Юрій Ткаченко: «Пишаюсь тим, що я українець»

Я завжди цікавився політикою. Мені ніколи не було байдуже життя мого міста. Хотілося втілити в реальність усі свої плани задля покращення життя житомирян.

Часу стало мало, тому що окрім своїх прямих обов’язків по роботі з підприємцями, додалася депутатська робота. Я є головою депутатської групи «Воля народу» і заступником депутатської групи «Соціальна ініціатива». Крім того громадська робота (союз патріотичних сил) та робота з партією ветеранів Афганістану.

Ставши депутатом я зіткнувся з правовим нігілізмом та безвідповідальністю. Раніше, коли працював тільки з підприємцями, було набагато простіше. Ми спілкувалися на одній мові.

Політична діяльність для мене — це нова сфера, в якій було багато прогалин, нерозумінь. Тому доводилося підвищувати свій рівень.

Депутати — це політичні гравці.

Як депутат міської ради я ставлю перед собою ціль вирішити соціально-економічні проблеми міста. В першу чергу відстоюю наші комунальні підприємства, в тому числі ТТУ.

Проблеми ТТУ — це провина держави.

Будувати рожеві замки на піску ніхто не збирається. Я намагаюся допомагати кожному члену нашого  суспільства, адже це вже є покращення загальної атмосфери в місті.

За допомогою до мене звертаються ветерани, інваліди, в яких маленькі пенсії і не вистачає на інгалятори, ліки, навіть на їжу. Допомагаю навіть з такої дрібниці. Зараз наша депутатська група проводить пілотний проект про виділення інвалідам-афганцям земельних ділянок, щоб можна було побудувати собі будинок.

Мої погляди співпали з поглядами ВО «Батьківщина», тому я став членом саме цієї політичної партії. Я бачив у «Партії регіонів» ті сили, які не намагалися об`єднати і підняти Україну. Моя особиста думка, що уся їх політика вела до роз`єднання України. Батьківщина більше підтримує малий та середній бізнес, а Партія регіонів — великий.

Я проти розколу України.

Останнього разу я був у відпустці у 1986 році. Не виходить відпочивати. У мене 6 робочих днів, а неділя — єдиний вихідний, який я намагаюся провести вдома, із сім`єю. Відвідую з родиною концерти, ходимо в ліс, літом їдемо на річку.

Я не любитель зимових видів спорту.

Молоді я б порекомендував читати історію, філософські книги. Щоб люди розуміли, як вести себе в суспільстві, знайти своє місце та уміти впливати.

Моє хобі — читати книги. Улюблена книга дитинства «Як загартовувалася сталь» Миколи Островського.

Кумир — це людина, на яку ми хочемо бути схожі, не наслідувати, а мати як взірець.

Мій кумир — Дажбог. Це наші корені. Наші боги не видумані. Вони кращі з найкращих. І рівнятися потрібно саме на таких.

Головний життєвий принцип — не нашкодити.

Важко сказати, про що я мрію. Я людина вже доросла і усі мрії вже здійснилися. Я мріяв закінчити школу — не любив навчатися. Я її закінчив. Мріяв отримати вищу освіту — я її отримав. Захотілося випробувати себе в екстремальних умовах. Деякий час я жив та працював у Сибіру і на собі відчув 60 градусів морозу. На сьогоднішній день тільки мрію про те, щоб у моїх дітей все було добре.

У нас дуже багато в суспільстві маргіналів. Мрію, щоб їх стало менше.

Ми живемо в час демократії, тому люди вважають, що у них є тільки права. Але вони забувають про те, що вони ще й мають обов’язки.

Я пишаюсь тим, що я — українець.  Пишаюсь своє сім`єю,  пишаюсь нашим гербом та прапором.

Більше всього люблю ранок: від стану спокою, сну ми приходимо до боротьби та життя.

Я дуже рано встаю і дуже пізно лягаю. А на вихідних я вже можу відіспатися. У такому ритмі я вже живу 30 років.

Щастя складається з дрібниць, тож не будемо собі в цьому відмовляти.

У людини мають бути погані звички. Погана звичка доповнює хорошу і утворює рівновагу.

Щоб визначити, що таке добро, потрібно розуміти, що таке зло.

Житомирянам бажаю позбутися в собі такого відчуття як заздрість — це основна проблема житомирян. Якщо людина робить зло, то їй повертається. Будьте добрими.