«Кадри вирішують все!» Але кадри – із гарною репутацією!

Люди кажуть, що сам Володимир Гройсман направив до Житомира більше півсотні чиновників із різних міністерств та підрозділів Кабміну, яким поставлене завдання вивчити ситуацію із ефективністю роботи виконавчої влади Житомирщини. Сьогодні, коли комісія (або насправді «робоча група») від Кабміну попрацювала у Житомирі цілий тиждень, чутки про її роботу, резонанс від розмов, а, можливо, – від очікувань житомирян та жителів Житомирщини дійшов аж до столиці. У Києві, виявляється, також знають, також слідкують і також очікують результатів та наслідків роботи десанту перевіряльників на Житомирщині.

Яким чином перевірятимуть роботу органів влади на Житомирщині і на що звертатимуть свою увагу члени робочої групи від Кабміну, сказати важко. Однак достатньо звернути увагу на роботу лише обласної адміністрації та її структурних підрозділів, щоб зробити певні висновки. Наприклад, уважно придивитися до ситуації навколо Державного архіву Житомирської області. На початку весни, якраз 1 березня 2018-го року, було звільнено директора цієї поважної установи Антона Михайлова. У розпорядженні голови Житомирської ОДА Ігоря Гундича зазначено, що Антона Михайлова звільнено «за угодою сторін». Але які насправді причини змусили керівництво області посунути тепер вже колишнього директора обласного архіву, у Житомирі знають зовсім небагато людей. У засобах масової інформації йшлося про те, що Антон Михайлов чинив в архіві справжню сваволю щодо звільнення неугодних працівників. І загалом в архіві за дворічну «епоху Михайлова» накопичилося чимало інших «проколів», які фігурували у цілому ряді судових розглядів. З цього ж приводу до Києва, в тому числі і на адресу Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана, надходило чимало звернень із Житомира. Люди, які знають ситуацію в архіві, повідомляли главу уряду України про те, що «збирач металобрухту» Антон Михайлов, звільнивши фахових працівників, прийняв на роботу цілу «плеяду» професіоналів з числа колишніх міліціонерів та їх дружин. Називалися прізвища Довгоп’ятого, Фільо, Андросовича, Іванцова. Державний архів Житомирської області взагалі є дуже цікавою структурою. Він відзначається не лише своїми винятково багатими сховищами матеріалів, але й роздутим штатом господарського персоналу. Виявляється, лише у Житомирі є головний інженер архіву, який, очевидно, завідує цілою групою господарського «апарату» завідувачів обслуговуванням приміщень, складу і т.п. Після звільнення Антона.Михайлова обласним архівом керує вчителька фізичного виховання Л.В.Мироненко. І це у той час, коли під час конкурсу, який проводився ще у 2016 році, на посаду директора архіву претендував ряд осіб із грунтовною фаховою підготовкою. Але у березні 2016-го, коли Президент України звільнив Антона Михайлова із посади голови РДА Житомирського району, того швидко влаштували на нову і, як виявилося, «теплу» керівну посаду. Звісно, без проходження конкурсу, без належної фахової освіти. Наприклад, у сусідніх з Житомиром Вінниці та Хмельницькому керівниками обласних держархівів успішно працюють доктори історичних наук Ю. В.Легун та В.Г.Байдич. У Житомирі, як бачимо, інші пріоритети. Хтозна якими критеріями та мотиваціями керуються нинішні керівники Житомирської обласної державної адміністрації, коли до цього часу (вже майже два місяці після звільнення Антона Михайлова) йде зволікання із оголошенням конкурсу на посаду директора Державного архіву Житомирської області. При цьому нинішній керівник апарату Житомирської ОДА Олексій Ясюнецький на запити стосовно необхідності оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади директора Держархіву Житомирської області спочатку (14 березня 2018-го року) відповідає дивним висновком про те, що «наразі чинним законодавством про державну службу не передбачено порядку проведення конкурсу на зайняття вакантної посади керівника структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права місцевої державної адміністрації». Тобто у Житомирській ОДА вирішили призначити у державний архів чергову «потрібну» людину, а хто буде достойним такої посади, вирішуватиме не конкурс, а, очевидно, той же Олексій Ясюнецький? Хоча Національне агентство України з питань державної служби однозначно зазначає та вказує, що призначення на посаду директора обласного архіву відбувається після проведення конкурсу. Для цього відповідною постановою Кабміну України затверджено порядок проведення такого конкурсу. Дивно, що керівник апарату Житомирської ОДА, якого у Житомирі вважають начебто фаховим юристом, не знає про відомі прописні істини у діяльності державної служби. Хоча після того, як на адресу Житомирської обласної адміністрації із Києва надійшло чітке роз’яснення Національного агентства з питань державної служби, де конкретно вказано про обов’язковість проведення конкурсу на посаду директора Державного архіву Житомирської області, характер ділової риторики Олексія Ясюнецького відчутно змінився. Тепер, вже у квітні 2018-го року, керівник апарату Житомирської ОДА, наче хрестоматійно відомий персонаж із оповідання Антона Чехова «Хамелеон», вже не заперечує і навіть погоджується із тим, що призначення на посаду директора обласного державного архіву здійснюється за результатами конкурсу. Але при цьому чиновник, який навчився словесно-бюрократичної еквілібристики, відзначається дивними висловами. На зразок отакого: «У разі прийняття рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади директора Державного архіву Житомирської області, відповідна інформація буде оприлюднена..». А що, виходить, рішення про оголошення конкурсу може бути й не прийняте? І, взагалі, чому воно не прийняте досі, коли квітень 2018-го року добігає свого фінішу? Коли у Державному архіві Житомирської області вже фактично два місяці немає керівника. Цілком можливо, що вищезгадане роз’яснення Нацагенції з питань державної служби певним чином змінило плани та наміри того ж таки Олексія Ясюнецького щодо підбору кандидатів і призначення на посаду директора облархіву. Зрозуміло, Олексій Олексійович у ситуації навколо Державного архіву Житомирської області неабияк підставив свого «шефа» – голову обласної адміністрації Ігоря Гундича. Причому у, здавалося б, дуже простій ситуації.

