собі життя, – саме з такими запитаннями ми звернулися до фахівців Центру психічного здоров’я дитини та поспілкувалися із завідувачкою закладу, лікаркою-психіатром Тетяною Шевченко та практичним психологом Діаною Бондар.

Починає розмову лікарка-психіатр Тетяна Шевченко:

«Якщо ви звернете увагу на світову статистику, то найбільшу кількість суїцидів зафіксовано у найбільш розвинутих країнах. Так, наприклад, Норвегія, Швеція, Данія за наявності сталої економіки є лідерами суїцидів серед молоді.

Потрібно диференціювати кілька основних типів суїцидів. Першим, звичайно, є наявність психічного захворювання, різноманітні психотичні стани, психози. До другого типу належать особи, в яких є схильність до афективних проявів. 

Третю групу складають особи з депресивним станом, які більш поширені та складні за перебігом і клінічним поліморфізмом. Особливістю таких людей є зміна поведінки, вони втрачають здатність радіти життю.

Звичайно, потрібно звертати увагу на те, якщо вже у родині були випадки суїциду, то ймовірність другого випадку різко зростає. Тут також відіграє певну роль тип особистості. Дуже часто діти демонструють саморуйнівну поведінку. Наприклад, починають різати руки, ноги. Інколи схильність до суїцидів проявляється у дуже амбіційних особистостей. Тут вже інший принцип: «хочу чимось відрізнятися, але не можу чи не знаю як».

Батькам треба пам’ятати, що швидкість нашого життя за останні роки різко зросла. Кількість інформації, яку опрацьовує наш мозок за один день, майже дорівнює кількості інформації, яку ми споживали протягом року. Тотальна інформатизація, наявність доступних гаджетів – все це призводить до відсторонення від реального життя і не може замінити близького спілкування та батьківського тепла. Інколи у дітей та батьків відсутні спільні цікаві теми для обговорення. Два покоління однієї родини нібито існують у різних часових вимірах». 

До нашої розмови підключається психологиня Центру психічного здоров’я дитини Діана Бондар:

«Дійсно, на 68% збільшилася кількість суїцидів і суїцидальних проявів у підлітків та молоді від 13 до 20 років. Взагалі у цьому віці найбільший показник суїцидів серед осіб жіночої статі. 

Чому так сталося? Що відбувається і що саме призводить до трагедії?

Причин може бути безліч. Починаючи знову з того, що батьки завжди зайняті і не можуть приділити навіть п’ять хвилин у день для спілкування з власними дітьми. Дуже часто батьки, коли заходять до нас у кабінет на прийом, говорять: "Ми бажали б щось зробити, але в нас зовсім немає часу". І ми консультуємо батьків, як краще спілкуватися з власними дітьми, як проводити ігрову діяльність. Це перше, що повинні робити батьки, – грати з власними дітьми. Ідеологія спілкування і культура поведінки починається саме з родини. Як спілкуються з дітьми і між собою батьки, так потім починають спілкуватися їхні діти. 

Потрібно згадати ігрові традиції, як раніше проводили вільний час у сім’ї. Це не зовсім вірно, коли батьки повністю перекладають виховну функцію на дитячі садочки, на школу. У школі завдання – насамперед дати знання. А ось виховна функція – це завдання родини. Крім того, зараз, під час карантину, у школах майже відсутнє пряме спілкування. Уроки проводяться за допомогою інтернету, що мінімізує комунікативні функції. Відсутні спільні виїзди на природу, екскурсії, спільне навчання, тобто відсутні загальні тенденції, які об’єднують дітей в єдиний колектив. Крім того, діти повинні постійно чимось займатися, вчитися бути відповідальними за когось. Саме тоді формується критичне мислення. 

На жаль, ми спостерігаємо зростання суїцидів не тільки у шкільному та юнацькому віці. Трапляються подібні випадки і у дітей дошкільного віку. Якщо розглядати проблему у дошкільному та молодшому шкільному віці, то насамперед це нерозуміння цінності життя. Діти в такому віці не розуміють, що повернути вже нічого неможливо. Людина – не гаджет, який можна вимкнути, а потім знову ввімкнути. І саме на це потрібно звертати увагу дорослих. Діти намагаються привернути увагу, інколи намагаються налякати батьків у вигляді покарання за відмову купити якусь іграшку або іншу річ. Тож важливо проговорювати, програвати ці ситуації з дітьми, пояснювати незворотність своїх вчинків.

Потрібно розрізняти істинний і неістинний види суїцидів. Дуже часто підлітки демонструють неістинну суїцидальну поведінку, метою якої є привернення уваги до себе, підняття власної значущості перед батьками і друзями. І тут вже можуть відбуватися демонстративні суїциди, метою яких було недоведення їх до кінця, але внаслідок збігу обставин вони все ж трапилися. Дійсно, у більшості випадків ті хлопчики і дівчата, які стрибають з мостів, труяться ліками, бажали тільки привернути до себе увагу, подати сигнал, що з ними щось не так, вони благають у такий спосіб про допомогу. Але у підсумку трапляється трагедія. 

У випадку істинного суїциду людина не хоче жити і заздалегідь готується покінчити з життям, тому що вона для себе це давно вирішила. Як правило, істинний суїцид доводиться до кінця, і його дуже важко розпізнати. Це невелика кількість стосовно інших типів суїцидів, але вони завжди найнебезпечніші, тому що  їх майже неможливо виявити. Хоч і тут є кілька характерних ознак. Так, близькі можуть помітити, що людина починає наводити лад у своєму приміщенні, дарувати власні речі друзям, трохи змінює поведінку, починає вести більш активне життя або, навпаки, стає надто спокійною, смирною, байдужою. 

