Як правильно зробити каналізацію в приватному будинку

Давно пройшли ті часи, коли приватний будинок за межею міста асоціювався зі «зручностями на вулиці».

Зараз при будівництві будинків практично завжди передбачається наявність в них каналізаційної системи незалежно від того, чи можна підключити її до централізованої системи каналізації.

Грамотно організована каналізаційна система є необхідною умовою комфортного життя разом із водопостачанням, електрифікацією та системою опалення. Звичайно, можна прожити і без неї, але навіщо ускладнювати собі життя, позбавляючи себе елементарних зручностей, тим більше зробити каналізацію самостійно не так вже й складно.

Що таке каналізаційна система приватного будинку?

«По суті, каналізація – це система з’єднаних між собою труб, якими з дому виводяться продукти життєдіяльності людини і відпрацьовані води. Вона поділяється на зовнішню і внутрішню каналізацію. Внутрішня система складається зі стояка, фанової труби і труб, підведених до кухні, санвузлів і ванних кімнат. Зовнішня каналізація призначена для виведення вод з будинку і їх транспортування до місця їх очищення або до місця з’єднання з централізованою системою каналізації», – розповідають у компанії «Центр Утеплення».

Розглянемо більш докладно кожну з систем.

Схема внутрішньої каналізації в приватному будинку

Внутрішня каналізація складається з розгалуження труб, має досить складну структуру, тому для полегшення її монтажу краще спочатку намітити її схему, враховуючи деякі особливості і рекомендації. Саму схему потрібно розробляти паралельно з проектуванням будинку, коли вибираються місця розташування кімнат. Бажано, щоб всі приміщення з мокрими процесами (кухня, ванна, санвузол, душова і т. д.) були розташовані поряд, що скоротить витрати на з’єднувальні труби і спростить їх монтаж. Проектування каналізаційної системи зазвичай починають з вибору місця розташування стояка і колекторної труби і, відштовхуючись від цього, розміщують «мокрі» приміщення.

Фахівці компанії «Центр Утеплення» зауважують, що для гарантії якісної і безперебійної роботи системи каналізації необхідно придбати наступний перелік обладнання та матеріалів:

1. Труби. Кількість їх потрібно прорахувати наперед.

2. Відводи каналізаційної системи. Їх діаметр повинен бути рівнозначним діаметру труб.

3. Розводка системи реалізується спеціально підібраними трійниками необхідних фасонів.

4. Для з’єднання труб різного діаметру необхідні перехідники і редуктори.

5. Для герметичного закриття отворів краще всього підійдуть спеціальні заглушки для розтрубів.

Розмір труб каналізації

Діаметр труб каналізації вибирається залежно від їх призначення: для відведення стоків із санвузлів використовуються труби з діаметром 100-110 мм, а для відведення відпрацьованої води з ванної, душової і кухні – труби діаметром 50 мм. Довжина труб, по яких виводяться стоки з санвузла, не повинна перевищувати 1 м Труби для каналізації використовуються полівінілхлоридні (ПВХ) або поліпропіленові (ПП), а не чавунні, як раніше. Такі труби легко монтуються, можуть прослужити досить тривалий час і коштують набагато дешевше чавунних.

Монтаж каналізаційної системи

При з’єднанні труб надійніше використовувати два коліна з поворотом 45 градусів кожне. Це дозволить скоротити ризик засмічення труб, а такожс спростити процесс очищення системи.

Найбільш складний і тривалий етап монтажу каналізаційної системи – прокладка труб. Зробити це одній людині досить важко, тому краще скористатися допомогою друзів. З’єднання труб, особливо ПВХ або ПП, не потребує особливої праці – для цього виробники випускають широкий ассортимент різних кріплень, трійників, колін та інших з’єднувальних елементів. Самі стики додатково обробляються герметиками. При закінченні прокладки бажано кілька разів перевірити правильність монтажу і герметичність з’єднань, пропускаючи через систему чисту воду.

