Чорна каса Житомирської гімназії № 3 (доповнено)

До переповненої учнями школи цьогоріч набрали майже 200 першокласників. Щоб потрапити до єдиного у місті реконструйованого закладу, батьки віддають дітей до підготовчих… приватних курсів при гімназії.

Оформлені вони на штатну вчительку початкових класів, якій передали в оренду один із сучасних класів. У місяць гімназія отримує лише 230 грн, а учасники бізнес-схеми – іномарку за пів мільйона гривень.

Внаслідок відсутності міського планування і за корупційного сприяння масовій забудові багатоповерхівками по всьому місту у Житомирі за останні 30 років не звели жодного нового садочка або школи. Навчальні заклади закривали, продавали, віддавали, а потім повертали, а нового нічого не збудували. Тому як тільки завершили реконструкцію корпусу гімназії № 3, до дверей школи потягнулися чиновники та заможні батьки, бажаючі влаштувати своїх дітей до оновленого закладу.

 – Ми хочемо, щоб муніципальний заклад був на рівні найкращих приватних закладів, – говорив віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко разом із дружиною президента у 2018 році. Тоді перший дзвоник пролунав для 127 першокласників. Зараз у перші класи гімназії набрали у півтора раза більше дітей, не збільшивши площу навчальних аудиторій, не відремонтувавши стару будівлю закладу. І адміністрація не проти такої перевантаженості закладу, бо… на цьому заробляє сотні тисяч гривень. 

Школа для обраних

Ситуація з переповненістю шкіл у центрі Житомира не нова. Куди більш вільніше у мікрорайонах, на Мальованці, Мар’янівці, зокрема у школі № 15 та ліцеї № 2. Найбільше, по 6–7 перших класів, у школах № 5, 25, 27, 28.

– Якби у нас співпадала потужність шкіл із реальною наповненістю, то була б лише перша зміна, – стверджує заступниця начальника міського управління освіти Світлана Ковтуненко.

 Однак якщо подивитися викладену управлінням освіти статистику, кількість учнів у перших класах стає все меншою. Якщо у 2018–2019 навчальному році це 3663 учні, у 2019-2020 – 3582, то у поточному навчальному році – 3324 учні. Отже, за два роки кількість учнів зменшилася на 200 осіб, а класів все одно не вистачає. Ба більше, в школах масово перевели учнів на навчання у другу зміну. Навіть перші класи займаються в другу зміну. У старших класах друга зміна завершується о пів на 8-му вечора, коли діти ледве здатні сприйняти складну навчальну програму.

 З появою нового корпусу в гімназії № 3 вільних аудиторій нарешті стало достатньо. Але місць вистачило рівно на один рік, а далі у школу почали набирати, як у казці про рукавичку. Водночас закріплена за школою територія обслуговування не змінилася. До неї належать будинки початку вулиць Качинського, Покровської, Київської, Рильського, Львівської, Грушевського, Степана Бандери та площі Перемоги. До того ж квартири на перших поверхах – це переважно магазини або офіси, будівлі старої забудови, де за державним реєстром виборців проживає не більше 5 тис. осіб. Нових будинків, на відміну від інших мікрорайонів, у центрі міста не з’являлося, тому школа легко вміщає усіх прописаних у будинках дітей. Разом з тим частині вдалося потрапити в гімназію, прописавшись у студентських гуртожитках агроуніверситету. Інша частина використала договір оренди квартири, підписаний за декілька місяців перед вступом до школи. До прикладу, колишній заступник міського голови Євгеній Демчик цьогоріч віддав у 1-й клас доньку. Хоча після роботи у міськраді сьогоднішній громадський активіст на словах декларує боротьбу з корупцією, насправді першим біжить вручати директору гімназії дорогі подарунки.

Своєрідне піддобрювання, точніше підлабузництво, перед керівництвом закладу легко пояснюється наявністю прописки у зовсім іншому районі міста. І таких, як він, нинішніх та колишніх чиновників, правоохоронців, депутатів, дуже багато. В результаті вся школа не лише переведена на дві зміни. З цього року учні старших класів змушені вчитися по суботах, оскільки класів катастрофічно не вистачає. При цьому керівництво школи запровадило певну «сортність» – одні класи незмінно навчаються у сучасних аудиторіях, інші – отримують радянські класи 70-х років з партами на 4-5 чоловік. Демонструючи перед міністром освіти та дружинами президентів нові аудиторії, в решті приміщень гімназії за весь час так і не спромоглися встановити розрекламоване сучасне обладнання. Для показухи вистачить класів з нового корпусу, а як вчитися іншим – байдуже.
 