Батьки вважають, що підлітковий вік починається у 13-14 років. Ні, зараз ми спостерігаємо, що все починається значно раніше. Тож і у більш молодшому віці починається поведінка на межі самоушкодження. Діти можуть у цьому віці кардинально змінювати зовнішній вигляд, перефарбовувати волосся, робити пірсінг, щоб щось довести оточуючим. Але коли вже батьки приводять дітей за допомогою, то ми констатуємо, що в дітей відсутнє бачення власного життя на тривалий час. 

Мені доводилося бачити подібні стани в людей, які пережили Чорнобильську катастрофу. Тоді дуже часто спеціалісти спостерігали, що постраждалі, які були відірвані від звичного культурного оточення, від своєї малої батьківщини, рідних, починали складати плани на життя тільки на певний проміжок часу. А потім, коли їхні плани протягом одного-двох років виконувалися, люди починали демонструвати суїцидальну поведінку. І якщо дитина не бачить перспективу в житті, то це не залежить від соціального статусу чи успіхів у навчанні. 

У цьому стані важливо привернути увагу дитини до того, що вона і її життя важливе. Обов’язково потрібно знайти хобі чи інший вид діяльності, який буде приносити задоволення. Це може бути заняття спортом, читання книг, колекціонування поштових марок, прикладів можна навести безліч! Але дитині потрібно чимось займатися і відчувати себе певною мірою профі у цій справі. 

Зараз, коли багато дітей переходили на дистанційну форму навчання, то найменше проблем було в дітей, які виховуються в сім’ях, де діє чіткий розпорядок дня, режим, якого притримуються всі члени родини. І діти до того ж постійно зайняті творчим процесом. 

І якщо ми вже згадали про істинний і неістинний види суїцидів, то треба сказати про третій вид – прихований суїцид. Зазвичай це благополучні люди, які займають активну життєву позицію, але схильні до так званої ризикової поведінки. Саме від них можна почути фразу «мені потрібен адреналін». Саме ці люди можуть ганятися зі швидкістю 200 кілометрів по трасі, займаються екстремальними видами спорту. 

Які ж основні ознаки суїцидальної поведінки у різних людей?

Ми вже зазначали, що насамперед це зміна звичайної поведінки. Друга ознака – коли людина припиняє щось робити, що раніше вона виконувала із задоволенням. Ще однією ознакою такого стану є саморуйнівна поведінка. Тут потрібно розрізняти суїцид від депресії, коли людина також може наносити собі ушкодження, але у разі депресії цим вона полегшує свій душевний біль. Іноді батьки дуже пізно починають помічати подібні порізи, рани. Але часто, коли вже щось трапляється, батьки починають згадувати, що дитина раніше говорили про проблеми, що з нею щось відбувається, щось не так взагалі в житті. Батьки спочатку не звертають на це уваги, а потім буває вже дуже пізно. Замість того, щоб поговорити з дитиною, батьки заміняють спілкування придбанням для дитини якогось гаджета. Так, це круто, але у дитини залишається відчуття малозначущості. 

Ризик суїциду зростає, коли батьки не сприймають захоплення дитини іншим видом діяльності, ніж у них. Так часто буває з хлопцями, коли батьки змушують їх вступати до військових вишів, хоча дитина захоплювалася, наприклад, мистецтвом. І аргументи батьків, що всі в родині були військовими і ти будеш тільки військовим офіцером, тут можуть спрацювати в інший бік. Незважаючи на всі роз’яснення фахівців, що в цьому разі армія протипоказана, що дитина інша і не пристосована до військової служби, батьки притримуються власної думки – «я бажаю, щоб моя дитина була військовою, і його армія перевиховує!»

І у підсумку, замість того, щоб суспільство отримало, наприклад, чудового художника, музиканта, митця, ми отримуємо істинний суїцид. На жаль, минулого року трапилося два таких випадки. І у цьому винні виключно батьки – вони не бажали чути власних дітей!

Що робити, коли батьки помічають зміни поведінки дітей?

Ми вже відмічали, що у підлітків та молодих людей суїциди займають трете місце за смертністю після основних захворювань – онкології і серцево-судинних захворювань. Отже, небезпечність подібного стану в дитини повинна одразу змусити батьків звертатися за допомогою до фахівців. У Житомирі працює Центр психічного здоров’я дитини. Саме тут є дитячі психологи, психіатри, неврологи, які працюють у команді і можуть надати кваліфіковану допомогу. 

Звертаючись до психологів, що працюють в освітніх закладах та соціальних установах, мають приватну практику, потрібно розуміти, що це гарні фахівці кожен у своїй царині, а ось коли батьки помічають зміни настрою, поведінки дітей, часті скарги на самопочуття або замкненість, усамітненість, зміну стилю одягу, уподобань, неможливість знайти спільну мову з іншими дітьми або їх з батьками – це ознаки, за якими може маскуватись і хвороба, і суїцидальна поведінка. У таких випадках важливо звертатись до медичних закладів.

Звернутись до центру можна без направлення до будь-якого фахівця, за порадою, за оглядом і за допомогою. Краще заздалегідь попередити ситуацію, ніж станеться трагедія. Збільшення випадків суїциду зафіксовано у багатьох країнах світу, що також пов‘язане з COVID-19, і ми не виключення: кількість тривожних, депресивних станів зростає і серед молоді Житомирщини.

Декого з батьків лякає назва «психологічна і психіатрична допомога». Це помилкові забобони, і батьки повинні зрозуміти, що найважливішим є життя і здоров’я дитини, а не назва фаху спеціаліста, який надає допомогу. 

Руслан Мороз 

Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах

• Telegram
• Facebook 
• Instagram 

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.