Наталія Леонченко: «Політику я поставила б на останнє місце, після трудових та міжособистісних відносин»

Батьки: мама - інженер на заводі «Проавтоматика», батько – робітник  на заводі верстатів-автоматів.

Дитинство звичайне піонерське, жовтеняткове, комсомольське: була на посаді секретаря обкому, головою профкому, практичним психологом, викладачем, головою МГО «Спілка молодих регіонів України».

Займалася легкою атлетикою з  9 років.  Дитинство та юність пройшли у спортивному дусі. Спорт вимагає бійцівського характеру. Якщо людина дисциплінована та організована, то ці якості проявляються в усіх сферах.

Моє перше місце роботи  від початку трудової діяльності - Інститут медсестринства. Я себе комфортно реалізовувала у ньому.

Не планувала і не мріяла про кар’єру заступника мера чи секретаря.

Жодна з партій не приваблювала мене довгий час. Однак, усі друзі оберталися в сфері Партії Регіонів, тож вибір був не важким. Відправною точкою стали вибори до місцевих рад у 2010 році. Партія сказала -  я пішла на вибори.

До сих пір мені вдавалося все, до я чого бралася. Завжди йшла шляхом пошуку однодумців, нікого ні до чого не підбурювала…

Політику я поставила б на останнє місце, після трудових та міжособистісних відносин.

Я себе не вважаю великим політиком. Я командний гравець, а не одинак.

Філософські думки можуть завести не в той край. Чим більше людина зайнята, веде активний спосіб життя, тим менше часу залишатиметься на це.

Міська рада - не той орган, який грає у велику політику. Для цього є Верховна рада. Це я казала ще у 2010 році.

Якість надання комунальних послуг - з цими питаннями найчастіше звертаються виборці. У нас по житловому фонду кричущі питання зі станом покрівель, мереж. В міру сил і можливостей ми їх вирішуємо. Легко, коли є власні кошти в кишені. Пообіцяв - вийняв, заплатив і зробив. А коли даєш обіцянки, які стосуються державних гарантій, то може бути, а може й не бути.

ОСББ - це прогресивна і альтернативна форма управління будинками, яка дозволяє самому контролювати і замовляти послуги.

Я ніколи не обіцяю те, що не лише від мене залежить. Це дуже важливо мати таке розуміння. Коли йдеш і не даєш зайвих обіцянок, то тоді легко не бути брехуном. Я завжди роз’яснюю: якщо вам подобається, що я пропоную – давайте це робити разом. Ми будемо створювати дворові майданчики – я дотична до виділення коштів. Це будуть тільки сертифіковані спортивні споруди. Мені це дуже близько, бо в здоровому тілі – здоровий дух.

Я намагаюсь використати свою посаду аби побільше зробити на своєму виборчому окрузі. Але намагаюся і справедливо виділяти кошти, щоб не образити той чи інший округ. Все зробити неможливо. Потрібно приділяти увагу тому, що найбільше «горить» і болить.

Наша політична сила не ідеальна. Чим вищий рівень у політика, тим важче не обіцяти зайвого. В жодній політичній силі немає однорідності. Є ті, хто обіцяють і зовсім не виконують, є й ті, що обіцяють і намагаються максимально виконувати.

Ті, хто зараз при владі, не тільки сильні особистості, але й спроможні можновладці. Для мене критерій – забезпечення командної роботи по вертикалі.

Легко управляти державою, коли і Президент, і прем’єри, і на місцях чиновники рухаються в одному напрямку.

Вільного часу майже немає. Хотілося б проводити його з сім’єю. В щоденному контакті ми лише з чоловіком.

Моя донька пишається мною і любить похвалитися. Їй 21 рік, студентка Харківського фармацевтичного університету. Говоримо багато по телефону, розповідає все про друзів і подруг. Політикою займатись не збирається.

Вихідні дні  – це шезлонг і книжечка.

Читаю белетристику. Подобається Олександр Бушков, остання книга – «Статский советник», цікавий стиль, цікаво викладає.

Глобальних мрій в мене немає…