У Житомирі півтисячі людей потонули у «Акваріумі»

- Коли мій син прийшов додому із квитком на «Акваріум», я не повірив своїм очам, - розповідає житомирянин Віталій. – Одразу купив і собі білет. В перший ряд. Бо «Грєбєнь» - це сила.
Буквально за тиждень організаторам вдалося розпродати всі квитки до філармонії на ювілейний концерт російських рокерів. Вартість квитка становила від 100 до 380 гривень. Від богемної молоді до солідних чоловіків і жінок, від тинейджерів до пенсіонерів – така різношерста аудиторія зібралась у залі.

Харе Крішна
Перед початком концерту на сцені розставили інструменти, світло дещо приглушили. Посеред сцени, позаду, горів торшер, по боках – вазони. Тепла домашня атмосфера… Позаду, над усіма майорів великий портрет Крішни. Адже любов лідера «Акваріуму» до цієї релігійної течії давно відома шанувальникам гурту.
Пролунали три дзвінка. Житомиряни сіла на місця. Деякі пришвидшували вихід «Акваріума» оплесками, хтось скандував: «Б.Г.» (так називають Бориса Гребенщікова).
Першим на сцену вийшов сам БГ, за ним – п’ять музикантів: троє росіян і два великобританці.

Замало «хітів»
Програма концерту складалася з відомих пісень гурту різних років – від «Белого Reggae», яку «Акваріум» не грали, за словами Гребенщікова, з 1986 року до пісень з минулорічного альбому «Назад в Архангельск». А розпочали динозаври вітчизняного року із «Навігатора».
У запланованому «виході на біс» музиканти відіграли п’ять пісень, завершивши виступ піснею «На ход ноги».
Окремі глядачі між собою в залі перешіптувались про те, що «хітів» заграли мало – ні «Поезда в огне», ні «Города золотого»…

Житомирський художник Геннадій Чернецький під час концерту подарував Борису Гребенщікову свою картину.

Питали мало
Перд сценою, на східцях поставили корзинку. Туди глядачі могли кидати запитання до Бориса Гребенщікова. Житомиряни не стали змучувати музиканта – відповів БГ на усі записки і на це витратив хвилин десять.
Хтось прямо з зали запитав, який девіз кращий: «Всі кажуть, що пити не можна, я кажу, що буду» чи «Мама, я не можу більше пити» (обидва – із текстів гурту «Акваріум»). На що Гребенщіков у своїй манері відповів, що найкраще не мати жодного девізу, адже тим самим людина себе обмежує. І не обмежуючи себе, продовжив співати.

Наостанок охочі порозписувались на афіші концерту – адже вони влаштували для себе це «свято музики» за тиждень, дуже короткий для великих концертів строк.