Олександр Величко: «Я один в міській раді»

Я не конфліктний. Хоча, граючи у футбол міг вступати в різні суперечки.

Зі школи цікавилися громадським життям міста, молодіжним рухом. Грали у вибори, де кожен обирав певного кандидата, представляв його і т.д.

Пішов вчити дітей історії та правознавству у свою школу №19.

Зарплати сумні. Якщо ми хочемо повернути в школу молодих спеціалістів, особливо чоловіків (там їх не вистачає), то потрібно їх мотивувати.

Мої учні – це щорічні переможці різних олімпіад. Років сім тому ми заснували театральну студію і готували з дітьми різні вистави. Відвідували дебатні клуби та судові засідання.

З почуттям гумору все гаразд, але анекдоти я не розповідаю.

Громадська діяльність завжди йшла паралельно з роботою.

З’явилося бажання не просто критикувати і говорити, що щось неправильно, а самому спробувати щось змінити. Важливо навіть власним діями показати, що на рівні будинку, вулиці, округу можна бути ефективним.

Свій результат на виборах ми просто витоптали - інакше не скажеш. Ми балотувались від «Української платформи», але йшли самі. Партія не вклала жодної гривні в компанію. Павло Жебрівський до нашої перемоги не доклав нічого – це відверто.

“Громадянська позиція” з’явилася через півроку після виборів. Наші погляди багато в чому ідентичні з лідером партії Анатолієм Гриценком.

Перша складність в депутатській роботі – це брехня чиновників. Я трохи інакше  уявляв взаємодію з чиновниками та колегами-депутатами.

Особисті інтереси й кулуарні домовленості часто стають вище інтересів людей. З цим погодитися дуже важко і не можливо, як людині, яка звикла думати і діяти порядно і чесно.

У міськраді більшість людей, які порядні по відношенню до своєї родини. А от по ставленню до людей, які їх обирали - порядності значно менше.

Житомиряни звикли, що депутат з’явився перед виборами, наобіцяв, натикав майданчиків або задобрив чимось іншим і на 5 років забув про людей. Цю зневіру важко подолати. Депутат повинен виправдати сподівання людей.

Бридко брати участь в кулуарних іграх. Я отримую задоволення коли відхожу від цього і займатися питаннями людей.

Я обіцяв виборцям постійний контакт, звіти про виконану роботу і юридичну консультацію. І все це ми реалізовуємо. Щороку звітуємо за кожну витрачену гривню, яку надали нам з бюджету.

Вирішується 80% проблем, з якими до нас звертаються люди. В мене на окрузі важко знайти людину, яка б не знала, де знаходиться приймальня і не має номеру мого мобільного телефону. Найменше хочеться ховатися. Нехай інші ховаються.

Найвища оцінка роботи, коли люди запрошують в гості. Але є й багато незадоволених. Люди часто намагаються перекласти свої проблеми на чиїсь плечі, не роблячи елементарних кроків для їх вирішення.

Я голосую так, як підказує совість і так, щоб це було в інтересах людей.

Я один в міськраді, але у нас потужна команда і за нами тисячі людей.

Диктатура - це в компартії. У нас все демократично. Звісно є речі, які ми обговорюємо і наша позиція є однозначно спільною. А є речі непринципові.До прикладу, не бачу позитиву у виведенні послуги вивезення сміття з загального тарифу. Якщо у активіста нашої команди, як члена виконкому була інша позиція – це його право.

Депутати часто працюють за вказівками і не здатні рухатися вправо-вліво. Освітяни в моїй комісії буває голосують за антиосвітянські рішення. Бояться за посаду.

Якщо політика – це мистецтво управляти, то я - політик. З іншого боку треба зважати наскільки ми маємо можливості на щось впливати.

У нас своя футбольна команда від “Громадянської позиції”. Люблю рибачити, збирати гриби і читати книги в тролейбусі. Якщо про транспорт говорити, то я переконаний, що комунальний транспорт повинен витіснити приватних перевізників.

Я обожнюю російську класику XIX століття. Люблю Тургенєва, Толстого. Зараз читаю «Государ» Макіавеллі.

Зачитуюсь Законами через те, що вчитель і викладач юридичних дисциплін. А ще через Світлану Півоварову (начальник управління ЖКГ). Ті речі, які відбуваються за її участі – це маніпулювання актами, їх перекручування .

Великі справи - починаються з маленьких кроків. Хотілося б, аби житомиряни були активнішими, згуртовувалися і відстоювали свої власні інтереси.