46 операцій після фронту: ветеран із Житомира повернувся до роботи та мріє лише про мир
До Дня Національної поліції України, яка цього року відзначає 11-річчя, ми хочемо розповісти історії людей, для яких служіння державі не завершилося після війни.
Це історії ветеранів, які, захищаючи Україну, віддали частину свого здоров’я, пройшли через найважчі випробування, але не втратили головного — бажання бути корисними своїй країні. Сьогодні вони продовжують службу в лавах поліції охорони, щодня стоячи на варті безпеки українців.
Після тяжкого поранення на фронті, десятків складних операцій та тривалої реабілітації він знову працює поруч із колегами. Історія ветерана Олександра Цимбала — про силу волі, підтримку рідних і незламність, яка допомагає починати життя заново.
Олександр Цимбал народився в місті Маріуполь Донецької області (нині тимчасово окупований), звідси родом і його батько, а мама — із Житомирщини, де й минула значна частина його життя та професійного шляху. Свою професійну діяльність він розпочав у 1994 році в тодішній Державній службі охорони в Житомирській області. За роки роботи пройшов професійний шлях від рядового працівника до водія спеціального підрозділу «Титан». Після виходу на пенсію за вислугою років у званні старшого сержанта залишився працювати в рідному колективі вже як цивільний працівник.
Та спокійне життя тривало недовго. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, чоловік, який більшу частину свого життя присвятив безпеці інших, не зміг залишитися осторонь.
5 травня 2022 року Олександр без вагань добровільно вступив до лав Збройних Сил України, щоб стать на захист Батьківщини. Його військовим напрямком стала розвідка. Він виконував складні бойові завдання на Донецькому та Запорізькому напрямках, часто ризикуючи власним життям.
«Не хотів, щоб дружина та донька зайвий раз хвилювалися. Казав лише, що все добре. Насправді ж кожен вихід був ризиком. Але тоді всі ми розуміли, що маємо робити свою справу — захищати країну», — згадує Олександр.
30 серпня 2023 року під час виконання чергового завдання поблизу села Роботине Запорізької області він отримав тяжке поранення. Після цього розпочався інший фронт — лікарняні палати, операційні та щоденна боротьба за можливість знову ходити, працювати і жити.
Попереду були чотири шпиталі, надскладні медичні втручання та виснажлива реабілітація. Загалом захисник мужньо переніс понад 46 операцій.
«Були моменти, коли здавалося, що сил уже немає. Але поруч були дружина, донька та мати. Саме вони не дозволили мені опустити руки. Коли є заради кого жити й відновлюватися, знаходиш у собі сили рухатися далі», — розповідає ветеран. Крок за кроком Олександр повертався до життя. Спочатку — до можливості самостійно пересуватися, потім — до звичних справ. Вистоявши у цій важкій боротьбі, вже у вересні 2025 року він знову став частиною колективу Управління поліції охорони в Житомирській області.
Сьогодні Олександр працює на посаді діловода, де успішно справляється з великим обсягом документації та бере активну участь у житті підрозділу.
Важливою частиною його відновлення стали заходи психологічної підтримки для ветеранів, які проводяться в Управлінні поліції охорони в Житомирській області. Одним із таких напрямів стала глинотерапія, покликана допомогти захисникам знизити рівень стресу, відновити внутрішній баланс та адаптуватися до мирного життя.
«Спочатку я поставився до таких занять доволі скептично. Здавалося, що це не для мене. Але згодом зрозумів, що подібні заходи справді працюють. Під час занять вдається відволіктися від тривожних думок, переключитися, поспілкуватися з людьми, які тебе розуміють. Такі зустрічі допомагають відновлюватися не лише фізично, а й психологічно. На власному досвіді переконався, що це ефективний інструмент підтримки для ветеранів», — говорить Олександр.
Коли Олександр говорить про свої мрії, у них немає нічого надзвичайного. Понад усе чоловік прагне знову повернутися до війська, до своїх побратимів, аби довести справу захисту країни до кінця. Проте реальність диктує свои умови — підірване важким пораненням здоров'я поки не дозволяє знову взяти до рук зброю. Тому сьогодні його головні бажання стали простішими й водночас значно ціннішими.
«Моя мрія дуже проста — мир в Україні та здоров’я для людей. Після всього пережитого починаєш особливо цінувати звичайні речі: можливість бути поруч із рідними, працювати і просто жити».
Історія Олександра Цимбала — не лише про війну. Вона про людину, яка після надважких випробувань знайшла в собі сили почати все спочатку і продовжує робити те, що вміє найкраще, — служити людям.
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.