Звичайно, зволікання із оголошенням конкурсу на посаду директора Держархіву Житомирської області не може зрівнятися чи змагатися із резонансним скандалом піврічної давності, коли Олексій Ясюнецький зажив негарної слави у соціальних мережах, як такий собі житомирський «дон жуан». Або ще раніше, років з десять тому, коли прізвище Ясюнецького опинилося в центрі скандальної історії із житомирськими сінокосами. Але ті ж самі члени робочої групи від Кабміну, які сьогодні вивчають діяльність виконавчої влади Житомирщини, мали б звернути увагу саме на історію із Державним архівом Житомирської області. Можливо, Олексій Ясюнецький, як і все керівництво Житомирської ОДА, просто не розуміє, якої глибини та масштабності сьогодні постають завдання у роботі цієї надважливої державної установи? Фахівці всеукраїнського рівня, а часто й їх колеги з-за кордону чудово знають про величезний науково-джерельний потенціал житомирського держархіву, який має просто-таки стратегічне державне значення. Але який вже давно потребує потужного імпульсу у процесі модернізації своєї роботи. І зволікання із оголошенням конкурсу із визначення директора архіву, яке сьогодні однозначно на совісті Олексія Ясюнецького, має виключне негативне забарвлення. Хто знає, якими міркуваннями, розрахунками або ж чиїми настановами керується керівник апарату Житомирської ОДА, але один давно відомий лозунг про те, що «кадри вирішують все!», він мав би затямити. Але «кадри» із сумнівною репутацією, а, тим більше, без належної фахової підготовки однозначно не годяться. Тому поспішайте, панове чиновники, із оголошенням конкурсу, не зволікайте із єдино правильним вирішенням складної проблеми, до створення якої ви значною мірою причетні. Тим паче, що сьогодні всім зрозуміло – час працює проти вас.

Олександр Кросовський