Ювілейна виставка живопису Олени Рачкован “Мовою пензля” відкрилась у літературному музеї

На вернісаж завітали рідні та друзі художниці, учні та колеги, бібліотекарі та музейники, а також поціновувачі образотворчого мистецтва.
 

Вітальне слово взяв директор Житомирського обласного краєзнавчого музею Роман Насонов: “Я вперше виступаю в ролі директора новоприбулого відділу. Хочу від себе сказати, що літературний музей нікуди не дівається і не переїздить. І сьогоднішня виставка говорить про те, що музей готовий далі працювати, і це заслуга, на сам перед, Олени Рачкован.

Вона тривалий час працювала в Пулинській школі мистецтв. Багато хто з вас знає, про Пулинську художню школу, де Олена Миколаївна закладала ази художньої майстерності у маленькі голови майбутніх великих художників. За що їй дуже дякую. Наша співпраця розпочалася з реалізації одного дитячого проєкту — виставки патріотичного плакату, а далі закрутилося. Також Олена Миколаївна постійно передає свої роботи до нашого музею та побутові речі, тобто активно долучається до життя закладу. Тому від імені Краєзнавчого музею щиро дякую за Ваш внесок у музейну спадщину”.

Епіграфом відкриття стали слова поета Валентина Грабовського: “...Хіба ж дано комусь такий талан: співати в кольорах, і плакать, й сміятись?..” Прозвучали вони невипадково, адже переплітаються з назвою виставки “Мовою пензля”. Чому так? Надамо слово її авторці Олені Рачкован.
- Кожна робота розповідає про щось цікаве. Колись я цього взагалі не розуміла, бо нас вчителі так не навчали, щоб подивитися та подумати: “А що ж там може бути?” І згодом, коли почала викладати діткам, почала все це це в собі шукати, а до того цього не розуміла. Я завжди казала учням: “Ви не думайте, що вчитель знає все. Ви навчаєтесь у мене тому, що я знаю, а я навчаюся у вас, як ви думаєте. Ви — інше покоління. Ви маєте зовсім інше сприйняття всього. Ось який цікавий процес”. А процес моєї творчості ви зараз бачите в двох цих залах. Може недоречно було цю виставку робити, але я подумала: “Життя продовжується і якщо не ми, не наша культура, якщо не будемо її піднімати, то в нас взагалі нічого не буде”. Цією виставкою прагну трошечки достукатись до людей, які схвильовані, чогось чекають, у тривозі. Роботи переважно реалістичного напрямку. Цікаво те, що бувають ситуації, на які ти дивишся сьогодні так, а завтра зовсім інакше. Ось картина “Пізня осінь”, я там жила і ніколи не звертала увагу на гарний пейзаж. Або взяти роботу з капелюшком, де я намалювала куточок для роботи та відпочинку моєї мрії. Так що мова пензля розповідає про життя художника, його середовище, турботи, про те, що він хоче донести до глядачів.
У своїй роботі Олена Рачкован не зупиняється на чомусь одному, крім живопису опанувала витинанку, розпис по дереву, писанкарство, графіку. Має звання майстрині народної творчості з образотворчого мистецтва, тісно співпрацює з Обласним центром народної творчості. Представники якого теж прийшли на виставку привітати художницю з її святом. “Олена Миколаївна активна учасниця обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок, де є співорганізатором центр. Сьогодні ми маємо можливість подивитися персональну виставку живопису, яка є однією зі складових того надбання, яке має пані Олена. А я мала змогу бачити більше: прекрасні витинанки, розпис по дереву, писанки. Дякуємо, що ви запросили мене та колег на виставку, в тяжкий час подарували хвилинку мистецтва, відпочинку, можливість радості. Коли милуєшся вашими роботами, то сам собі маєш якусь досконалість, що ти прийшов на виставку, в яку вкладено багато праці від оформлення картин до їх компонування. Ми вам вдячні”, - сказала Надія Сегеда, провідна методистка Житомирської обласного центру народної творчості.
Окрасою зустрічі стали музичні номери у виконанні учнів Житомирської музичної школи ім.Б.Лятошинського. Виступали: Назарій Корчинський, гітара, клас викладача Дениса Сатчука, Олександра Киндалюк, вокал, а на акордеоні зіграла Марта Кондренко, клас викладача Валентини Михайловської.

Так вишукано юні музиканти поздоровили художницю з мистецьким святом. Слово взяла Валентина Чудовська, директорка музичної школи ім.Б.Лятошинського: “Шановна Олена Миколаївна, я хочу від всього колективу та учнів привітати вас із персональною виставкою. Розумію, що це величезний труд та надбання. Дуже раді та горді з того, що гідні тут бути і трошечки розділити цю радість із вами. Насправді, часи дуже непрості. Але виставка називається “Мовою пензля”, то ви сьогодні цією мовою пензля намалювали любов до нашої рідної України. Вона є в кожній картині. І цього всього ви вчили своїх учнів. Чому так говорю, тому що Олена Миколаївна якійсь час працювала в нашій школі, ми бачили дуже гарного, креативного, доброго, розумного викладача. Ще раз щиро вітаємо та бажаємо, щоби ви своєю мовою пензля намалювали нашу перемогу”.
До теплих слів та музичних замальовок додались і подарунки. Зокрема майстриня народної творчості Світлана Поліщук презентувала власноруч зроблений гердан-оберіг.
На виставці можна оглянути більше двадцяти п’яти робіт, серед них є різноманітні натюрморти та пейзажі. Майже всі картини виставляються вперше, є й написані минулоріч: “Осінь”, “Золота осінь”, “Старе подвір’я лісника” та “Хризантеми”. Виділяється одна робота, не тільки оформленням, а й історією. Це картина “Три Спаси”. Вона мала поїхати в місто Горлівка на експозицію. Мисткиня не встигла її закінчити і залишила в Житомирі, а роботи з Горівки вже дев’ять років не може забрати. Як говорить пані Олена: “Прикро це згадувати. Сльози навертаються, але якщо не працювати, то нічого не буде. Ми маємо продовжувати життя”.
Олена Миколаївна Рачкован — художниця, майстриня народної творчості. Народилась у м.Горлівка Донецької області. Навчалась у Художній школі м.Житомира, Слов'янському керамічному училищі та в університеті мистецтв у москві. Працювала на заводі “Автозапчастин”, вчителювала. Є учасницею міжнародних, республіканських, обласних, міських та персональних виставок. Нагороджена Почесними грамотами Міністерства культури і туризму України, Центральним комітетом профспілки працівників культури України. Творчі роботи зберігаються в музеях Житомирщини, приватних колекціях в Україні та за кордоном.
Людмила Лобачова, фото Олександра Колісного