Приватні курси для вступу

Знаючи, що в гімназії відсутні вільні аудиторії для занять, керівництво гімназії вирішило, що для приватних курсів місце таки знайдеться. І не просто курсів, а підготовки до вступу у перший клас. Так би мовити, задовольняючи зростаючі потреби житомирян. Звичайно ж, вільну аудиторію віддають практично своїй людині – вчительці початкових класів Юлії Давиденко, яка багато років працює в штаті гімназії № 3. Керівництво управління освіти, також чудово знаючи про переповненість гімназії, не заперечує (читайте підтримало) ідею створення жодним нормативним актом не передбачених курсів для вступу до школи.

За вказаним контактним номером на сторінці курсів у фейсбуку слухавку підняла донька вчительки.

 – У жовтні ми починаємо навчати. Місячна плата за навчання двічі в тиждень – 700 гривень, – відповідає Яна Вікторівна. – Навчають педагоги, які працюють в школі.

 За її словами, завершення курсів підготовки перевагу з влаштування дітей до гімназії не надає. Однак бізнес виявився настільки успішним, що донька нещодавно звільнилася з посади секретаря судді Богунського районного суду м. Житомира. Та, за поданими Яною Давиденко деклараціями про доходи, проведення курсів жодного заробітку не приносить. Окрім її заробітної платні в суді та зарплатні, отриманої Юлією Давиденко в школі, інших заробітків сім’я не отримувала.

Хоча курси працюють вже декілька  років, і, окрім вчительки початкових класів, до курсів долучили ще декількох викладачів. Навряд чи з ними оформлені відповідні угоди про працевлаштування.

До того в оренду за мінімальну плату передана зовсім інша аудиторія. В опублікованому у лютому 2021 року оголошенні на сайті «Прозорро» йдеться про передачу логопедичного кабінету №306. Початковою вартістю години користування приміщенням школи визначили 9,34 грн. Юлія Давиденко була єдиною бажаючою взяти в оренду аудиторію за 21 грн в годину.

Зважаючи, що приміщення використовуватиметься по годині тричі на тиждень, в місяць за клас сплачується не більше 225,75 грн. Допоки школа отримує мізерні кошти, добробут учасників бізнес-проєкту на комунальному майні зростає з кожним роком. За відсутності заощаджень, як свідчить подана офіційна декларація донькою Юлії Давиденко, у липні 2020 року вчителька початкових класів купує позашляховик Toyota Rav4 вартістю 500 тис. грн.

До того ж на усіх фото, розміщених на сторінці приватних підготовчих курсів, заняття проводяться у зовсім іншому приміщенні.

По нових партах та обладнанню можна точно сказати, що йдеться про аудиторію для перших класів із інтерактивною дошкою, новими партами та величезною кількістю додаткового навчального матеріалу, придбаного бюджетним коштом. Себто договір слугує виключно як прикриття начебто законного розміщення курсів у школі.

 Якщо взяти до уваги, що фото занять з дітьми публікували навіть під час жорсткого карантину, коли навчання в школах заборонили по всій країні, стає зрозумілим, наскільки керівництво школи покриває роботу курсів та безпосередньо підприємливу вчительку. Виконання карантинних вимог мало б також контролювати управління освіти. Однак про наявність курсів та проведення занять у школі управлінню нічого не відомо.

 – Усе вирішують директори шкіл – задля цього і впроваджена автономія навчальних закладів, – коментує заступниця начальника управління освіти Житомирської ОТГ Світлана Ковтуненко. Взяти коментар в успішної підприємиці нам так і не вдалося. Навіть багатий професійний досвід вчительки початкових класів залишає відкритим запитання, чому керівництво гімназії виключно для підготовчих курсів погодилося надати аудиторію, чому в порушення вимог курси працювали під час жорсткого карантину, як віддавати в оренду приміщення у переповненій школі з двома змінами й навчанням у вихідні.

Проте відповіді, на жаль, не вдалося отримати і від директора гімназії.

 – Зараз я у відпустці за станом здоров’я і не готова відповідати на запитання, – повідомила директорка гімназії № 3 Марія Дорошко.

Та, певно, найголовніше залишається за межами договорів і лежить в моральній площині. Як вчитель початкових класів може навчати дітей любові до Батьківщини, чесності, порядності і водночас не платити державі податки, не показувати дохід, не оформлювати найнятих працівників і заробляти сотні тисяч гривень на орендованому у міста за копійки майні, знаючи, що гімназія досі залишається без нормальної матеріальної бази?!

Тарас Боросовський

Підтримати