Житомир і Шевченко – до дня народження поета

Архієрейське подвір’я, Житомир

 Вивчалися пам'ятники старовини: стародавні монастирі, замки, кургани, збирали легенди, народні пісні, стародавні документи.

За завданням Київської археографічної комісії, імовірно, 15 жовтня 1846 р. Тарас Григорович приїхав до Житомира, який в ті далекі часи був адміністративним центром Волинської губернії.  З собою він віз два пакети. Один для цивільного губернатора Волинської губернії, а інший для архієпископа Волинського. Оскільки пакети з документами були призначені особисто губернатору і архієрею, то він повинен був з ними зустрітися у приміщеннях, де вони вели офіційні прийоми. Звідси випливає, що великий поет і художник побував у двох місцях: у будинку волинського губернатора, який був розташований на місці нинішнього кінотеатру «Україна», і архієрейському подвір'ї на вулиці Великій Бердичівській.

У Житомирському обласному архіві зберігся один з документів, який свідчать, що великий поет дійсно був у Житомирі, і розкриває мету його приїзду.  Це журнал засідань Волинської духовної консисторії. Процитуємо його: «Слушали: Статья 24. Сданное его Высокопреосвященством в консисторию для надлежащего распоряжения отношение г. генерал-губернатора Бибикова от 21 прошлого сентября за номером 7251, коим уведомляя, что сотруднику учреждённой при нём, г. генерал-губернаторе, Временной комиссии для разбора древних актов свободному художнику поручено им собрать в Волынской губернии разные сведения о народных преданиях, рассказах и курганах, замечательных памятников древности и т. д., а также поручено побывать в Почаевской лавре и снять виды с оной и окрестности её, просит сделать распоряжение, чтобы г. Шевченко было со стороны духовных лиц надлежащее содействие в выполнении его поручений, в случае осмотра им каких церквей и монастырей…» 

Імовірно, 7 жовтня 1846 року Шевченко виїхав з Житомира за маршрутом: Новоград-Волинський – Корець – Острог – Дубно – Кременець – Почаїв. Виконавши всі завдання, він знову відвідав Житомир, тому що шлях на Київ лежав через наше місто. Імовірно, прибув не раніше 25 і не пізніше 27 жовтня. Про це повідомляється у «Волинських губернських відомостях» за 2 листопада 1846 року.  Напевно, поет зупинився в архієрейському будинку. На згадку про це на будинку архієрейського подвір'я відкрито меморіальну дошку.

Поїздка по Волинській губернії була творчо результативною. Тарас Григорович свої враження про поїздку виклав у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». У ній він згадує Житомир: «Измеривши вдоль и поперёк Волынь и Подолию и дождавшись в Житомире осенней грязи, мы возвратились благополучно в Киев. Из Житомира послал я пачку огородных и садовых семян Степану Осиповичу, собранных мною у волынских и подольских агрономов, а юным прекрасным друзьям моим тетрадку малороссийских песен, записанных мною от подоляни волынян».

У повісті «Варнак» він описав село: «На гранитных берегах прекрасной реки Случи, где она верстах в десяти выше Новоград-Волынского, извившейся подобное змее, образовала правильное кольцо версты в две в поперечнике, в центре этого кольца стоят окружённые дубровою остатки огромных каменных палат. Прежде бывшее жилище одной знатной польской фамилии, а теперь жилище сов и нетопырей!..». Місцеві краєзнавці з'ясували, що описано село Гульськ Новоград-Волинського району. Тут дійсно відбулися події, про які йде мова в повісті. Повністю відповідає опису і місцевий ландшафт. Згадується Волинь у поемах «Чернець», «Відьма», «Петрусь».   

Відомо, що у Житомирській першій гімназії навчався товариш Шевченка, це Збожек Томаш (Хома Іванович). Він був лікарем флотського екіпажу. У 1857 р. Томаш був в Астрахані, де у серпні з ним познайомився Шевченко. 20 серпня Збожак зробив запис польською мовою в «Щоденнику» поета: «Красномовство припало на долю небагатьох; мені ж, позбавленому цього божественного дару, залишається тільки мовчки дивуватися та благословляти твою творчу силу…».  

У двадцятому столітті у Житомирі пам'ятали і шанували пам'ять поета.  Наприклад, 9 березня 1920 р. у Житомирі пройшло масштабне святкування дня народження Т. Г. Шевченка. Управління освіти ухвалило «всім школам повіту (Житомирського) в цей день навчання не проводити, а по можливості влаштовувати виставки, концерти, вечірки з декламацією віршів Шевченка, співанням його пісень, зробити доповіді про життя і творчість поета». В газеті «Известия» Волинського ревкому повідомлялося від 11 березня 1920 р., що у школах Житомира і навколишніх сіл влаштовувалися мітинги і літературні вечори, на яких учнів знайомили з біографією поета, роз’яснювали значення його творчості в розвитку української літератури. 

5 серпня 1920 р. міський театр Житомира було перейменовано у Перший Волинський державний театр ім. Т. Г. Шевченка. 24 лютого 1927 р. постановою Житомирського міськвиконкому вулиці Соляна й Монастирська (тут стояв Богоявленський монастир) були об’єднані в одну, яку назвали іменем Шевченка. У 1979 р. на розі вулиці Шевченка і Великої Бердичівської (тоді К. Маркса) встановлено погруддя Великого Кобзаря. Автори пам’ятника – скульптор Б. М. Карловський, архітектор П. Н. Бірюк.

Ігор Гарбуза

​​​​​Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах

• Telegram
• Facebook 
• Instagram