Олександр Величко: «Я один в міській раді»
Я не конфліктний. Хоча, граючи у футбол міг вступати в різні суперечки.
Зі школи цікавилися громадським життям міста, молодіжним рухом. Грали у вибори, де кожен обирав певного кандидата, представляв його і т.д.
Пішов вчити дітей історії та правознавству у свою школу №19.
Мої учні – це щорічні переможці різних олімпіад. Років сім тому ми заснували театральну студію і готували з дітьми різні вистави. Відвідували дебатні клуби та судові засідання.
З почуттям гумору все гаразд, але анекдоти я не розповідаю.
Громадська діяльність завжди йшла паралельно з роботою.
З’явилося бажання не просто критикувати і говорити, що щось неправильно, а самому спробувати щось змінити. Важливо навіть власним діями показати, що на рівні будинку, вулиці, округу можна бути ефективним.
Свій результат на виборах ми просто витоптали - інакше не скажеш. Ми балотувались від «Української платформи», але йшли самі. Партія не вклала жодної гривні в компанію. Павло Жебрівський до нашої перемоги не доклав нічого – це відверто.
“Громадянська позиція” з’явилася через півроку після виборів. Наші погляди багато в чому ідентичні з лідером партії Анатолієм Гриценком.
Перша складність в депутатській роботі – це брехня чиновників. Я трохи інакше уявляв взаємодію з чиновниками та колегами-депутатами.
Особисті інтереси й кулуарні домовленості часто стають вище інтересів людей. З цим погодитися дуже важко і не можливо, як людині, яка звикла думати і діяти порядно і чесно.
У міськраді більшість людей, які порядні по відношенню до своєї родини. А от по ставленню до людей, які їх обирали - порядності значно менше.
Житомиряни звикли, що депутат з’явився перед виборами, наобіцяв, натикав майданчиків або задобрив чимось іншим і на 5 років забув про людей. Цю зневіру важко подолати. Депутат повинен виправдати сподівання людей.
Бридко брати участь в кулуарних іграх. Я отримую задоволення коли відхожу від цього і займатися питаннями людей.
Я обіцяв виборцям постійний контакт, звіти про виконану роботу і юридичну консультацію. І все це ми реалізовуємо. Щороку звітуємо за кожну витрачену гривню, яку надали нам з бюджету.
Вирішується 80% проблем, з якими до нас звертаються люди. В мене на окрузі важко знайти людину, яка б не знала, де знаходиться приймальня і не має номеру мого мобільного телефону. Найменше хочеться ховатися. Нехай інші ховаються.
Найвища оцінка роботи, коли люди запрошують в гості. Але є й багато незадоволених. Люди часто намагаються перекласти свої проблеми на чиїсь плечі, не роблячи елементарних кроків для їх вирішення.
Я голосую так, як підказує совість і так, щоб це було в інтересах людей.
Я один в міськраді, але у нас потужна команда і за нами тисячі людей.
Диктатура - це в компартії. У нас все демократично. Звісно є речі, які ми обговорюємо і наша позиція є однозначно спільною. А є речі непринципові.До прикладу, не бачу позитиву у виведенні послуги вивезення сміття з загального тарифу. Якщо у активіста нашої команди, як члена виконкому була інша позиція – це його право.
Депутати часто працюють за вказівками і не здатні рухатися вправо-вліво. Освітяни в моїй комісії буває голосують за антиосвітянські рішення. Бояться за посаду.
Якщо політика – це мистецтво управляти, то я - політик. З іншого боку треба зважати наскільки ми маємо можливості на щось впливати.
У нас своя футбольна команда від “Громадянської позиції”. Люблю рибачити, збирати гриби і читати книги в тролейбусі. Якщо про транспорт говорити, то я переконаний, що комунальний транспорт повинен витіснити приватних перевізників.
Я обожнюю російську класику XIX століття. Люблю Тургенєва, Толстого. Зараз читаю «Государ» Макіавеллі.
Зачитуюсь Законами через те, що вчитель і викладач юридичних дисциплін. А ще через Світлану Півоварову (начальник управління ЖКГ). Ті речі, які відбуваються за її участі – це маніпулювання актами, їх перекручування .
Великі справи - починаються з маленьких кроків. Хотілося б, аби житомиряни були активнішими, згуртовувалися і відстоювали свої власні інтереси.
Сьогодні у Житомирі
Найчастіше
Ваші відгуки про послуги у Житомирі
