Зруйновані долі. Казимір Трухановський
В галереї визначних постатей уродженців та жителів Романова є маловідомий в Романові, але відомий і визнаний у Польщі державний діяч, письменник Казимір Трухановський.
Він увійшов в історію світової прози як класик польської літератури, письменник-фантаст зі світовим іменем, перекладач української, російської, чеської та німецької літератури на польську мову. Людина, яка в своїй творчості розповіла світу і про нашу Романівщину, – це Казимір Трухановський (Kazimierz Truchanowski).
Народився Казимір Трухановський в містечку Романів на Волині 10 жовтня 1904 р. в сім’ї токаря Романівського склозаводу (батько репресований у 1937 р., розстріляний у м. Бердичів). Сім’я Трухановських проживала на сучасній вулиці Базарній у Романові. Батько Климентій (Клєменіс), переселенець з Сувальської губернії (Польща), наприкінці ХІХ століття був привезений на Україну власницею Романова графинею Стецькою для роботи на гуральні в Романові.
Освіту Казимір Трухановський здобував спочатку у Житомирі, а згодом – в університеті святого Володимира в Києві, де й проявилися його перші літературні здібності.
У 1925 році, для того щоб вберегти хлопця від переслідувань польської інтелігенції, які щойно починались, та що б дати йому можливість подальшого розвитку, сім’я прийняла рішення таємно переправити Казиміра до Польщі.
Враховуючи, що на той час кордон з Польщею проходив на відстані 30-50 км від Романова, існували цілі канали таємного переходу цього кордону. Цьому сприяла й існуюча мережа провідників через кордон. За розповіддю родичів мати Казиміра Трухановського Кароліна знайшла такого провідника, який погодився за певну плату перевести її сина через кордон. Як гарантія успішності цієї акції розрахунок мав здійснюватись вже після повернення провідника в Романів. Мати дала сину засушену квітку настурції, яку провідник мав отримати в Польщі та, повернувшись до Романова, віддати матері, після чого вона мала розрахуватись. Як свідчить офіційна біографія майбутнього письменника, Казимір Трухановський успішно перейшов кордон та оселився у Польщі.
Практично увесь довоєнний час, а також роки Другої світової війни Трухановський присвятив роботі в лісовому господарстві Польщі та довгий час був навіть урядником (керівником) державних лісів.
Творчу діяльність у Польщі розпочав у співпраці зі спеціалізованим журналом «Відлуння лісів» («Echо Leśne»), де з 1925 року друкував свої оповідання та брав участь у редагуванні часопису. Після війни перебував спочатку у Лодзі, потім – у Варшаві, де у 1947 році став членом редакційної групи видання «Літературні новини».
Творчість Трухановського вказує на певні аналогії з прозою Б. Шульца та Ф. Кафки (щодо мотивів та представлення світу), вона є вираженням прагнення філософсько-морального осуду сучасної цивілізації як сили, ворожої для природи та людини, що порушує одвічний ритм буття, сили, яка приречена на непостійність та загибель. Свої діагнози письменник заключає у форму розлогої параболи, з гротескно деформованих елементів реального світу він створює фантастичну спадщину сонного кошмару символічного та алегоричного значення, знищує межі між об'єктивною реальністю та свідомістю героя. Темою трилогії «Отруєні криниці» («Вулиця Всіх Святих», 1936, «Аптека під сонцем», 1938, «Змова демюргів», 1947) є універсальні механізми влади та процес переродження ліберальної демократії у фашизм. У тетралогії «Божі млини» («Неспокій», 1961, «Тирани», 1963, «Знімання масок», 1965, «Пекло не знає сну», 1967), дія якої відбувається у символічному Місті, предметом опису є відносини одинокої одиниці з інституціями влади, героїчна оборона власної психічної незалежності у світі, де домінує інституціалізована культура. Розвиток та підсумування цих питань приносить повість «Замикання брам» (1973), а футурологічне бачення цивілізаційної катастрофи та відродження людського роду на руїнах старої культури – «Дзвони пекла» (1977). Дещо інший характер має повість «Таїс з сонечком, або Дорога до неба» (1957): ретельне вивчення особистості молодої вразливої людини, яка не переносить вигляду крові, але здатна на вбивство, а також оповідання зі збірки «Нічні ораторії» (1957), «Прекрасне Волосся Вероніки» (1959), «Цілування Землі» (1977).