Місце з’єднання внутрішньої і зовнішньої каналізації – випуск каналізації – має бути «точкою відліку» при монтажі, тобто саме з нього треба починати монтаж, щоб потім не виникло проблем зі стикуванням. По суті, випуск являє собою з’єднання каналізаційного стояка будинку з трубою, що веде до септика. Щоб випуск не замерзав і не деформувався в холодну пору року, він повинен знаходитися нижче рівня промерзання грунту і проходити крізь фундамент. Якщо його встановити вище рівня промерзання, потрібно буде додатково його утеплити.

Каналізаційний стояк

Стояк каналізаційної системи зазвичай встановлюється в санвузлах, щоб довжина труб від унітазів до нього була мінімальною. В якості з’єднань труб зі стояком використовуються косі трійники, а для стикування труб, що мають різний діаметр, – перехідники. Крім того, в місцях перетину труб потрібно встановити колекторну трубу діаметром 100-110 мм, а також не забути про гідрозатвори, що запобігають потраплянню неприємних запахів у будинок.

Якщо в будинку кілька поверхів, кожне «мокре» приміщення повинне обладнуватись усіма переліченими елементами системи.

Обов’язковим елементом каналізації є фанова труба, яка з’єднує труби каналізації із зовнішнім середовищем, забезпечуючи їх вентиляцію і нормальний тиск у системі. Така труба виводиться на дах або горище і повинна монтуватися не вертикально, а під невеликим кутом.

Схема зовнішньої каналізації в приватному будинку

Тепер розглянемо зовнішню каналізацію, її схему і призначення. Така система призначена для відведення брудної води та її очищення.

«Зовнішня каналізація реалізується двома основними способами: самопливом і з використанням спеціального обладнання. Самопливна каналізація функціонує за рахунок різниці висот розташування каналізаційних вузлів, а під використанням обладнання маються на увазі насоси, які сприяють відведенню стічних вод до септику, ям та інших сховищ», – інформують у компанії «Центр Утеплення».

Найбільшою популярністю при самостійній організації каналізаційних систем користується самопливна каналізація, в якій стоки під дією сили тяжіння рухаються у відстійник по трубах, укладених під певним ухилом.

Перевагами такої системи каналізації є її дешевизна, зручність в обслуговуванні і незалежність від зовнішніх джерел енергії, а єдиний мінус полягає в тому, що відстійник повинен знаходитися на обмеженій відстані від стоків.

Ухил каналізаційних труб у такій системі вибирається у відповідності з їх діаметром.

Занадто маленький ухил труб може призвести до осідання твердих частинок в трубі, що сприяє її засміченню, а занадто великий ухил може порушити транспортування стоків, крім того, доведеться глибше розташовувати відстійний колодязь.

Очищення води септиком цілком реально зробити самостійно. Необхідний обсяг септика розраховується, виходячи з кількості води, яку потрібно очищати, а вона зі свого боку залежить від кількості людей, що проживають у будинку. В середньому одна людина використовує до 200 л на день, крім того, вода повинна відстоюватися в септику протягом 3-х днів. Провівши нескладний розрахунок, легко визначити потрібний обсяг септика.

Для його виготовлення потрібно:

• підготувати резервуар заданого обсягу із залізобетонних або ПП кілець або ж викласти його із цегли і залити бетоном;

• вибрати область доочищення води: на поле фільтрації або в колодязі;

• викопати котлован під септик і траншеї для підведення до нього труб від стояка;

• з’єднати між собою всі елементи;

• прокласти труби під нахилом від 2 см на 1 м, стики обробити герметиком;

• забезпечити септик вентиляцією;

• захистити септик шаром тепло- і гідроізоляції.

Як видно, немає нічого складного в установці каналізаційної системи. Головне – правильно її спроектувати і використовувати якісні матеріали. Перед початком робіт незайвим буде додатково ознайомитися зі спеціальною літературою або порадитися з фахівцями. Якщо чітко дотримуватися технології, проблем з установкою у вас не виникне.