Сьогодні - день пам'яті двох житомирян - героїв АТО

9 липня 4 роки тому під час виконання бойового завдання загинув Пушанко Артур Олександрович.

Артур Пушанко народився 30 грудня 1993 року. Навчався в  ЗОШ № 28. Закінчивши школу, юнак вступив до Житомирського інституту медсестринства,  закінчив його, потім  два роки навчався в Агроекологічному університеті. Далі - пішов на строкову службу до армії, потрапив до 95-ї Житомирської окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України, а потім у ній залишився служити солдатом-контрактником.

Командир відділення 2-ї аеромобільно-десантної роти першого аеромобільно-десантного батальйону 95-ої окремої аеромобільної бригади Артур Пушанко з перших днів став учасником антитерористичної операції. Спочатку був Крим, потім м. Слов’янськ, згодом особовий склад перекинули під Луганськ.

Побратими згадують про юнака,  який був серед них наймолодшим, з неабияким теплом: «Він мав надзвичайну витримку, у найскладніші миті знаходив  потрібні слова підтримки, умів заспокоїти старших за себе товаришів, його життєвий оптимізм та гумор  не раз допомагали у ситуаціях найбільшого напруження». Ніхто з бійців не бачив його сліз, відчаю або страху.

19 липня 2014 року під містом Лисичанськом Луганської області під час виконання бойового завдання із знищення блок-поста терористів група  бійців потрапила у засідку. Командир відділення сержант Пушанко Артур Олександрович загинув від численних кульових поранень, прикриваючи від обстрілу свого підлеглого. У Героя залишилися батьки.

Посмертно Пушанко Артур Олександрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Цього дня 4 роки тому під час виконання бойового завдання загинув Савченко Максим Сергійович.

Максим Савченко народився 5 березня 1989 року. Закінчив Сумську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 7.

Максим належить до військової династії, вже шість поколінь родина Савченків обирала для себе цей шлях. Після закінчення  Військової академії ім. Сагайдачного, що  у м. Львові, почав служити в розвідувальній роті 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України, що дислокувалася в м. Житомирі, з часом став командиром окремого розвідувального взводу.

У зоні бойових дій з  початку квітня 2014-го Максим Савченко - командир взводу, заступник командира мінометної батареї, інструктор з парашутно-десантної підготовки, 95-ї окремої аеромобільної бригади. Перед бригадою постійно ставили надважкі завдання: вивести з оточення, пробити прохід, зробити рейд, взяти  висоту.

Так пройшло чотири місяці у різних гарячих точках сходу України.

19 липня Максим загинув, у той день брали висоту під м. Лисичанськом. Проти них вийшли військові з 45-го десантного полку РФ, що підтверджували знайдені після бою загублені документи. В цьому бою було поранено 43 наші хлопці, семеро  загинуло.

Через чотири місяці після загибелі у Максима народилася донька - Аріна. Дуже важко втрачати рідну людину, а ще важче усвідомлювати, що дитина ніколи в своєму житті не побачить рідного Тата. Для Аріни її батько завжди буде у світлинах, у розповідях її мами, бабусі і дідуся-батьків Максима, друзів і товаришів, які були у пеклі разом з її Батьком.

Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та відзнакою «Народний Герой України» (від 23 липня 2015). Рішенням Сумської міської ради від 29.09.2015 року № 4828-МР капітану Савченко присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми».

Залишилися батьки, дружина та донька.

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.