У перекладацькому доробку Казиміра Трухановського містяться в основному твори класиків російської прози (зокрема оповідання Чехова та Толстого), а також «Замок» Кафки та «Людина без достоїнств» Р. Мусіла.
Мало не детективна історія пов’язувала Трухановського з класиком і корифеєм української літератури Олесем Гончаром. Як відомо, написаний у 1968 році роман «Собор», який вже фактично вийшов з друку, був заборонений партійними бонзами, що впізнавали себе в негативних героях. На прохання Гончара Казимір Трухановський під час одного з небагатьох візитів на Батьківщину вивіз машинопис до Польщі, переклав його польською мовою та видав у Польщі. Роман мав величезний успіх у соціалістичній Польщі і завдяки цьому отримав міжнародну популярність. І лише після цього став відомий в Україні.
Найбільш відомим твором Казиміра Трухановського називають фантастичну трилогію «Тотенхорн», яка видана на 14 мовах у понад 20-ти країнах, через яку Трухановський і вважається майстром в жанрі фантастики.
Для жителів Романівщини надзвичайно цікавою буде збірка оповідань «Нічні ораторії» («Oratoria nocne»), в якій розміщено дещо автобіографічну повість «Карета ясного пана сенатора» («Karoca jasnie pana senatora»), де Трухановський розповідає про події в Романові, коли його, підлітка, мати направила за продуктами в магазин і він ішов через старий графський парк, де його застала гроза і він змушений був заховатися в графській стайні (на території сучасної лікарні). Тоді ж йому розповіли дивовижні історії з життя графа Ілінського, в тому числі і про славнозвісну золоту карету Катерини ІІ, яку подарував Ілінському російський імператор Павло І. Повість є надзвичайно реалістичною, і читач зуміє пізнати в ній різні кутки Романова і навіть уявити себе учасником тих далеких подій.
У 1963 році Казимір Трухановський у складі делегації польських письменників вперше відвідав Радянський Союз, де, перебуваючи у Львові, він попросив дозволу відвідати тодішній Дзержинськ. Для зустрічі з ним телеграмою викликали з республіки Комі сестру Зою, з якою Трухановський ніколи не бачився. Ще один візит Трухановського на Батьківщину, у Дзержинськ, відбувся у 1974 році.
Помер Казимір Трухановський 18 серпня 1994 року у Варшаві.
Трагічно склалася доля більшості членів родини Казиміра Трухановського. Його батько Климентій Андрійович, 1874 р. н., був заарештований 8 вересня 1937 року за підозрою в антирадянській агітації (будучи практично неписьменним) та засуджений за ст. 58-10 Кримінального кодексу УРСР. Саме перехід через кордон до Польщі Казиміра Трухановського та той факт, що в Польщі проживали два брати Климентія Трухановського, стали причиною його обвинувачення в антидержавній діяльності. За постановою НКВС СРСР та прокурора СРСР від 19 листопада 1937 року в позасудовому порядку батько був розстріляний 10 грудня 1937 року. У документах НКВС проходив як Климентій (Клеменіс) Трохановський.
Сестри: Марія прожила у Романові, Зофія була депортована в тодішню Комі АРСР, Олена проживала в Україні. Брати: Броніслав жив у Новоуральську, Альфред був польським військовим, отримав важкі поранення у 2-й світовій війні, помер в госпіталі.
Сьогодні в Романові проживає племінник письменника Альфред Петрович Талько, який разом із дружиною Марією Михайлівною надав частину матеріалів та фото з сімейного фотоальбому, за що висловлюємо щиру подяку. Сім’я Тальків має також, мабуть, єдиний в Україні примірник збірки «Нічні ораторії».
Олександр Кондратюк, історик-краєзнавець
